Мій телеграм — репощу, що хочу. Хто з політиків поширює повідомлення із сумнівних джерел

Ми з’ясували, хто з депутатів ВР, міністрів, голів ОВА та міських голів обласних центрів репостить анонімні телеграм-канали сумнівної якості. 

В ідеальному світі політики мають високий рівень критичного мислення та медіаграмотності. Та реальність показує, що «політики теж люди». Ще 2020 року, коли телеграм був не такий популярний у масах, новообрані депутати Верховної Ради з провладної фракції читали тг-канали «Легитимный», «Резидент» і персонально Дубінського. Відтоді багато що змінилося. Ці колись найпопулярніші канали з інсайдами відтепер у списку РНБО як підконтрольні Росії, а Дубінський отримав підозру в держзраді. Але медіаспоживання в українських депутатів і депутаток змінилося, на жаль, не так радикально.

Абсолютний лідер за кількістю репостів Олексій Гончаренко. Від початку повномасштабного вторгнення він репостив у свою стрічку 2000 разів із 219 різних телеграм-каналів. Також Гончаренко є одним із лідерів серед депутатів за популярністю в телеграмі, має понад 200 тис. підписників.

Почнемо з оптимістичного. Ми нарахували більше ніж 2000 репостів із телеграм-каналів українських медіа.

Вибрані нами політики 600 разів репостили з телеграм-каналів організацій, що займаються фактчекінгом, протидією дезінформації та медіаграмотністю.

Але не завжди, коли хочуть репостнути новини, політики звертаються до телеграм-каналів українських медіа. 

Ми виокремили три категорії телеграм-каналів, які не хотіли б бачити в стрічці людей, які приймають рішення. 

Перша — анонімні інформаційні телеграм-канали. Телеграм-канали, які не мають нічого спільного з журналістикою, натомість передруковують новини звідусіль, часто не перевіряючи і не посилаючись на першоджерело, не дотримуючись принципу нейтральності чи балансу думок і не маркуючи рекламні матеріали. Найвідоміший приклад  — «Труха», та не «Трухою» єдиною. Ті самі новини, які ми бачимо в агрегаторів (якщо це справді новина, а не фейк чи емоційна маніпуляція), найчастіше можна побачити в телеграм-каналах медіа. І вони точно будуть кращим джерелом для поширення.

Друга категорія — інсайдерщики. Часто вони також мають новинну стрічку, як і канали з першої групи. Але є головна відмінність: час від часу ці канали розбавляють новини інсайдами, тобто чутками чи кулуарними розмовами з Банкової/ВР/міністерств/центрів прийняття рішень. І хоча іноді там можна побачити крихти правди, решту часу вони займаються маніпуляціями, «заказухою», просуванням окремих партій чи персон та дискредитацією опонентів. Тут і російський «Легитимный», і продукти українських політичних ігор «Вертикаль», «Голубцы с Банковой», «Коридор ОП».

Третя категорія — російські телеграм-канали. Тут, напевно, можна нічого не пояснювати. Але українські політики з провладної партії їх репостять, із чого можна зрозуміти, що й читають.

Антирейтинг 

Ми нарахували близько 800 репостів від 51 політика з телеграм-каналів цих трьох типів. Очолює антирейтинг Лариса Білозір (самовисуванка, входить до депутатської групи «Довіра») — 181 репост за майже два роки. Приблизно раз на чотири дні в її стрічку потрапляв контент каналу, який не хотілося б поширювати на українську аудиторію. Найчастіше канал «Политика страны» заблокованого в Україні проросійського медіа «Страна.юа». Заблоковане, але вже давно вкотре «переїхало», а отже, відкривається без VPN та й у телеграмі все ще знаходить своїх читачів. Зокрема, через репости.

Російський вплив і «хороші» руські

Та на лише «Страною» можемо описати категорію російських телеграм-каналів. Серед репостів на каналах українських політиків ми також помітили Невзорова (11 політиків репостили його щонайменше 23 рази) і навіть більш деструктивно проросійських Макса Назарова та Світлану Крюкову.

Цікавий феномен: наприклад, згадана Лариса Білозір репостить як «Страну.юа», що стала класикою російської пропаганди в Україні, так і російського опозиціонера Невзорова, який нищівно критикує Кремль і підтримує Україну.

Анонімні новинні телеграм-канали

Щонайменше 41 політик із нашого списку хоча б один раз репостив новини від анонімів. І якщо вам здається, що нічого поганого в цьому немає («бо хто ж не читає «Труху» чи подібні канали?»), то ми не погоджуємося. Адже вже багато написано про недоброчесну рекламу, накрутку підписників, приховане редагування публікацій та поширення фейків. І поки деякі з них долучаються до кампаній із дискредитації та тиску на журналістів, окремі політики збільшують їхню аудиторію репостами на своїх каналах.

Крім типових загальнонаціональних анонімних агрегаторів поширення набувають також анонімні профільні канали. Наприклад, канал «Уряд online», який публікує «головне про роботу держави та уряду» і який отримав 71 репост від міністра Кабінету Міністрів Олега Немчінова. Або канал «Верховна Рада ЗМІ» з новинами про діяльність парламенту, де обіцяють «найсвіжіші та найунікальніші новини, які ще не потрапили у видання до журналістів», й іноді припускаються кумедних помилок, наприклад, плутаючи хасидів і хуситів. 

Новинні агрегатори стали популярними на початку повномасштабного вторгнення, коли читачі масово надсилали анонімним каналам фото і відео з пересуванням російських військ, обстрілами, неформальними повідомленнями про гуманітарні коридори. Тоді анонімні канали видавали значно більшу новинну стрічку, ніж будь-яка редакція (яка зазвичай не здатна була перевіряти такий потік швидко оновлюваної інформації). І тоді був їхній зоряний час, адже українці значно частіше стали використовувати телеграм для отримання новин.

Та перші місяці минули, а разом із ними й бодай якісь обʼєктивні переваги емоційно-маніпулятивних анонімних агрегаторів, чия стрічка здебільшого дублює стрічку провідних медіа. 

Вдати, ніби знаєш більше. Проблема інсайдів

Коли новинні агрегатори беруть на озброєння методи конспірологів, вони починають писати про інсайди. Ціла низка телеграм-каналів використовує цей прийом, щоб нарощувати свій вплив і політичний капітал. Недарма свого часу російські спецслужби обрали саме цю категорію каналів для своїх інформоперацій: дискредитація українських політиків та реформ здійснювалася через інсайдерські канали, такі як «Легитимный», «Резидент» і «Женщина с косой».

Тепер у перших рядах серед джерел інсайдів 200-тисячники «Джокер» і «Вертикаль». Їх часто неофіційно повʼязують із Єрмаком та Офісом президента, а деякі політики репостять їх дописи, коли хочуть похвалитися, що на них звернули увагу, заодно підкресливши значущість цих каналів для своєї аудиторії.

Іноді серед тих, хто репостить, зустрічаються й критики. Як, наприклад, Олексій Гончаренко, який потрапив до списку переважно через свої спростування дописів на цих каналах. Від себе можемо лише порадити використовувати скриншоти замість прямих посилань — тоді ви не допомагатиме таким каналам нарощувати аудиторію та кількість переглядів.

Та часто це репости «звичайних» новин, закликів поширити певну інформацію чи скріншотів із офіційних каналів держорганів.

Важливо розуміти: такі «невинні» репости підтверджують, що депутати не тільки і далі читають інсайдерів-анонімів, а й готові допомагати їм збільшувати аудиторію, щоб потім в один момент конвертувати її в політичний капітал через «заказухи», чорний піар чи дискредитацію політичних опонентів.