Від ремонту до іновацій. Як прифронтові майстерні FPV-дронів впливають на хід війни

"Злетів - побачив ціль - влучив - вибухнув". З численних відео з фронту може скластися хибне враження, що використання FPV-дронів - це щось нескладне, достатньо навчитися ними керувати. Насправді, далеко не кожен дрон з першого разу коректно полетить і досягне цілі. Військові виявляють купу різного роду технічних і програмних неполадок. І долаються вони у - майстернях дронів, розташованих поблизу лінії фронту. Тут талановиті майстри ремонтують і вдосконалюють дрони.

Чому виникли майстерні

Маленькі дрони зупиняють російські штурми, нищать їх техніку і навіть знаходять наших поранених – про це, напевне, вже чув кожен. За відеороликами влучань стоїть великий комплекс робіт “до” і “після” безпосередньо бойової роботи. Військові тестують кожен дрон, іноді ремонтують, іноді удосконалюють, наприклад, замінють антени, “перепрошивають” налаштування, проектують власні комплектуючі. Робити це все потрібно постійно, і саме тому в підрозділах, які активно працюють з дронами, почали природним чином виникати й майстерні дронів.

По мірі накопичення досвіду майстерні стали й осередками інноваційних рішень. Адже у кожного бойового пілота є пропозиції, як зробити своїх “пташок” ще більш убивчими, а якщо їхні побратими – талановиті інженери, здатні реалізувати ці пропозиції, то в такій комбінації професіоналізм і результативність всього підрозділу зростають дуже швидко.

Розташовані майстерні дронів десь у прифронтових селах чи містечках. Важливо, що пілоти й інженери щодня обмінюються ідеями, так вирішуються десятки різноманітних технічних проблем і народжуються інновації у сфері дронів.

Як це працює

Пілот з позивним Дим, про якого ми згадували на початку статті, опинившись у майстерні, одразу протягує флешку з записом польотного відео своєму побратиму Дмитру:

- Слухай, а можеш глянути відео з дрона? Бачиш, як обривається постійно?! На 10 км, що я пролетів, якість зв’язку була нормальною всього 50% часу! Я ледь долетів до цілі. Неможливо керувати з таким приколами. Що це може бути?

Дмитро займається іншою стороною роботи з дронами – їх налаштуванням, ремонтом й інженерією. Відповідає:

– Давай розбиратись. Ага, скоріш за все щось з контролером відео. Подивлюсь, як на інших дронах цього ж виробника, потестую. Виправимо!

На наступну місію Диму виходити через два дні. І він поїде на неї вже з дронами, на яких контролер відео працюватиме безвідмовно. Дмитро діагностував і усунув цю проблему за годину. Інакше довелось би відправляти дрони з “бракованої” партії на сервісне обслуговування виробнику, і тільки доставка в одну сторону зайняла б два дні.

Ось чому в підрозділі Дима і Дмитра з’явилась майстерня – щоб діагностувати й усувати технічні несправності дронів швидко і прямо “на місці”, а не відправляти їх в тил.

А різного роду проблем виникає чимало. Як виникає й чимало ідей з удосконалення дронів. Як говорять військові, потенціал FPV розкритий лише на 30% відсотків - ще є, куди глибше й глибше занурюватися.

Інженери дронів

Офіційної посади «інженер дронів» не існує. Як ще донедавна офіційно не існувало й посади «пілот дронів». Хоча зараз вже створено такі поважні формації, як Армія дронів під керівництвом Генштабу, МО й інших міністерств, і перший в світі новий рід військ – Сили безпілотних систем. Але народжувалось все це в окопах і посадках, у лісах і залишках знищених сіл, придумано рядовими і польовими командирами, які хотіли якось відбитись від потужного ворога й банально вижити.

Усередині майстерні

Зазирнемо до майстерні роти ударних дронів Тайстра (офіційно – РУБпАК «Тайстра» 10-ї гірсько-штурмової бригади “Едельвейс”).

Майстерня займає три кімнати. На стелажах і столах лежить все, що потрібно для роботи: антени, стяжки, кабелі, викрутки, мікросхеми, лопасті, паяльні матеріали, інші запчастини та інструменти. Тут завжди слідкують за наявністю запасів комплектуючих, щоб уникнути затримок у ремонті. Є і велика техніка – декілька 3D-принтерів, ноутбуки, паяльні станції і навіть мікроскоп.

Це – добре оснащена майстерня, з налагодженими внутрішніми процесами.

«Далеко не кожному підрозділу вдалось вибудувати таку систему. У нас є технічна база, у нас є ті, хто ремонтують, ті, хто створює якісь експериментальні моделі. Є ті, хто копає бліндажі і ті, хто літає на дронах. До нас відправляють пілотів з інших підрозділів на первинне навчання або покращення навичок», – розповідає військовий інженер Дмитро. – Це забезпечує стабільну, безперебійну роботу всієї роти”.

Інженери Тайстри постійно в роботі. Хтось схилився над паяльною станцією, припаюючи плату до дрона, хтось невідривно сидить за ноутбуком, перевіряючи прошивку безпілотника. Найбільше тут займаються саме fpv-дронами-камікадзе.

Кожен дрон, що надходить у підрозділ, обов’язково тестується. Базова перевірка дронів від виробників, яких військові знають, – це тести відео, управління і моторів. Займає це до 5 хвилин. Наступний крок – зміна частот, зміна внутрішніх налаштувань, припаювання плат підриву, іноді – зміна положення антени, і встановлення пропелерів. Це займає приблизно 15-30 хвилин. Після того складають на поличку “Готово до видачі”.

Якщо ж дрони надсилає виробник, з яким військові ще не співпрацювали, то їх відправляють на обліт у поле – тестують, як безпілотники поводять себе в польоті й виявляють можливі проблеми. Військові описують, як відбувається виїзд: “Треба організувати машину, взяти наземну станцію, виїхати в поле, розкластися, політати, потім скласти все назад, – це все десь пів дня займає”. За цей час перевіряють десь 15-20 дронів.

Пошуки рішень

Щодня у майстерні дронів – нові виклики і пошук найефективніших рішень.

По-перше, тут «докручують» дрони з недоліками. Зараз виробники дронів уже пропрацювали слабкі місця своїх продуктів. Але ще декілька місяців тому безпілотники з несправностями надходили у військо регулярно. Дмитро перераховує:

«Є таке, насправді, всі-всі-всі дрони різні. В одного камера хороша, у другого хороші мотори, але погана камера, у третього наче все нормально, але щось його там розвертає, щось його теліпає, якісь налаштування не такі, і нічого ти не можеш з цим поробити, у четвертого наче все добре – на тобі, якесь управління погане поставили».

Чому так відбувається? FPV-дрони постачають українські виробники, а вони, як і вся сфера безпілотників на війні, новачки в цій інженерії. Вони не можуть використовувати досвід попередників, бо й попередників нема. Кожна компанія-виробник починала свої розробки з нуля, при цьому будучи у великому поспіху – у війську чекали на їх вироби. Закономірно, що в такій ситуації недосконалостей не уникнути. Але кожен розробник дронів зробив величезний вклад у посилення Збройних сил України. Та щоб скоротити час на усунення недоліків, які все ж траплялись, військовим зручніше було робити це самим, прямо «на хаті». І вже, умовно, завтра йти з доробленими безпілотниками до бою.

По-друге, тут удосконалюють дрони. Бо саме бойові вильоти підсвічують проблеми, які на тестових польотах на полігоні десь у тилу просто не побачиш. А в майстерні пілоти одразу дають фідбек по вильотам, а інженери одразу пропонують удосконалення.

Дмитро наводить декілька прикладів:

“Наші пілоти в якийсь момент зрозуміли, що росіяни вираховують точки їх злету, засікаючи потужний сигнал, що йде від наших дронів на злеті. Пілоти прийшли до нас, інженерів, і кажуть: “Зробіть так, щоб ми могли змінювати потужність сигналу прямо під час польоту. Щоб, коли ми тільки злітаємо, потужність була мінімальною, і русня не могла засікти наш сигнал. А потім щоб ми пультом вмикали відеопередавач на максимум”. Ми погуглили, змінили програмний код, потім перепрошили всі дрони, і зробили все так, як і просили пілоти”.

Інший приклад: пілоти дійшли висновку, що керування дроном перед самим ударом недостатньо точне. І щоб покращити його, потрібно, щоб антена на дроні стояла не горизонтально, а вертикально. Прийшли із цим запитом до інженерів. Інженери спроектували повністю нову модель кріплення, надрукували її на 3D-принтері (так, прямо в майстерні), і на кожному дроні закріпили антену в новому положенні. Провели тестові польоти. І все вдалось – управління при безпосередньому захОді на ціль стало значно кращим.

По-третє, майстри експериментують. Збільшується ємність акумуляторів, збільшується дальність прийому антен, розробляються нові моделі комплектуючих. ТІнженер Андрій розробляє нову модель “скидів” – кріплень-”прищепок”, куди встановлюється снаряд, який дрон несе на ворожі позиції.

Андрій розповідає:

“Скиди ламаються, а замовляти їх окремо дорого. Тим паче, я зроблю модель, яка якнайкраще підходитиме під наші потреби. У нас тут процес експериментів йде набагато швидше, бо ми швидко можемо пройти декілька кіл тестів і удосконалень, і вже умовно за пару днів отримати той продукт, який буде добре працювати”.

У майстерні розробляють і повністю нові моделі дронів, фото яких мені не дозволили навіть опублікувати.

Але, не все протікає гладко, не все дається легко. Найбільш виснажує, що проблеми щоразу різні.

«Щодня щось нове, - розповідає Дмитро. - Поламані дрони, поламані Старлінки, щогли, апаратура. Якісь нові «приколи» з дронами. Якісь люди приходять, якісь уходять. Хтось загинув, когось поранили... Довго можна розповідати. Головне, що кожен день щось відбувається, і все дуже динамічно, і ти іноді просто не встигаєш зрозуміти, чи це реальність. І щодня ти ці виклики приймаєш, і щось рішаєш, рішаєш постійно».

Робота в майстерні – для творчих і посидючих. Робочй день триває по 12-14 годин.

Великі дрони відправляють виробникам

В основному в майстерні лагодять фпв-дрони. Якщо проблема виникає у великих дронів, як то Кажан, Вампір чи Avenger, наприклад, безпілотник не злітає через програмні проблеми або впав недалеко від точки злету з невідомої причини, то він відправляється на сервісне обслуговування виробнику, адже це великі безпілотні комплекси і їх якісний ремонт можливий лише в таких умовах.

А от всі види робіт з меншими дронами, чи то камікадзе, які врізаються й “гинуть” разом з ціллю, чи то бомберами, які багаторазово скидають снаряди на ворожі цілі, раціональніше робити в такій прифронтовій майстерні, яку створила рота ударних дронів Тайстра.
Ця й подібні їй майстерні – свого роду горнило, де продукт виробників доводиться до стану майже ідеальної пташки-вбивці.