Дюна: Частина друга / Рецензія Антон Фролова

Почну з того, що я не шанувальник першої частини “Дюні” від Дені Вільнева. Режисер зняв довгий трейлер. У цьому він може посперечатися з метром Рідлі Скоттом і його “Наполеоном”.  Трейлери на 3 години. 

В одному не можеш відмовити. Канадський режисер вміє у візуалу і не боїться філософських пошуків. Він уже давно не знімає реалістичне кіно. Мабуть, реальності йому стало мало і він пішов у фантастику. Зараз із чинних і доступних мені творців Вільньов найкращий для екранізації фантастики. Він уміє знайти важливе і підкреслити це. На рівні повісті це спрацювало, дивись “Прибуття”. 

Повернемося все ж таки до фільму. 

“Дюна: Частина друга” просто довела, що “Дюна: Частина перша” трейлер. Який дуже поверхнево показав функціонування пропонованого світу. Перший фільм радше передавав відчуття, враження і працював на візуальному рівні. Важливі аспекти існування на планетах з великими домами та імператорами лише натяками. Не знаю як не знайомим із книжками людям вдавалося не втратити інтерес. Більша частина аудиторії просто підкорилася візуалу. 

У другій частині про візуала, звук, гру з кольорами та різними кінолінзами тривало. Інформація про функціонування світу знову ж таки все мимохідь  без виразного пояснення. Глядача ставлять перед фактом, експозиція дуже змазана

Після перегляду двох 180+ хвилинних фільмів, мені став більш зрозумілий підхід Пітера Джексона у “Володарі перснів”. Людям потрібен час для розуміння і можливості полюбити світ. 

Загалом після красивої, але з незрозумілими смислами, першої частини, у другій більше екшену, активності, політики. Щодо візуальної складової можна сперечатися, але зі спокійною душею заявляю — обидва фільми шедеври для очей. Дуже багато кадрів, сцен, від яких отримуєш задоволення. 

На превеликий мій жаль Тімоті Шаламе так і нічого грати. Актор просто загримований, одягнений і ходить у кадрі. Вибачте, але просто ходьби, криків і синіх очей мені мало. Я не побачив перетворення і внутрішньої боротьби Пола Атрідіса. Навіть в екранізації від SyFy цього набагато більше, не кажучи вже про  Кайла Маклаклена. Навіть сцена зі сльозами на обличчі майбутнього пророка виглядає технічно бездоганною, але не викликає в мені емоцій. 

Ось із Чані все набагато краще. У першому фільмі Зендея просто гарно сиділа в кадрі, то в другому є сцени, які нарешті переконали мене — Зендея хороша актриса. Її модельне минуле відчувається, але вже тільки фоном. Проблеми, які були в мене, з ролями в “Людина-павук” та “Ейфорії” майже закінчилися. 

Стало трохи прикро за роль Хав’єра Бардема. Привертати вождя унікального племені до комік-реліфа, треба було постаратися. Мене це дуже сильно дратувало. Іноді навіть заважало дивитися чудову візуальну картинку. Може дрібниця, але не приємно. 

О! У цьому фільмі мене підкорює як режисер працює з жіночими персонажами. Навіть якщо він не пояснює принцип жіночого ордену, здатного керувати імператором. Ребека Фергюсон, Флоренс П’ю, Лея Сейду — тільки заради них можна дивитися цей твір. Усі перебувають на своєму місці та тільки підкреслюють складнощі наданого світу. 

Ребека взагалі… 

Чоловічі образи у Вільнева вийшли просто функціями. Вони чудово підібрані, але все ж просто функції. Грим і антропометричні дані. Трохи виділяється Оскар Батлер в образі на-барона Фейд-Раута Харконнена. Він справді вийшов кращим, ніж в інших екранізаціях. 

Ще одним незрозумілим для мене аспектом стало зображення частини Арракіса. Часто чуєш фразу, що життя за пиловим поясом не можливе. Щоправда, за хвилину показують міста, мільйони фундаменталістів і навіть храми з водними резервуарами. Щось тут пропустили, спростили. 

У підсумку Дені Вільньов зняв візуальний шедевр, з яскравими жіночими ролями. Для людей, які не знайомі з книгою Френка Герберта, напевно, немає проблем. Для мене ж фільм вийшов добротним, але лише за мотивами. Занадто багато автори твору вирізали, скоротили. Я справді думаю влаштувати перегляд двох частин одразу. Можливо так вони спрацюють краще, без цієї великої перерви. 

Усім раджу йти в кінотеатр. Візуальна і звукова складова чудова і тільки великий екран і гарний звук дозволять отримати задоволення від фільму. Філософія, політика і релігія шкода тільки по дотичній.

І так я готовий все робити як каже Флоренс П’ю.