Реформатор нового часу: історія дизайнера Людовика де Сен-Сернена

Світ моди любить реформаторів. Колись ними стали Мейсон Маржела зі своїми ідеями деконструктивізму, Вів`єн Вествуд, що гламуризувала панк-естетику, та, звісно ж, Тьєрі Мюглер, що наділив жіноче тіло сакральним змістом і зробив з нього обʼєкт для поклоніння.

Сьогодні здивувати вибагливу модну публіку, здавалося б, уже нічим, а у своїх потугах це зробити все більше дизайнерів перетворюють високе мистецтво от кутюр на гротеск. Проте за всі часи траплялися ті самі реформатори світу моди, за плечима яких світало майбутнє фешн-індустрії, й один із них — Людовик де Сен-Сернен.

Про історію становлення дизайнера та його винятковий стиль у своїй колонці розповідає стиліст і fashion-колумніст Єгор Воронкін. 

Людовик де Сен-Сернен народився у 1991 році в Брюсселі, але за кілька років його родина переїздить до Кот-д`Івуару через роботу батька. Старший Сен-Сернен служив у Європейській комісії, тому часті переїзди для родини були не рідкістю. У 2002 році після початку першої івуарійської громадянської війни родина Сен-Серненів вирушила до Парижу.

Людовик ріс творчою дитиною, з ранніх років він почав цікавитись мистецтвом та модою. Міг годинами розглядати фото з фешн-журналів, намагаючись відтворити костюми з них на папері. І хоча в самій родині ставлення до мистецтва було досить стримане, але коли Людовик вирішив уступити на факультет дизайну одягу до школи мистецтв і дизайну ESAA Duperrе, батьки його підтримали.

Під час навчання Сен-Сернен часто експериментував з поняттям андрогінності, знаходячи натхнення у декадах 90-х і нульових років. Його дипломна колекція повністю складалась з одягу унісекс, який демонстрували хлопці-манекенники.

Ще під час навчання Людовик почав підпрацьовувати, допомагаючи кастинг-директору Мейсону Маржелі і Йодзі Ямамото відбирати моделей та організовувати покази. Звідси ж почалося знайомство хлопця зі світом високої моди та його представниками.

Закінчивши навчання, юнак влаштувався на стажування у взуттєвому відділі Saint Laurent, але пізніше перевівся до ювелірного відділу Dior. Проте найбільший відбиток на творчість Сен-Сернена наклав будинок моди Balmain, куди Людовик прийшов працювати майже одночасно з новим креативним директором Олів`є Рустеном у 2011 році. Саме там Сен-Сернен почав навчатися високого мистецтва кутюр та опановувати старовинні швацькі техніки. Він експериментував зі складними кроями, шкірою та органзою.

У той час Balmain серйозно змінив свою концепцію та позиціювання на ринку. Майже всі колеги Людовика були молодшими за 30 років. Бренд прагнув вийти на нові рубежі ринку, і з нішевої та доволі вікової марки Balmain швидко почав перетворюватися: нарощувати молоду авдиторію шляхом гучних колаборацій та залученням інфлюенсерів і зірок. Але це було далеким від світогляду Сен-Сернена, тому одразу ж після випуску  колаборації Balmain x H&M він залишив модний будинок, аби створювати свій.

Першу колекцію під власним імʼям Людовік де Сен-Сернен випустив у 2017 році та одразу ж здобув зацікавленість і визнання серед модної еліти. На тлі нормкору, що набирав у ті роки популярності, колекція від Сен-Сернена була чимось абсолютно унікальним. Сповнена еротизму та чуттєвості, вона демонструвала не так одяг, як наготу тіла, що підкреслювали ультракороткі топи, брифи на завʼязках, прозорі сорочки та комбінезони зі складним кроєм. До колекції ввійшли всього 11 образів, проте попит на кожен з них у баєрів був шалений.

Дебютний показ Людовика був поза основним розкладом Паризького тижня моди, але запам’ятався не лише критикам, а й глядачам, яким пощастило його відвідати. Наступного ж дня соцмережі вибухнули провокативними світлинами напівголих струнких атлетичних моделей з його показу.

Своєю феєричною появою він не тільки вчинив фурор у фешн-світі, але й отримав визнання відомих критиків та представників модного ринку. У 2018 році Людовик був номінований на премію LVMH як найкращий дизайнер року.

Наступний показ дизайнер провів уже як офіційний учасник чоловічого Тижня моди в Парижі. Колекцію під назвою Wet & Wild він продемонстрував на даху Центру Помпіду. Одним зі знакових її образів став вихід манекенника з оголеним торсом у лазневому рушнику, що ледь тримався на стегнах. За словами дизайнера, це була м`яка, ніби пірʼя, імітація спідниці, зроблена з преміальної мериносової вовни.

Під час роботи над колекцією дизайнер надихався улюбленою естетикою 2000-х. Божевільними пляжними вечірками та неприхованою сексуальністю. Всі моделі виглядали так, ніби щойно вийшли з басейну.

За словами Людовика, головним його натхненням є людське тіло, яке він просто одягає чи роздягає. Напевно, тому найбільше Сен-Сернен полюбляє створювати саме весняно-літні та пляжні колекції. Хоча навіть працюючи над осінньо-зимовими, ніколи не вдягає на манекенників понад одну-дві речі, залишаючи більшу частину тіла голою.

«Мені подобається шнурівка і коли людина наполовину роздягнена, але відтоді, як я почав носити свій одяг сам, я зрозумів, наскільки важливою є функціональність», — розповів Сен-Сернен.

У своїй роботі дизайнер часто змішує, здавалось би, непоєднувані речі. Грубу шкіру на шнурівці та легкий тюль. Необроблені металеві аксесуари та тонкий атлас.

Попри те, що марка стоїть у розкладі чоловічого Тижня моди та позиціює себе як одяг унісекс, її надзвичайно полюбляють жінки. Сам дизайнер завжди хотів створювати гендерно нейтральні речі, ретельно стираючи межі статі у своїх колекціях.

Ще з юності Людовик і сам не раз купував одяг у жіночих відділах та переробляв його під себе. Адже для нього немає різниці, що носити, і саме цю думку він активно пропагує у своїй творчості. 

«Очевидно, це не стосується спідньої білизни, яка анатомічно в основному зроблена як чоловіча. Але я справді працюю над тим, щоби наші вироби купувало багато жінок», — поділився Людовик де Сен-Сернен.

У грудні 2021 року керівник модного дому Ann Demeulemeester Клаудіо Антоніолі запросив Сен-Сернена на посаду креативного директора бренду. Зі слів самого дизайнера, ця робота стала для нього і честю, і випробуванням. Через комерційні причини йому довелося розробляти одяг з урахуванням специфіки жіночого тіла та відійти від власних стандартів ідеальної фігури. Проте ідеї «безстатевого» одягу від Сен-Сернена абсолютно не підходили для бренду Ann Demeulemeester. Він звик створювати речі для худорлявих чоловіків, як і він сам, а пізніше підганяти їх до жіночих пропорцій. При цьому показувати на чоловіках речі з декором і елементами, які передовсім  асоціюються виключно з жіночим гардеробом (корсети, прозорі текстури, кроп-топи, спідниці).

Попри загальне визнання та відгуки критиків про його дебютну колекцію для Ann Demeulemeester сезону осінь-зима 2023/24, бренд розірвав стосунки із Сен-Серненом за кілька місяців після шоу на Паризькому тижні моди. Сам Людовик, як і представники марки, розрив взаємин не коментував.

11 лютого 2024 року в дизайнера відбувся показ нової колекції осінь/зима 2024 року в рамках New-York Fashion Week. Натхненням для колекції стали роботи відомого фотографа Роберта Мепплторпа 1970-1980-х років.

«Я дуже радий уявити LdSS у жвавому місті Нью-Йорку. Місто завжди служило безмежним джерелом натхнення завдяки своїй багатій історії у сучасній квір-культурі та видатній ролі у формуванні сьогоднішніх художніх рухів. Ба більше, неймовірна спільнота, яка прийняла і підтримала наш бренд у Нью-Йорку, справді чудова», — сказав Сен-Сернен.