Кульчицький, кава і оборона Відня

Сьогодні, разом з незмінним партнером Торговою Маркою Кава Старого Львова,   продовжу допис якій розпочав трохи раніше і який стосується нашого земляка каварника Юрія Кульчицького і оборону Відня.

Ця розкішна стаття була надрукований в в газеті “Діло” від 2 вересня 1933 року. Для збереження атмосферності залишаємо текст без змін і правок. В першій, вже оприлюдненій, частині статті йшлося про те як Юрій Кульчицький допоміг при обороні Відня і як він відкрив у місті свою каварню.

Нині розкажемо як у Відні багато інших памяток по Кульчицькім. І так на розі дому при Фаворітенштрассе ч. 64, давніше 56, у IV. окрузі Відня, над каварнею „Grand Cafe Zwirina zum Kolschitzky” на висоті І. поверху видніє бронзова статуя Кульчицького, виконана в ліярні Герніка на основі проекту славного різьбаря Емануїла Пендля. Статуя величини людини представляє Кульчицького у східнім, турецькім строю, так, як він перекрадався через турецькі лінії, на голові він в округлім колпаку і в довгих вгорі широких турецьких шараварах та сандалах на ногах. У лівій руці тримає він піднос з маленькими філіжаночками, а в правій гарний малий імбрик, пе рехилений над філіжаночками. Лице Кульчицького шляхотне й погідне, козацькі вуси звисають у долину. Позаду статуї, що стоїть на по хиленім стіннім гзимсі, до висоти колін видніють по лівій стороні кінці турецьких воєнних хоругов і бунчуків з півмісяцями і крива турецька шабля, а по правім боці щит, булава, топір та інші воєнні турецькі трофеї, серед яких вються лаврові галузки з листками. А всім тим обведений мішок з кавою. Описаний памятник – це ремінісценція на ті часи, коли Кульчицький переходив турецькі лінії, а потім розносив і продавав каву-напиток по вулицях міста. Памятник той уфундував своїм коштом власник наварні Карло Цвіріна, що передав його на власність міста. Урочисте посвячення памятника відбулося 12. вересня 1885 р.

Крім того памятника є ще у Відні вулиця Кульчицького (Kolschitzkygasse), бічна Фаворітенштрассе, що починається саме від каварні Цвіріна.

Позатим існує старий, оливний портрет Кульчицького, якого творець незнаний, що переховується в салі президії віденського Т-ва Каварників. Копія того портрету є в музеїю Собєського у Львові, а віднедавна і в музею Т-ва «Бойківщина» в Самборі. Репродукція його поміщена на обкладинці повісти Івана Филипчака «Кульчицький – герой Відня», що вийшла цього року заходом і коштом громадян Кульчиць Шляхотських.

Портрет Кульчицького є також у музею віденського ратуша та в музею технічному при кінці Маріягільферштрассе, де істнує теж змодельована перша його каварня, що своїм старосвітським виглядом так і нагадує українську сільську хату в середині.

Подвиг Кульчицького увіковічнений і в літературі. Його діяльности присвячено не тільки багато статтей, розвідок та окремих публікацій, його заслуги оспівували й ріжні поети. Напр. Кальтенбек подає в «Oesterreichische Blatter» з 1847 р. (ч. 124) три цитати, в яких змальований подвиг Кульчицького. Один з тих цитатів, поміщений під його портретом, звучить в українській перекладі Р. Купчинського:

Пославсь до вас мій шлях крізь ниви, доли  й гори,
Крізь винниці й луги і крізь дрімучу бори.
Нехай щастить тим, хто йде за мною сміло
І хай не думає, що це недобре діло.
Бажаю кожному і успіхів і сили
І щоб його діла, як мої, всі хвалили.
Живу вдоволений, а маю на добавок
Найпершою із перших – невмирущу славу.

І справді славного подвигу Кульчицького не забули. І нині кожна віденська дитина у шкільнім віці вміє розповісти про його великі заслуги для того міста, хоч – на жаль – не знає нічого про його українське походження.

Закінчення.

З усього поданого дотепер бачимо, що участь українців у відсічі Відня була немала. Ми знаємо, що під Віднем був козацький відділ під проводом Апостола, не кажучи вже про багатьох синів Української Землі, що служили безпосередньо в армії Собєського; знаємо теж, що пізніше наспіли до армії Собєського козацькі відділи під проводом Менжинського і Ворони, а згодом ще й відділи під проводом Мислишевського, Семена Палія, Булиги та Іскрицького, які брали участь у дальших воєнних операціях на Угорщині. Знаємо далі, що 8.000 козаків під проводом Кумицького заатакували турків у буджацьких степах, що Кумицький і переплатив власною головою. А далі щойно змальований подвиг Кульчицького, яким він записав своє імя в історії Відня справді тревалими буквами. Все те, а може й інші факти, яких нині ще не знаємо, бо наші історики другою облогою Відня з 1683 р. дуже мало досі цікавились, дає нам право сказати, що й ми маємо заслуги в увільненні Відня від турецької облоги, і що ті заслуги не такі то вже дрібні та маловажні, аби їх можна було закривати й дальше.

Тому, коли нині святкує величаво 250-і роковини тої події не тільки весь Відень, але й ціла Австрія, коли також у Польщі святкують ту подію всякими маніфестаційними святами-обходами, спеціяльними публікаціями, вибиттям памяткової медалі і т. д. і т. д., то зрозуміла річ, що відмітити як слід ті великі роковини повинні й ми українці. Це не тільки наше право але й наш святий обовязок.

Ось так, всьому світу українці допомагали,  а зараз настав час усім допомогти українцям. Всі гуртом переможемо.

Роман МЕТЕЛЬСЬКИЙ