Редакція / Рецензія з Берлінале

Кінофестивалі — це місце, де народжується кіно. Саме на кінофестивалях режисери мають можливість вперше показати свої роботи аудиторії та отримати перші відгуки.

Цьогоріч Берлінале знову дає можливість українським режисерам презентувати свої нові фільми та знайомити глядачів зі всього світу з українським кіно. До програми кінофестивалю увійшли три повнометражні стрічки від України, серед яких новий фільм Романа Бондарчука «Редакція».

Це історія про 27-річного біолога Юри, який намагається захистити природу рідної Херсонщини. Втім, пошуки тих, хто влаштовує лісні пожежі, приводять його до редакції місцевої газети, де Юра розпочинає карʼєру журналіста. 

Хоча події фільму відбуваються за пів року до повномасштабного вторгнення, в кожному кадрі відчувається болючий присмак сьогодення. Поки для більшості європейців війна ще не почалася, небайдужі українці так само як і зараз плетуть маскувальні сітки, збирають гуманітарну та мілітарну допомогу, та задаються тим самим питанням, що й всі ми зараз: «Коли закінчиться війна». 

Втім, територія Херсонщини, де розгортаються події фільму, за сюжетом страждає не від зовнішньої, а натомість внутрішньої загрози. Місцевий ліс знищують постійні підпали, а влада міста витрачає всі сили на політичні перегони, що передують виборам. Боротьба за голоси виборців іноді зводиться до абсурду. Місцеві медіа знімають діпфейки з обличчям мера у той час, як політик вже декілька місяців знаходиться у комі. Це, і багато інших ситуацій, могли б здатися комічними, якби це не було нашою реальністю. 

Роман Бондарчук виокремлює та гіперболізує актуальні питання. Режисер зображує світ корупції, шантажу, конкуренції, бандитських розбірок, фейк-ньюз та жовтої преси, де головує беззаконня. Поки більша частина населення змирилася з таким плином подій, головний герой намагається не лише знайти місце собі в цьому світі, але й знайти рішення для проблем, які постають перед ним та його оточенням. 

Роман Бондарчук разом зі своїми персонажами порушує питання гендерної рівності, дискутує про дотичність фемінітивів, шукає шляхи отримати фінансову незалежність та побороти бідність. 

Однією з провідних тем фільму стає «ціна правди». Чи може одна людина змінити систему? Чого коштує бажання розказати правду суспільству, викрити підпалювачів лісу та, звичайно, якими будуть наслідки таких розслідувань?

Разом з головним героєм ми намагаємося зрозуміти, як жити в цьому часами жорсткому та несправедливому світі? Чи варто намагатися щось змінити, чи легше просто підлаштуватися під його умови?

Редакцію газети «Пектораль», де починає працювати Юра, давно вже заповнили фейк-ньюз, натомість реальні та актуальні новини нікого не цікавлять. Перевага як серед редакторів, так і серед читачів надається можу й неправдивим, але яскравим історіям.  Чи може одна людина змінити систему? Чого коштує бажання розказати правду суспільству, викрити підпалювачів лісу та, звичайно, якими будуть наслідки таких розслідувань? Разом з головним героєм ми намагаємося зрозуміти, як жити в цьому часами жорсткому та  несправедливому світі? Чи варто намагатися щось змінити, чи легше просто підлаштуватися під його умови? 

В пошуках відповідей на дещо філософські питання ми подорожуємо південноукраїнським степом. Довгі кадри та особливий акцент на дикій природі дає змогу глядачу перенестися на південь країни. За це варто подякувати оператору  Вадиму Ількову. Він вже працював разом с Романом Бондарчуком над його попереднім фільмом «Вулкан» і саме завдяки йому природа Херсонщини на екрані оживає та чарує око. Щоправда, через воєнні дії мальовничі краєвиди рідної для режисера фільму Херсонщини були частково зняти у Словаччині. 

Не можна не відмітити акторську роботу Дмитра Багненко, журналіста, для якого «Редакція» стала акторським дебютом. 

До каста долучилися також досвідчені українські актори, наприклад, Рімма Зюбіна, якій дісталася роль матері головного героя. 

Щодалі герой просувається у своєму розслідуванні, то події стають все більш сюр реалістичнішими. Ти не розумієш чи то мари, чи дійсно ліси Херсонщини приховують таємниче поселення, де мешканці повертаються до своїх звʼязків з природою. Чи то дійсно існує якась вина сила, здатна контролювати людське життя? Відповідь на це питання кожен має знайти для себе. 

Кіно дозволяє собі зробити різкий сюжетний поворот та звернутися до магічного реалізму. Автор сміливо фантазує про те, як спільними зусиллями та вірою можна перемогти смерть, та про те, що чекає на Україну після війни. 

Епілог фільму переносить нас у майбутнє, через 6 місяців після завершення війни. Роман Бондарчук не дає нам відповіді на те, яким він бачить її кінець. Але він вірить, що війна неодмінно закінчиться. Що буде після вирішувати лише нам.