І Гоголь, і Піддубний, і Корольов, і багато інших — це і є наші "ракети". Їх не можна віддавати московитам

"Вєрной дорогой ідьотє, таваріщі!".

Той самий більшовизм, коли танці на іконах влаштовували та боролися з "буржуазним націоналізмом".

Тільки замість червоної зірки на будьонівку тризуб почепили. А шаблею так само розмахують.

Застав дурня Богу молитися — він і лоба поб‘є!

Віддавайте все, що цінне і вартісне у світі, московитам. І весь світ буде знати про "русскую вєлікую культуру". А ви зі своїми глечиками й тинами лишайтеся в резервації.

Це ж ніби нещодавно московити заявляли у Франції про "Анну Ярославну — русскую княжну", і фільм Параджанова кіностудії Довженка виставляли на кінофестивалі як "русскоє кіно".

Вони підгрібають все, "що погано лежить".

І їм глибоко начхати на правду, на відсутність "русского" коріння, чи смисл творчого спадку. Головне, щоб фігура чи подія була знакова і відома.

Я ще пам‘ятаю як в совкових підручниках "русская історія" починалася із "древньої держави Урарту", бо десь вона була на території Вірменії, тобто сссру, а значить "русская".

А зараз вони привласнюють нашу історію, нашу культуру. І це є основою для війни та загарбань.

Тому й Анна, тому і борець Піддубний, тому і "Тіні забутих предків", які навіть перейменували на "Огнєнниє коні", теж пробують привласнити.

Бо їх у світі знають.

Читайте також: Таврована лілея на плечі

Але у цих випадках нам вдалося "відбити" своє. Для цього не треба було мільйони євро витрачати. Досить будо чітко заявити — це наше!

Ви не розумієте ціну "культурного продукту". А московська пропаганда добре розуміє. Недарма туди вкладаються гроші, порівнянні з військовим бюджетом.

А ви потім дивуєтеся - "чому союзники не надають нам літаків і ракет"?

А як їм давати, коли їхня суспільна думка щиро любить "вєлікую русскую культуру" із відомим і розпіареним Чайковським і Гоголем, за яким в Голлівуді кіно знімають.

А ця війна в уяві пересічних європейців і американців — то внутрішні розбірки "єдіного народу". "Мілиє браняцця - только тєшацця" (пардон за русизми).

Всі відомі оркестри виконують і піарять по світу "русскій романс "Очі чорниє"". І всі плещуть і підспівують: яка класна "русская пєсня". І в кіно вставляють. І плювати, що то слова українця Гребінки на музику німця Флоріана Германа. Навіть ви не знаєте цього. А що говорити про європейців чи американців?

Про "русскій борщ" чули? Оце воно.

Московити підгрібають під себе все гамузом і гуртом. А ми пінцетиком колупаємося у своїй минувшині, вибираючи крихітні діамантики, а решту масиву викидаємо в смітник.

А вони не викидають, а тупо привласнюють.

Отак і створюється у світі імідж "широкой русской душі", "вєлікой культури", "діамантів світової літератури".

І, замість того, щоб заявити: "Це наше!", ми з легкістю віддаємо свою "культурну зброю" московитам. Так само як з легкістю віддали ядерні ракети.

А зараз пожинаємо наслідки.

Читайте також: Нам треба довго лікувати націю. Тут терапія потрібна, а не ампутація. Блог Сашка Лірника

Не сподіваюся, що мене зрозуміють, бо он старі друзі заявляють: "Як ти можеш? Чайковський і Гоголь — це вороги! Вони "служили імперії" Ату їх!"

І що? Ну, служили. Німцю, який іде дивитися "Лускунчика", глибоко начхати при якому царю-ампіратору композитор писав цю геніальну музику. Він іде на балет "російського композитора", і плескає в долоні.

А наші "необільшовики" підтакують: "Так! Російського! Не українського!".

Замість заявити: "Це наше!".

І це не коштує мільйони.

Натомість із радістю відмовляються від використання "розкрученого бренду", який можна поставити собі на службу.

А я бачу, як з радістю розрізали атомні бомбардувальники в Умані й передавали ракети в Росію - "гаранту нашої безпеки". А тепер вона нас обстрілює ними ж.

Так от — і Чайковський, і Гоголь, і Піддубний, і Корольов, і багато інших — це і є наші "ракети", які не можна віддавати московитам.

Бо дія їхня не менш потужна, ніж у реальних ядерних.

Наприклад, заява президента чи мінкульту, що Чайковський — наш, не коштує ні копійки, а от ефект дасть не гірший, ніж десять безпекових форумів. І піар України у світі. Нехай зміна суспільної думки невелика, нехай один відсоток, але тут, як в анекдоті про розпіареного Достоєвського, "зарубіл бабку проценщіцу - дєсять копєєк всєво. Зато дєсять бабушек - уже рубль!"

Ще раз повторю — учіться бути зубатими, а не дурними!

Якщо що, то цей допис не про Гоголя і не про Чайковського, а про принципи.

Джерело

Про автора. Сашко Лірник, сценарист, актор, телеведучий, казкар

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.