Польські фермери мають особливий статус. Це намагається використати Росія, аби хакнути країну

Майже два місяці в Польщі триває протест фермерів, які вимагають від уряду та влади ЄС відмовитись від планів загострення вимог до сільгоспвиробників в рамках зеленої політики ЄС, а також встановити обмеження якщо не повну блокаду на сільгоспімпорт з України. В рамках протесту, фермери фактично “взяли в заручники” прикордонні переходи на кордоні з Україною та всерйоз б’ють по українській економіці. На відміну від решти території Польщі, де акції-блокування відбуваються раз на 10-14 днів, кордон з Україною заблокований цілодобово та без перерви. В своїх діях фермери покладаються на свій особливий статус в польському суспільстві, та свою надзвичайну привабливість як електоральної групи.

Політична вага фермерів в Польщі базується на кількох чинниках: їх правовому статусі, системі підтримки фермерів, та простій величині цієї соціальної групи.

Згуртована та активна група виборців

На перший погляд, в структурі польського суспільства фермери не є найбільшою соціальною групою. За останніми оцінками соціологів, вони становлять приблизно 10% мешканців сільської місцевості та близько 4% мешканців Польщі. За даними Головного статистичного управління Польщі, станом на четвертий квартал 2023 року, кількість працівників фермерських господарств в Польщі становила 1,2 мільйона осіб.

Якщо припустити, що частина власників або працівників фермерських господарств має членів родини, які там не працюють, але поділяють погляди своїх близьких, може йтись про кілька мільйонів виборців, доволі вагому групу для польської політики. При цьому, про фермерів говорять як про доволі гомогенну групу – консервативну із спільними уявленнями про свої права та соціальний статус.

Протест фермерів, фото ілюстративне

Виключні права на землю

На відміну від України, фермер в Польщі це не лише рід занять чи професія, це також і певний правовий статус. Проявляється цей статус в кількох аспектах найважливіші з яких це пільговий режим сплати внесків на соціальне страхування та привілеї щодо придбання сільськогосподарської землі.

Законодавство Польщі, фактично, визначає фермерство як окремий суспільний стан. Існує цей стан завдяки особливостям функціонування ринку земель сільгоспризначення в Польщі та прямомим згадкам фермерів в кількох фундаментальних для Польщі законодавчих актах включно з Конституцією. Формально в Польщі діє ринок землі сількогосподарського призначення, але він дуже жорстко обмежений та регульований з метою не допустити скупу сільгоспземлі іноземцями та представниками великого капіталу.

Стаття 23 Конституції Республіки Польща, прийнятої у 1997 році, визначила, що “основою аграрного устрою держави є сімейне господарство”. Розвинув це положення прийнятий у 2003, напередодні вступу Польщі до ЄС, році закон Про формування аграрного устрою.

Конституція Польщі говорить: “основою аграрного устрою держави є сімейне господарство”

В преамбулі закону було прямо заявлено, що його призначення протидіяти концентрації сільськогосподарської нерухомості. Закон запровадив норму, за якою першочергове право купівлі землі мали її орендарі, запровадив визначення сімейного господарства та межі землеволодіння до 300 гектарів.

А страхи перед іноземним капіталом та покупцями з-за кордону були такі сильні, що польські переговориники домоглись дозволу на мораторій, який забороняв купівлю сільгоспземлі в Польщі іноземцями на термін до 2016 року. В 2016 році, коли терімн дії мораторію добігав до кінця, польські законодавці загострили норми щодо купівлі землі, запровадивши механізм, за яким землю міг купити фактично лише фермер - мешканець громади, на території якої вона знаходилась, і з зобов’язанням обробляти її щонайменше 5 років.

Ці норми дещо послабили в 2023 році, збільшивши розмір ділянки землі, які дозволяли купувати не-фермерам до 1 гекрата.

В результаті, закон визначає, що придбати землю сільськогосподарського призначення в Польщі площею більшою за 1 гектар може лише індивідуальний фермер. Звісно, існують певні винятки, головним чином для ситуацій, коли землю купують держпідприємства, або необхідно прибдати землю на будову стратегічної інфраструктури, як енергетичні чи транспортні об’єкти. Землю також можна отримати в спадок від члена родини, який був фермером.

Звідси виникає поняття фермера як правового статусу. Фермер, за законом, це особа, що є власником та управляє фермерським господарством. Також статус фермера може отримати (і купити землю сільгоспризначення) людина, що отримала освіту за відповідним профілем або пройшла офіційне платне стажування чи навчання у фермерському господарстві. При цьому, існує також законодавча вимога, що новий власник має обробляти землю не менш ніж 5 років від моменту купівлі.

Історичні передумови

Більшість нинішніх польських фермерів або їх предків набули землю в рамках двох великих аграрних реформ, які відбулись в Польщі в 20 столітті.

В рамках першої реформа від 1920 до 1939 року уряд викуповував землю у великих землевласників (зменшенню підлягали господарства, площа яких перевищувала 180 гектарів), а також реквізував землі інституцій, пов’яазних із імперіями, до яких належали польські землі до 1918 р. та створював механізми її пільгової купівлі, а також програми безоплатної роздачі.

Друга аграрна реформа, яку в цілому, провели між 1944 та 1950 роком полягала в подальшому перерозподілі сільгоспземлі, яку вилучили вже безоплатно у великих землевласників (дозволено було залишити у приватній власності землю, для власників, що володіли до 50 гектарів землі), а також розподіл земель на територіях, долучених до Польщі в результаті Другої світової війни.

Було вилучено близько 6,1 мільйони гектарів земель, з них 3,7 мільйона – на територіях долучених до Польщі за результатами Другої світової війни. Близько половини з них перейшла до державної власності (зокрема, на них створили польські колгоспи або Державні сільгосппідприємства). А решту було розподілено між бідними селянами. В з’явилися сотні тисяч нових фермерських господарств до “державної норми” в 5 гектарів площу тих, що вже існували. Всього землю отримали 1,1 мільйона селянських родин.

Хоча на нових територіях Польщі розміри фермерських господарств були більшими, ніж на старих – близько 7,5 гектарів – саме цифра 5 досі є ключовою для польського сільського господарства. За даними Загального сільськогосподарського перепису, проведеного Головним управлінням статистики Польщі у 2020 році, 52% фермерських господарств в країні оброблять площі до 5 гектарів землі.

Серед польських фермерів є і такі, що обробляють і помітніші поля, але, вже згадане обмеження в 300 гектарів на господарство обійти не можна. Середня величина угідь одного господарства, при цьому, досить помітно відрізняється від воєводства до воєводства.

Найменші вони у Малопольському воєводстві - 4,31 гектари в середньому, а найбільші – у колишніх “понімецьких” Західнопоморському - 32,9 гектарів, Вармінсько-Мазурському - 23,88 гектарів, та Любуському - 23,18. Окрім більших наділів, які роздавали селянам в соціалістичний Польщі, роль тут зіграла і приватизація державних сільгосппідприємств в 90ті роки, яка вивела на ринок додаткові землі.

Економічно-соціальні наслідки

Величина оброблюваних земель прямо визначає економічну життєздатність господарства, але також і є індикатором перспектив його розвитку. За даними вибіркового опитування 2023 року “Польське село”, лише 1,7% власників господарств площею до 5 гектарів заявили, що доходів з них достатньо для них. Іще 23,9% заявили, що скоріше можуть утриматись за рахунок свого господарства.

Серед господарств від 5 до 10 гектар таких було 6,5% та 36,4%. А ці дві категорії разом становлять понад 70% всіх господарств у Польщі. При цьому, в 2023 році 23% власників фермерських господарств заявили, що працюють іще поза своїм господарством. Цей показник нерівномірний для різних вікових груп фермерів. Найбільше таких було в наймолодшій віковій групі - до 34 років. Серед молодих фермерів додаткову роботу мали 33%.

Власники малих господарств часто також мають гіршу освіту чи гірші навички, які б дозволили їм скористатись із додаткових джерел фінансування. За даними авторів звіту “Польське село. Звіт про стан села” за 2020 рік, саме представники великих господарств змогли отримати додаткові кошти (окрім безпосередніх доплат на оброблюваний гектар землі) із різних програм ЄС на підтримку сільського господарства.

Ідеться про пільгові кредити чи гранти на побудову додаткових господарських будівель, закупівлю додаткового обладнання абощо. Найбільше таких господарств на заході Польщі. В західних воєводствах Західнопоморському, Вармінсько-Мазурському, Любуському, Поморському Опольському та Нижньосілезькому більшість сільськогосподарських угідь зосереджена в господарствах площею понад 50 га.

фермерство є підкреслено спадковою справою

Таким чином, польське законодавство сприяє “консервації” фермерського стану. Оскільки землю придбати досить важко, фермерство є підкреслено спадковою справою, і на додачу, розміри фермерських господарств лишаються дуже малими, що утримує кількість фермерів на доволі високому рівні.

Окремий соціальний захист

Окрім прав щодо купівлі землі статус польського фермера доповнює існування окремої системи соціального страхування. Соціальним захистом та пенсійним забезпеченням фермерів в Польщі займається окрема структура Каса сільськогосподарського соціального страхування (KRUS).

До того ж ставки соціального та пенсійного страхування для фермерів нижчі ніж для індивідуальних підприємців чи найманих працівників. Станом на 2024 рік фермер платить 180 злотих на квартал в рамках соціального страхування та 429 – пенсійного, разом 203 злотих на місяць.

Для індивідуального підприємця (аналог ФОП) ставки внесків будуть залежати від рівня доходів і становитимуть не менше тисячі злотих на місяць. А для найманого працівника ставка пенсійного страхування становитиме по 9,76% зарплати, які заплатять працівник та роботодавець. Окрім того, працівник іще заплатить 9% доходу на медичне страхування, а іще він та роботодавець заплатять іще кілька менших внесків у фонд безробіття чи страхування на випадок тимчасової непрацездатності.

Щоб платити внески до KRUS замість загальнодержавної системи соціального страхування ZUS особа повинна мати статус фермера або помічника фермера. Фермер – це людина, яка є власником або співвласником фермерського господарства, що обробляє від 1 гектара землі. Помічник фермера – це особа найнята фермером на роботу на допоміжні функції в господарстві (допомога в зборі овочів, наприклад).

За даними KRUS на кінець 2023 року до інституції платили внески 1 мільйон 42 тисячі осіб. При цьому, статус фермера та відповідне страхування через систем KRUS не виключає можливості для особи отримувати дохід від найманої праці поза фермерством, але значно знижує витрати на соціальне страхування із цих додаткових джерел доходу.

Отже, фермери являють собою доволі привабливий “виборчий актив” для кожної політичної партії, але вони також мають уявлення, які підтримує система державних органів та законодавство, про свою особливу роль в суспільстві та досвід отримання пільг. Тому боротьба за голоси фермерів завжди пов’язана із апеляціями до їх особливого значення в суспільстві. При цьому віднедавна коло партій та політиків зацікавлених голосами фермерів помітно розширилось.

Фермери в поточній політиці

Традиційно, головним представником фермерів у польській політиці була Польська селянська партія (PSL), але протягом своїх двох каденцій в уряді партія Право і Справедливість проводила доволі активну політику переманювання селян до свого електорату. Окрім того, в боротьбу за голоси фермерів почали включатись і інші партії.

Певний перелом у ставленні до фермерів з боку головних політичних сил проявився у тому, що на парламентських виборах 2023 навіть Громадянська коаліція, яка традиційно орієнтувалась на центристських та ліберальних міських жителів, також вирішила боротись за голоси фермерів.

В результаті в передвиборчих списках ГК опинився фермерський активіст Міхал Колоджєйчак, який, до речі, свого часу починав політичну активність як кандидат на місцевих виборах від ПіС.

За результатами виборів Колоджєйчак став віце-міністром сільського господарства та розвитку сільських територій, а на додаткове визнання його агітаторської цінності з боку Дональда Туска, виборчу кампанію до місцевих органів влади Туск розпочав 16 лютого цього року із зустрічі в містечку Моронг у Вармінсько-Мазурському воєводстві, де він в товаристві Колоджєйчака вислухав вимоги фермерів, та заявив про свою для них підтримку.

Окрім загальної привабливості фермерів та їх родин як групи електроральної підтримки, поведінку уряду та політиків визначає громадська думка в суспільстві загалом. За даними опитування Центру досліджень громадської думки (CBOS) опублікованими минулого тижня, 52% поляків абсолютно підтримують протести фермерів, а ще 29% скоріше їх підтримують.

При цьому, що не менше важливо, серед прихильників жодної із польських парламентських партій нема підтримки протесту фермерів (безумовної або часткової) нижчої за 60%. Для прихильників сумнозвісної тепер в Україні партії Конфередерація ця підтримка становить взагалі ідеальні 100%.

Для прихильників ПіС близькі за значенням 96%, для партій правлячої коаліції рівень підтримки коливається від 85% для об’єднання Третій Шлях (партія Польща 2050 нинішнього спікера Шимона Головні та Селянська партія), для Громадянської коаліції - 63%, для Лівиці 60%. Нагнітання інформаційного тла навколо аграрного імпорту з України, яке поєднувало емоційні заклики захисту своїх із численними випадками дезінформації чи перекручувань, тут зіграло не останню роль.

Емоційні наративи

Дискусії навколо імпорту сільгоспродукції з України поширюють ряд емоційних і часто неточних наративів. Вони лягають на податний грунт. В Польщі вже не один рік відбуваються кампанії, які пропагують купівлю продуктів місцевих фермерів. Одиним із стабільних елементів таких кампаній є наратив про здорові та якісні польські продукти. Тому навіть про продукти походженням із інших країн ЄС полські споживачі можуть відносити до категорій менш якісних. Особливо така поведінка притаманна споживачам старшої вікової групи.

Окрім загального наративу про якість польської їжі, ряд скандалів та відвертих інформаційних маніпуляцій щодо іморту зерна з України в 2023-2024 роках створили для масового споживача враження, що весь імпорт із України є потенційно небезпечним для здоров’я.

До створення такого враження доклався скандал із імпортом так званого технічного зерна з України, яке в публікаціях польських ЗМІ часто представляли як таке, що за визначенням не надається до харчування, а також представляли ситуацію так, ніби технічне зерно становило більшість іпморту з України.

На додачу, після початку протестів фермерів, на профілях активістів пов’язаних із партією Конфередерація з’явились відео, які показували вагони із зіпрілим зерном із коментарем про те, що це зерно, що намагались імпортувати до Польщі вже в 2024 році.

Насправді на відео було зерно у вагонах, які застрягли на польському кордоні після запровадження із сьогодні на завтра польським урядом ембарго імпорту з України у квітні 2023 року. Зерно призначене на польський ринок не змогли через ембарго розмитнити, назад його теж ніхто не повіз, і кілька десятків вагонів вже майже рік стоять на бічних лініях в прикордонних регіонах Польщі, а віднедавна служать реквізитом для нових відео.

До того ж часто вживається аргумент про жорсткі вимоги до сільгоспродукції в ЄС порівняно із тими, які існують в Україні. І якщо правдою є те, що на території ЄС заборонені деякі пестициди, які дозволені в Україні, водночас серед аргументів проти харчових продуктів з України можуть бути заяви про те, що начебто в Україні пестицидів та інших засобів використовують більше, ніж в Польщі.

Навіть прем’єр Польщі Дональд Туск в одному із коментарів повторив цю тезу. Офіційна статистика Продовольчої програми ООН це заперечує. За їх даними, станом на 2021 рік польські фермери застососували втричі більше пестицидів, ніж українські (хоча треба заявити, що польські виробники - далеко не лідери за цим показником в ЄС. Їх значно випереджають, в більшості країни Євросоюзу).

До того ж за експортними правилами ЄС українське зерно перевіряється на кордоні на відповідність європейським нормам, і те, ке не відповідає, кордон не проходить.

Іще однією популярною нарацією є твердження про те, що сільське господарство в Україні здоміноване олігархами та транснаціональними корпораціями. Навіть в розмові із представниками великих ЗМІ часом доводиться нагадувати, що в Україні є точно понад сто тисяч малих фермерів, а а також існують середні та малі агрофірми.

Просуваючи наратив про те, що весь аграрний сектор в Україні належить маленькій купці людей чи корпорації, політики за протестами створюють враження моральної правоти блокади. Конкуреція із українським аграрним імпортом представляєтсья як боротьба Давида з Голіафом. Цей наратив, як можна зрозуміти поглянувши на статистичні дані про польські господарства, базуєтсья на маніпуляції реальними фактами.

Польські фермерські господарства малі, навіть порівняно із однососібними чи малими господарствами в Україні, які можуть обробляти десятки, якщо не сотні гектарів.

Переклад листівки: СТРАЙК ФЕРМЕРІВ

Чому ми протестуємо

1.Зелену угоду та пакет Fit For 55 – НА СМІТНИК

Зараз ЄС наказує нам вилучати із обробітку 4% наших полів, в 2030 році ця частка повинна вже становити 10%. Запроваджуються різні обмеження на виробництво рослинної та тваринної продукції. Ця політика наносить удар по кожній галузі економіки! Обмежить Твої Права – заборона автомобілів із двигунами внутрішнього згоряння, примусова термоізоляція будинків, величезні рахунки за електроенергію!

2.Стоп Продуктам з-поза ЄС!

До Польщі потрапляють мільйони тон зерна, ріпаку, цукру та інших споживчих товарів, які виробляють НЕ ДОТРИМУЮЧИСЬ стандартів ЄС. Це знищує виробництво у нас на батьківщині. Там використовують ЗАБОРОНЕНІ в ЄС пестициди! Відкриття кордонів підтримує агромільйонерів, а не українських селян!

Окрім побоювань щодо якості імпорту з України та страху перед укаїнськими агрогігантами, серед аргументів на користь блокади кордону є теза про те, що начебно попри заборону польського уряду імпорт зерна з України продовжується.

Начебто вантажівки, які за документами їдуть до Литви чи Латвії, масово розвертаються зразу за польсько-литовським кордоном, і їдуть назад до Польщі. Ці переконання досі поширені і їх повторював і віце-міністр Міхал Колоджєйчак, попри те, що згідно з його ж заявами, документаних чи інших підвтерджень таким тезам поки не знайшли.

З огляду на дані опитувань та загалом розподіл симпатій виборів, можна свтердити, що навіть якщо протести фермерів включають елементи “розширення” рамок законності, як, наприклад, блокування в’їзду до Польщі вантажівок із сільгоспродукцією, навіть якщо вона має іти транзитом в треті країни, як це відбувається на пропускному пункті Гребенне, самозванчі перевірки документів водіїв, які проводять блокувальники кордону, чинний уряд схильний буде закривати на це очі принаймні, до завершення виборчого марафону.

А більшість польських виборців про це не дізнається, бо про деталі блокади на кордоні, на відміну від протестів на решті території країни, польська загальнонаціональна преса інформує мало. Найближчим часом в Польщі відбудуться два великі голосування. Вибори до органів місцевого самоврядування заплановані на 7 квітня, а 9 червня відбудуться вибори до Європарламенту.

Відлуння в українському інформпросторі

Цікаво, що в українському інфопросторі ходять тези які перегукуються із тими, що поширюються Конфедерацією, наприклад про те, що невідомі бариги скупили зерно задешево і продали його у Польщі з космічними прибутками.

Тези, які гулюять українським інформпростором.

За допомогою компанії Semantic force ми визначили хто його запустив і як він поширювався. Першим написав акаунт у ФБ, який позиціонується, як критик чинної влади. Ось тут перший пост Далі він пішов у розкрутку, ми на нього звернули увагу, бо він часто нам траплявся на очі.

Піки на графіку співпадають з подіями щодо блокади українського кордону і зернової проблеми. 18 вересня 23 року, коли зявився пост Зеленський мав зустрітися з президентом Польщі Дудою в Нью-Йорку (зустріч не відбулася). Кінець грудня – зняття і відновлення блокади в пункті пропуску Дорогуйськ, там місцева влада відкликала дозвіл на протест перевізників, але потім суд знову дозволив. Останній пік це почато блокади польськими фермерами масштабної блокади доріг у Польщі і українського кордону.

Тобто ми бачимо, як хтось проводить інформаційну кампанію в українському інформпросторі і ця кампанія прив'язана до подій в Польщі. Оскільки блокада вигідна Росії і лише вона має можливості проводить такі скоординовані інформаційні кампанії, то в цьому випадку і підозра падає на неї.

І це привід замислитися і дослідити наскільки сильно російська дезінформаційна машина може впливати і на внутрішньопольський дискурс. Про проросійськість Конфедерації пишуть багато. Але бачимо, що вигідні Росії тези поширюють і адекватні політики та впливові і респектабельні медіа.

Російська пропаганда спрямована на те, щоб використовувати наявні в країні-цілі дискурси у своїх цілях, підсилюючи і акцентуючи певні аргументи у вигідному для Росії світлі. «Хороша» дезінформація, це та, яка використовує наявні упередження і такою дезою хочеться поділитися. Схоже у цьому випадку росіяни знайшли вразливу ланку у в цілому антиросійській Польщі – фермерів і почали вживлювати свої інтерпритації у звичні для них тези та гарти на їх страхах перед українською конкуренцією.

Найближчі вибори

Вибори до органів місцевого самоврядування мають вагоме значення. Традиційно контроль над місцевим бюджетом з боку партій певної ідеології має практичне значення для мешканців. Наприклад, більш ліберальні міста можуть субсидувати для своїх мешканців програми репродуктивної медицини. Окрім того, сеймики воєводств (відповідник обласних рад в Україні) мають важливу роль у розподілі коштів із фондів ЄС. Вони приймають рішення про розподіл дотацій.

Але цього року отримали в Польщі статус додаткової ваги. Для партії Конфедерація, яка “недовиконала” свій план по кількості місць в парламенті, отримавши трошки більше 7% голосів замість прогнозованих 15%, це шанс реваншу і підвищення свого престижу, завдяки високим результатам в окремих регіонах.

У цієї партії особливо високий рівень підтримки саме в прикордонних з Україною регіонів. Для Громадянської коаліції та прем’єра Дональда Туска, місцеві вибори – це спосіб підтвердити, що часи врядування ПіС остаточно завершились, закріпити свій виборчий успіх 2023 року. Для “іменної” партії Польща 2050 Шимона Головні – це спосіб розвинути свою присутність в польській політиці.

Партію було зареєстровано у 2021 році, її участь в парламентських виборах 2023 – це перший крок в національні органи влади, і тепер партія прагне отримати присутність в місцевих органах влади. Окрім того, результати виборів 2024 року можуть стати трампліном для лідера партії Шимона Головні до участі у президентській кампанії 2025 року. Головня вже був кандидатом на президентських виборах в 2020 році, але в другий тур виборів не пройшов. Зараз політичні оглядачі переконані, що він хотів би спробувати отримати посаду президента ще раз.

З огляду на все сказане вище, а також важливу роль Європарламенту в затвердженні політик ЄС, не менш важливими будуть і вибори до нього. Оскільки фермери на додачу до імпорту з України протестують і проти зеленої політики ЄС, “каналізувати” їх настрої у голоси на виборах матимуть бажання всі основні гравці. Це дає підстави вважати, що блокада кордону триватиме щонайменше до виборів до Європарламенту запланованих на початок червня 2024 року.

Але навіть після виборів можливості імпорту української сільгоспродукції до Польщі будуть обмежені. Єврокомісія станом на зараз обговорює пакет обмежень (фактично, повернення імпортних мит) на чутливі продукти імпортовані з України (ті, по яких українські виробники особливо сильно конкурують із європейськими і польськими, зокрема). Окрім тогого, аграрна тема стане однією із найважчих в процесі переговорів про вступ України до ЄС. Натомість завдання, яке необхідно виконати в найближчий час - домогтись розблокування українсько-польського кордону, та запровадження механізмів, які б запобігли повторенню таких блокад.