Частина подолян підтримує проєкт забудови навколо броварні Ріхерта. Чому?

Подоляни, які живуть безпосередньо поблизу броварні Ріхерта, загалом підтримують проєкт компанії A Development, що передбачає будівництво на розі вулиць Кирилівської та Нижньоюрківської житлового комплексу, реставрацію історичної будівлі пивного заводу та облаштування парку з озером.

Про це заявляють жителі району, з якими поспілкувався «Хмарочос», зокрема представники робочої групи з питання забудови — Тетяна Максименко, архітекторка й активістка, та Олександр Поліщук голова ОСББ «Юрковиця», яке керує двома будинками на вулицях Юрківська й Кирилівська.

Вони провели опитування та зібрали на підтримку проєкту десятки підписів мешканців будинків, розташованих у районі броварні Ріхерта, — на вулицях Кирилівській, Оболонській, Костянтинівській, Межигірській, Оленівській та Юрківській. Але існують і протилежні думки.

У чому полягає суперечка?

Антизабудовні активісти, а також частина активних подолян закидають компанії A Development перевищення дозволеної висотності в історичному ареалі. Проєкт критикує й очільниця Департаменту охорони культурної спадщини КМДА Марина Соловйова, наполягаючи, що Генплан не дозволяє будувати вище 27 метрів у цьому районі.

У 2021 році A Development презентувала проєкт ЖК Ріхерт&Парк (головний архітектор — Андрій Пашенько) із будинками висотою від семи до 12 поверхів, тобто до 42 метрів. Однак заявляє, що готова піти на компроміс і обмежити висотність 36 метрами.

Днями активіст Олександр Дядюк подав судовий позов, в якому оскаржуватиме висотність забудови.

Чому ж проєкт підтримують деякі жителі навколишніх будинків?

Якщо коротко: ділянка навколо броварні так чи інак призначена під житлову забудову, і вже існували проєкти з будівництва висотних «свічок». Вище згадана група подолян вважає нинішній проєкт A Development оптимальним для розвитку району і непокоїться, що в разі його оскарження вони отримають значно гірший варіант.

Так, канадський інвестор Роберт Гіббінс планував звести на території заводу мікрорайон Greenpoint зі щільною забудовою 17-24-поверхівками. За словами Тетяни Максименко, яка протестувала проти того проєкту, висувалися й інші пропозиції, які передбачали обмеження доступу містян до території. Тепер вона підтримує проєкт A Development.

«Ми отримуємо озеро в один гектар, інклюзивний парк, повністю відновлену школу, бомбосховище до існуючої школи, відновлену пам’ятку історії та архітектури», — пояснює Максименко. — Зі свого досвіду скажу, що це перший девелопер, що зробив окремий том щодо зорового сприйняття проєкту з різних точок міста та вулиць».

Проєкт передбачає реставрацію головного корпусу заводу Ріхерта із димарем 1895 року. Раніше A Development реставрувала низку будівель колишнього заводу «Арсенал» на Арсенальній площі, де зараз розмістилися Creative States, Kyiv Food Market, Освіторію тощо.

За словами Максименко, забудовник охоче контактує з активними місцевими мешканцями. Робоча група хоче підписати з компанією меморандум, в якому буде чітко зафіксовано площу зелених насаджень. Представник девелопера вже надав проєкт такого меморандуму. Попередньо, з загальної площі проєкту ЖК Ріхерт&Парк у 10,75 гектара забудова складе 1,75 гектара, приблизно 3,75 гектара віддадуть під озеленення.

Голова робочої групи Олександр Поліщук наголошує, що за всі роки не було здійснено жодних кроків щодо облаштування парку на цій занедбаній колишній промзоні. Висотність окремих будинків, що перевищує 27 метрів (будинки передбачається зробити різної висоти, зі збільшенням в бік гори), він вважає необхідним компромісом. Є побоювання, що якщо проєкт видасться нерентабельним, буде змінено концепцію, і це вплине на площу зелених зон та доступних для подолян територій.

Поділ без парків

Одна з жительок, що підтримують проєкт, і учасниця ініціативної групи Подолу Анастасія переїхала в цей район із зеленого Голосієва вісім років тому. Торік вона стала матір’ю й виявила, що Поділ не пристосований для пересування з дитячими візочками й загалом недружній до маленьких дітей. Поблизу її будинку немає парків, крім невеликого простору перед кінотеатром «Жовтень», де вона й провела всі сім місяців від народження сина.

Проєкт ЖК Ріхерт&Парк вона вважає компромісом між інтересами забудовника та інтересами громади.

«Я не можу говорити за всіх, але ті, з ким я спілкувалась на тему цієї забудови, підтримують цей проєкт і хотіли б найближчому майбутньому отримати нову зелену зону», — пояснює Анастасія свою позицію.

«Звичайно, я б дуже хотіла, щоб на цьому місці був величезний парк, озеро, дитячі майданчики — такий собі подільський аналог парку Наталка. Але, на жаль, я розумію, що місто не вкладатиме сюди кошти ще багато десятиліть (мені відмовили у ремонті дитячого майданчику через брак коштів, який вже там парк), і такий ласий шматок дуже скоро знайде свого власника і, як показує практика, не найкращого з точки зору інтересу подолян», — додає вона.

На думку Тетяни Максименко, долю території в першу чергу мають вирішувати жителі Подолу, особливо ті, хто живе безпосередньо в районі ділянки під забудову.

Загалом, бачимо кейс, коли завдяки відкритості до комунікації девелопера утворилась атмосфера довіри між частиною активних жителів та забудовником, щоб можна було почати обговорювати компромісні варіанти. Чи виправдає бізнес цю довіру – питання відкрите, а відповідь ми побачимо тільки у діях девелопера, якщо буде даний старт будівництву. За відсутності ефективного управління з боку міської влади та браку чіткої містобудівної документації, частина жителів намагається покращити якість міського середовища навколо себе хоч якось, утворюючи такі ситуативні коаліції.