Життя в Пласті. Олександр Тисовський

29 березня 1968 року у Відні помер видатний педагог, доктор біологічних наук, професор, член НТШ і основоположник та організатор Пласту Олександр Тисовський. Він і його життя – це та унікальна історія, коли про видатних діячів, які відіграли непересічну роль у нашій історії, ми не просто читаємо у підручниках та книгах, чуємо від авторитетних дослідників. Оскільки більша частина життя Тисовського припадає все ж на ХХ століття, а помер він відносно нещодавно, цього видатного українця навіть можна побачити на відеоматеріалах, а його головне дітище, Пласт, до сьогодні живе у багатьох своїх вихованцях. 

Хто такий Олександр Тисовський?

Олександр Тисовський народився 9 серпня 1886 року у селі Бикові, що на Львівщині. Його батько був вчителем математики і фізики у Львові. Олександр Тисовський з відзнакою закінчив Академічну гімназію у Львові, а по тому навчався у Львівському університеті. У 1909 році він здобув ступінь доктора філософії. У тому ж році їздив до Трієсту вивчати курс зоології морських тварин. Дещо пізніше відвідував і містечко Берген у Норвегії, де вивчав океанографію. Був також у Стокгольмі, Гамбурзі та Берліні. На етапі формування особистості значний вплив на майбутнього вченого та педагога мала родина. Особливо старший брат Степан. У гімназії Тисовський захоплювався порадами вчителя німецької мови, професора Івана Боберського. В університеті особливо тісно співпрацював і багато навчився у професора зоології Йосифа Нусбаума.

Тисовський міг похизуватися тривалим педагогічним досвідом. Зокрема, він викладав навіть у роки Першої світової війни. Також читав природознавство у Академічній гімназії, випускником якої був. Працював у закладі до 1939 року. Уже тоді він був членом Наукового товариства імені Шевченка, а впродовж 1920-1924 років ще й викладав ботаніку та анатомію в Українському таємному університеті. У 20-30-ті рр. ХХ століття, попри спротив тогочасної влади, багато робив для розвитку та утвердження Пласту. Навіть після закриття організації польською владою у 1930 році, не полишав роботи з молоддю і всього себе віддавав цьому процесу.

Після окупації Західної України радянськими військами у 1939 році, Олександра Тисовського було призначено професором зоології Державного університету імені Івана Франка. Очевидно, співпраця з режимом “перших совєтів” не надто припала до душі Олександру Тисовському. Розуміючи, що Львів займуть радянські війська, у 1944 році він емігрував до Австрії. Помер у 1968 році у Відні. Перепохований у 2002 році на Личаківському цвинтарі у Львові.

Олександр Тисовський, соціальне виховання і Пласт

Олександр Тисовський – видатний український вчений, громадський діяч, але також і педагог. Він відзначався досить самобутніми та реформаторськими поглядами, що й намагався втілити у одному зі своїх найбільш значимих дітищ – Пласті. Загальні погляди Тисовського на навчання та виховання також становлять неабиякий інтерес, багато його ідей залишаються актуальним досі. Наприклад, він вважав, що соціальне виховання здійснюється не лише для задоволення потреб держави і суспільства, цей процес передусім має бути спрямований на досягнення гармонії між інтересами особистості і соціуму. Іншими словами, ціллю соціального виховання, у сприйнятті Тисовського, було особистісне зростання індивіда і подальше відшукання ним для себе ніші, у якій він зможе реалізуватися та стане найбільш корисним для держави і суспільства.

Саме Олександр Тисовський розробив систему виховання “Пласт”. Це український скаутський рух, де молодь через працю над собою розвивається і гартує характер. Пласт був і залишається поєднанням християнської моралі та фізичного виховання. Це все з українським колоритом. Тисовський взорувався на традиції козацтва та окремі правила англійського скаутингу. Днем народження Пласту вважається 12 квітня 1912 року, хоча пластовий гурток Тисовського був організований у Академічній гімназії уже в 1911 році. Назва організації походить від спеціальних козацьких відділів. Імовірно, її автором був Петро Франко, син Івана Франка. Останній, одночасно з Олександром Тисовським та Іваном Чмолою, став засновником пластунських гуртків.

Щодо Олександра Тисовського, то він був проти воєнізації та політизації Пласту. Своє бачення функцій Пласту і ідеї як його розвивати Олександр Тисовський виклав у відповідних книгах: “Пласт” (1913р.), “Життя в Пласті” (1921 р.) і ін. Також він уклав пластовий закон, написав текст і музику до Пластового Обіту. Сам Олександр Тисовський характеризував функції та призначення виховання дітей у Пласті наступним чином: “Основний принцип системи – через працю над собою до розвитку та гартування свого характеру”. При цьому, Тисовський вимагав від своїх підопічних успіхів у навчанні та зразкової поведінки, щоб інші вчителі не мали підстав нарікати на заняття в гуртку, називати їх перешкодою основному навчанню.

Після вибуху Першої світової війни усі члени пластового гуртка Олександра Тисовського вступили до Легіону Українських січових стрільців.  

Євген ГУЛЮК

Використані джерела:

1. 1886 – народився один із засновників “Пласту” Олександр Тисовський // Український інститут національної пам’яті [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://uinp.gov.ua/istorychnyy-kalendar/serpen/9/1886-narodyvsya-odyn-iz-zasnovnykiv-plastu-oleksandr-tysovskyy
2. Автобіографія Олександра Тисовського // Архів Львівського університету [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://archive.lnu.edu.ua/avtobiohrafiya-oleksandra-tysovskoho/
3. Зубрицький І., Смеречак Л. Олександр Тисовський про систему соціального виховання // Перспективи та інновації науки, 2024. Серія “Педагогіка”, Серія “Психологія”, Серія “Медицина”. – С. 207-218.
4. Середа О. Тисовський Олександр // Енциклопедія історії України [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://resource.history.org.ua/
5. Сова А. З чого починався Пласт у Львові? // Фотографії старого Львова, 2021 [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://photo-lviv.in.ua/z-choho-pochynavsia-plast-u-lvovi/