Повільна продуктивність

– Ти ж у позаминулій колонці вже згадував про Ньюпорта!

– Ну то й що! Там ішлося про те, що внаслідок бомбардувань наших міст російською наволоччю ми навчилися цінувати наявність електрики й інтернету. Ньюпорту в безнапасній Америці такі речі невідомі! Він не знає, що фейсбук часом залишається єдиним способом налагодження зв'язку з близькими людьми, які раптово стали далекими, бо ж мобільні мережі зникли або працюють із поважними перебоями. Він був би приголомшений, якби довідався, що значно катастрофічнішою за  наслідками є цілковита відсутність інтернету, ніж інтернет-залежність. А коли після багатогодинних відключень з’являється електрика, ми демонструємо просто-таки дива швидкої продуктивності й піруети багатозадачності, за лічені години встигаючи попрати, написати колонку, почитати, перевірити електронну пошту і ще й приготувати їсти, бо як же без їжі! Ми розучилися гаяти час, ми навчилися фокусуватися на найпотрібніших цієї миті справах, ми за лічені секунди входимо у стан потоку. Ми навчилися цінувати час, електрику, воду й повітря. Ми полюбили життя, ми благословляємо техніку. Таким був мій лист Ньюпорту!

– А тепер про що ти пишеш?

– А тепер – про повільну продуктивність. Так називається його нова книжка, значно краща за попередню. Більшість книжок, написаних під час пандемії, слабкі, і "Світ без електронної пошти" не виняток. Після її вимученого прочитання я думав, що взагалі не згадаю ім’я Ньюпорта у жодній зі своїх колонок. Але ні, він здобув блискучий реванш!

"Повільна продуктивність: Втрачене мистецтво досягнень без вигорання" (Slow Productivity: The Lost Art of Accomplishment Without Burnout) побачила світ на початку березня цього року, невдовзі зайнявши друге місце в списку бестселерів The New York Times. Читаючи її, розумієш, що палкий інтерес читацької публіки до нової книжки автора неповторної "Глибокої праці" та "Цифрового мінімалізму" цілком виправданий. Якщо стисло, то послання Кела Ньюпорта тримається на трьох китах: робити менше справ, працювати у природному темпі, бути зосередженим на якості.

Краще повільніше, зате глибше. Краще менше – та краще.

Читайте також: Українське хюґе

Для світу, яким усе відвертіше і всеосяжніше керує штучний розум, домагаючись від людей невластивого їм темпу праці, непіднімної багатозадачності та швидкої обробки лавиноподібних мас інформації, це послання професора комп’ютерних наук про "природність" може здаватися мало не луддистською провокацією. Що ж він нам радить, той ваш Ньюпорт?! Заховатися в сараї, де ремонтують печі, як це зробив Пітер Бенчлі, автор славетних "Щелеп", і там написати класичний трилер? Або, як Мая Енджелоу, набрати п’янких напоїв, зачинитися у дешевому готельному номері і, сьорбаючи отруйну дурійку, створити твори, які принесуть усесвітнє визнання? (Зрештою, так само робила й авторка "Гаррі Поттера", щоправда, начебто без батареї пляшок кальвадосу в номері).

Поміж тим, єхидство штучного інтелекту безпідставне. Ньюпортові йдеться про створення нового способу життя, природного для людини. Позбудьмося переобтяженості спілкуванням у соцмережах та електронною поштою, вічного застрягання в онлайні, залишмо собі один-два проєкти замість десяти і виконаймо їх від початку до кінця з усією душею.

Нова цифрова етика Кела Ньюпорта відкидає надмірну зайнятість, яка останніми роками переслідує практично кожного з нас. Автор уважає, що перевантаженість роботою – це перешкода на шляху до справді важливих результатів, яких ви можете досягнути, взявши повільніший темп. Він хоче врятувати інтелектуальну роботу від шаленої поквапливості, зробити її більш людиноподібною, якщо можна так сказати, здатною приносити плоди, якими ви будете пишатися, творіння Майстра, а не одноразові забавки.

Читайте також: Дощ війни

Високі осягнення без цілковитого вигорання на шляху до них не тільки можливі, а й повинні стати новим стандартом праці, пише Ньюпорт, наводячи чимало прикладів успішності повільної продуктивності з найрізноманітніших сфер людської діяльності: від уже згаданої письменницької праці до самітництва відомого своєю ексцентричністю фізика-теоретика Ричарда Фейнмана та інших заглиблених у найголовніше відомих і продуктивних особистостей.

У новій книжці, написаній значно жвавіше й цікавіше за попередню, Кел Ньюпорт формулює принципи повільної продуктивності, намагаючись повернути – чи навернути – всіх нас до неповторного знання про належну міру, яке ми завжди мали й самі у доцифрову епоху, але потім намертво забули, засліплені ілюзорним випромінюванням мани на моніторах. Можна тільки погодитися зі словами Олівера Беркмана, автора чудової книжки "Чотири тисячі тижнів", який пише: "Це блискуча і своєчасна книжка для всіх нас, хто розчарувався у традиційних порадах щодо продуктивності, але все ще прагне досягти значущих результатів. Завдяки своєму фірмовому поєднанню філософської глибини та реалістичних методів Ньюпорт пропонує підхід, який є більш людяним і набагато ефективнішим у довгостроковій перспективі".

Я так само палко раджу прочитати цю книжку (а нашим видавцям – негайно перекласти її), і, переосмисливши наявний спосіб перевантаженого роботою життя, перебудувати його по-новому. А нове, як ми пам’ятаємо, - це добре забуте і знову пригадане старе.

Спеціально для Еспресо

Про автора.  Костянтин Москалець, письменник

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.