Бідолашні створіння | Рецензія

“Poor Things” Йоргоса Лантімоса. Золотий лев Венеційского фестивалю 2023, 11 номінацій на Оскар 2024. Легендарний грецький автор повертається з новим приголомшливим хітом. 

Одразу хочеться відповісти на головне питання. Чи хайп був вартий того, бо про фільм всі чули вже рік поспіль? Відповідь – 100% так! Давайте по порядку. 

Сюжет. Навіть описуючи синопсис, ти вже заінтригуєш кого завгодно. Тож. 

Вагітна дівчина (Емма Стоун) хоче покінчити своє життя самогубством і “вдало” це робить. Геніальний вчений (Віллем Дефо знаходить тіло та встигає пересадити мозок її дитини в  тіло і тепер “маленька дівчинка” вивчає цей світ у своєму новому тілі. Як на мене — продано! 

А тепер більш детально: 

Перед нами дуже амбітна та просто нереально віртуозно зроблена стрічка. Всі технічні аспекти просто на висоті. Режисура — тут є все за що ми любимо Лантімоса. Дискомфортні сцени, клоуз апи, неабиякі персонажі, стилізація, риб’ячі очі камери, які роблять приміщення клаустрофобними та багато іншого. 

Окремо варто зазначити рух камери та вибір лінз — все ідеально пасує проєкту. 

Це повтор зв’язки з оператором Роббі Райаном, з яким вони разом зробили “Фаворитку”. Ще з технічних частин неможливо не виділити роботу з музикою за яку цього разу відповідає молодий композитор Джерскін Фендрікс для якого це !перша! робота в кіно, за яку він вже номінований на Оскар. Бафту та Золотий Глобус — це шок! Обскурна контемп класика в кращих традиціях школи 70-х – це іделаьний меч для цієї стрічки. 

Акторські ролі — тут навіть нема про що казати. Це краща роль Емми Стоун на цей час кар’єри. Це просто відвал усього. Міміка, вимова, поведінка, а те як вони рухається — взагалі окрема тема. Зіграти дитину, підлітка та дорослу жінку в тілі останньої — оце дійсно роль варта Оскара (хоча треба визнати шанси на перемогу доволі малі, але мені дуууууже хочеться помилитись, бо Емма мій особистий фаворит цієї категорії). 

Всі інші також на рівні. 

Віллем Дефо у ролі вченого, якого батько сприймав скоріш як матеріал для опитів виглядає на екрані потужно — мейкап так само окрема тема (за це також би занести Оскар). 

Дуже потужна роль Марка Раффало, який так само вже дуже багато разів доводив, що вміє грати, але тут це дійсно новий рівень. Якщо вам ще цього не достатньою на другорядних ролях тут у нас як завжди нереальний Крістофер Ебботт та дуже крута Маргарет Квеллі.

Меседж та відсилання. Це також окрема тема. Тут ви знайдете паралелі з дуже великою кількістю речей, що стали мас-культурою. “Франкенштейн”, “Метрополіс”, праці Фройда. Але головною темою фільму є питання “хто така жінка?” чи, мабуть, влучніше буде сказати “що таке жінка?”, яка її роль у житті та що таке життя взагалі? Саме такими питаннями і задається Белла Бакстер — головна героїня цієї приголомшливої історії. 

Які тільки ярлики я не чув в медіа та від людей. Хтось каже, що “казка для дорослих”. Хтось, що це “”Барбі” для душевно хворих людей”. Важко не погодитись з цим, але проте ця стрічка це точно не про вторинність, не зважаючи на те, що це адаптація книги Аласдера Ґрея від постійного співавтора Лантімоса — Тоні Макнамара. До цього Грея ще так масштабно не адаптували, та ще й так вдало, бо світ тут переданий ну просто нереально. 

Тож чи варто дивитися цю стрічку? Чи хайп таки того вартий? Чи вона варта усіх цих премій? Так, так, так! Це один із кращих фільмів 2023, тож не зволікайте.