РПЦ заявила про "священну війну" в Україні проти "сатанистського Заходу": реакція УПЦ і ПЦУ

Російська православна церква (РПЦ) назвала вторгнення Росії в Україну «священною війною» та заявила, що вся територія сучасної України має увійти до зони виняткового впливу Росії.

Такий «Наказ» був прийнятий 27 березня на Російському народному соборі під головуванням московського патріарха Кіріла. Документ опублікований на офіційному сайті Московської патріархії.

«Спеціальна військова операція є новим етапом національно-визвольної боротьби російського народу проти злочинного київського режиму і колективного Заходу, що стоїть за ним, що ведеться на землях Південно-Західної Русі з 2014 року. У ході СВО російський народ зі зброєю в руках відстоює свої життя, свободу, державність, цивілізаційну, релігійну, національну та культурну ідентичність, а також право жити на власній землі у межах єдиної Російської держави. З духовно-моральної точки зору спеціальна військова операція є Священною війною, в якій Росія та її народ, захищаючи єдиний духовний простір Святої Русі, виконують місію «Утримуючого», що захищає світ від натиску глобалізму і перемоги Заходу, що впав у сатанізм», — заявили учасники зібрання.

У заяві також додається, що після завершення так званої СВО вся територія сучасної України має увійти до зони виняткового впливу Росії, а можливість існування «русофобського, ворожого Росії та її народу політичного режиму»  має бути «повністю виключена».

Українська православна церква (Московського патріархату), яку спеціальна експертиза держслужби, що займається релігійними питаннями, назвала такою, що досі є частиною РПЦ, відреагувала на цю заяву повідомленням на офіційному сайті. УПЦ запевняє, що з травня 2022 року є незалежною від РПЦ і заявила, що «категорично не поділяє і засуджує викладені в цьому документі ідеї»

Твердження про те, що так звана спеціальна військова операція є «священною війною», там назвали таким, що суперечить базовим принципам християнської моралі.

«З точки зору Євангелія військові дії не можуть бути виправдані як «священні», а також не можуть лунати від людей, які називають себе священнослужителями», — заявили в УПЦ.

Ба більше: ідею того, що після завершення «СВО» вся територія України має увійти до зони впливу РФ там назвали «прямим закликом до порушення суверенітету і територіальної цілісності України».

Водночас, жодної згадки про  Патріарха Кіріла та жодних закликів до нього з приводу обурливого документу УПЦ у своїй заяві не зробила.

Митрополит Євстратій, речник автокефальної ПЦУ, назвав Московський патріархат «типовим системним психопатичним насильником (abuser)».

Після собору у Москві він написав у Фейсбуці, що структура Московського патріархату в Україні на чолі з митрополитом Онуфрієм «цілком нагадує особу, яка страждає від домашнього насильства, але не здатна порвати з насильником».

«Вони бояться його погроз та переслідування, бояться "піти з дому", тобто вийти з системи МП», — написав Зоря.

Нагадаємо, 19 жовтня Верховна Рада підтримала в першому читанні урядовий законопроєкт №8371, що пропонує не допускати діяльності в Україні релігійних організацій, афілійованих із Російською православною церквою. При цьому  72 народних депутати не взяли участі у голосуванні за пропозицію уряду, хоча були присутні на засіданні 19 жовтня та голосували за інші законопроєкти.

5 березня Комітет з питань гуманітарної та інформаційної політики рекомендував парламенту підтримати в другому читанні і в цілому законопроєкт про заборону релігійних організацій, які повʼязані з Росією.

Перспектива повної ліквідації Московського патріархату в Україні, — принаймні швидкої, «хірургічної», — стає що не день, то туманнішою. Навіть законопроєкт «про заборону УПЦ МП» виглядав, м’яко кажучи, не як скальпель, а як мішок прострочених антибіотиків. А його наступна редакція — «виправлена й доповнена» під тиском обставин, «західних партнерів» і майбутніх змін у світовій політиці — може виявитися схожою на протокол паліативної допомоги. 

Чи означає це, що УПЦ Московського патріархату вдасться уникнути заборони, розбирається Катерина Щоткіна в статті «Адвокат диякона».