Горами, вплав чи велосипедом. Як утіканти планують свої маршрути

В Україні є певний прошарок людей, звісно це переважно чоловіки призовного віку, які прагнуть або планують перетнути кордон і покинути країну. Їх не зупиняє, протизаконність чи небезпечність подібних намірів, Здається, вони готові на все, аби опинитися по той бік кордону. Ми порахували всі повідомлення про затримання утікантів, їх виявилося не так багато - близько півтори тисячі чоловік за рік. Але інформаціного шуму наколо так багато, що модна подумати, що йдеться про десятки тисяч.

Хтось хоче кращого і спокійного життя, хтось просто не любить свою батьківщину (так, і такі є серед наших співгромадян), а для когось потенційна мобілізація страшніше небезпеки потонути у гірській річці чи замерзнути у горах. Таких людей не так вже й багато, але з іншої сторони і не надто мало, аби її просто можна було ігнорувати. У цій статтті ми будемо називати їх “утікантами”, як щось середнє між активно артикульованим сьогодні словом “ухилянти” та “втікачі”.

Є кілька основних маршрутів перетину українського кордону. Перший - через українсько-молдовський кордон, тут переважно мова йде про перетин українського кордону з окупованою росіянами частиною Молдови - Придністров’ям. Інший напрямок - через українські Карпати, великі гірські масиви до Румунії. Обоє шляхи мають свої плюси та мінуси навколо яких у середовищі утікантів точаться дебати.

Так, до кордону з Молдовою дістатися ніби не складає особливих труднощів. Але він непогано укріплений, має свої антитранспортні рови, переважно це відкрита місцевість, де все добре проглядається з дронів та спостережних пунктів, тут працюють як місцеві прикордонники, так і мобільні групи.

Звісно, можна скористатися послугами якихось місцевих мешканців, охочих до грошей. Бізнес по незаконному перетину кордону зі сторони справді виглядає дуже привабливо - на переведенні “на ту сторону” одного утіканта можна заробити від 3 до 10 тисяч доларів. І мова може йти навіть не про реальну присутність у якості провідника, а що називається переведення через кордон у режимі онлайн.

Тобто ви домовляєтеся з провідником, що він вас “вестиме” за кордон скидуючи вказівки та дороговкази через месенджер, або косультуючи телефоном. Судячи з того, що у Державній прикордонній службі дуже багато повідомлень про затримання правопорушників, які намагаються перетнути кордон саме по такій схемі, вочевидь цей спосіб не є дуже вдалим.

Загублений у горах кордон з Румунією ніби не настільки серйозно під охороною, але до нього ще потрібно дістатися. Тут все важко - важкопрохідні гори, ліси, у яких можна заблукати, стрімкі гірські потоки. “Старожили” з утікантського руху, які йшли, але були змушені повернутися через незання місцеваості чи відсутніть підготовки, пишуть про не менше чотири дні блукання по горах, аби дістатися кордону.

Згідно повідомлень з “іншої сторони” - ДПСУ, затримані нею утіканти можуть проходити часто не більше 10 кілометрів у день. До того ж, потенційні порушники кордону вважають крайні коло кордону населенні пункти переважно небезпечними для себе, де все схоплено прикордонниками, і тому намагаються почати свою мандрівку лісами і горами за кілька десятків кілометрів від кордону. Тому їх шлях у горах справді може розтягнутися на кілька днів, а, можливо, й тиждень. І закінчитися дуже часто не завжди щасливо.

Про це можна довідатися із повідомлень тих же прикордонників. Ось на одному відео знесилений чоловік розповідає про своє бродіння горами до того моменту, коли він просто не мав сил далі йти. За його словами, те, що його знайшли прикордонники, врятувало йому життя. “Дали хліба, ковбаси”, - розповідає він про добрих прикордонників, і в його ситуації, це справді слова подяки за порятунок.

“Дали хліба, ковбаси”, - розповідає про добрих прикордонників, і в його ситуації, це справді слова подяки

З повідомлень ДПСУ можна скласти певне уявлення про справжнє буяння фантазії деяких українських громадян, які вирішили втекти за кордон. Про порушника у латексній масці певно чули всі, так само широковідомим став мешканець Одещини, який зробив 700 кілометровий велотрек, аби його затримали на кордоні у Чернівецькій області.

Ще когось ловлять з телескопічною драбиною, взятою для подолання антитранспортного рову, хтось платить якимось спритникам 1700 доларів за неіснуючий човен, якого звісно немає на домовленому місці.

Якби не було за подібні спроби затриманим утікантам світить лише адміністративна відповідальність - штраф чи адміністративний арешт. Хоча серед самих утікантів є певна переконаність, що ще одним наслідком може бути потраплянням до ТЦК з наступним зачисленням до лав ЗСУ.

Трубадури переходів

На Ютубі є кілька майданчиків, які досить системно розповідають про перетин кордону. Зазвичай, їх автори - нібито самі свого часу перейшли нелегально кордон. Вочевидь, цей досвід був для них настільки визначальним, що вони не втомлюються про це розповідати навіть опинившись по ту сторону кордону.

Так засновник одного з каналів розповідає про своє патріотичне оточення перед втечею за кордон чи поради членів родини вступити до лав ЗСУ. “Але треба прислуховуватися до самого себе, а не слухати когось”, - підсумовує він свою розповідь, Прислуховування до себе, зрештою, сподвигло його незаконно перетнути кордон. Зараз він мешкає в Німеччині, і, вочевидь, вважає свій вчинок мало не героїчним.

Зворотний бік цієї медалі - він, як і велика кількість утікантів, готові щиро хейтити чи критикувати власну країну. За їх словами, в Україні у них немає майбутнього, сама країна нагадує “концтабір”, єдиний варіант життя в Україні - це бути мобілізованим і загинути на війні.

“Я шел 9 или 10 дней горами в Украине и Румынии”, - розповідає ще один з таких втікачів у своєму ролику під назвою “Убежал с корпорации смерти (Украины)”. Не забуваючи попросити при цьому у небагатьох глядачів свого каналу донати для себе, оскільки його власні кошти, за його ж зізнанням, “на нуле”.

Є і спеціалізовані ресурси, які намагаються усебічно показувати можливості переходів через кордон. Відвідуваність подібних ресурсів не дуже висока, хоча якісь ролики можуть набирати 80 - 90 тисяч переглядів.

Тематичні канали в Ютуб переважно містять посилання на профільні форуми у Телеграмі чи інших месенджерах. Texty.org.ua дослідили один з таких форумів. Загальна кількість його учасників складала коло 4 тисяч. І якщо на Ютуб були суто ознайомчі матеріали, то вже на форумах обговорюється більш конкретні і предметні речі.

Де краще і безпечніше перетнути кордон, як саме перетнути, що робити далі після його перетину. Переважно, звісно, без якоїсь зайвої конкретики, це вже при більш особистому спілкуванні.

Обговюються і більш приземлені речі - що брати з собою в дорогу, як орієнтуватися на місцевості. Іноді, здається, що подібні форуми - це відділення якихось туристичних магазинів. Тут обговорюються і рекламуються спальники, палатки, рюкзаки та взуття. Іноді мова йде про доволі такі якісні і дорогі речі, які утіканти планують потім продати після перетину кордону.

Так само активно даються рекомендації по орієнтуванню на місцевості. Іноді це щось справді подібне до реальних рекомендацій по орієнтуванню, а іноді можна прочитати і поради подібного штибу - “ловиш кабанью тропу и просто по ней валишь”.

Судячи з питань на обговоренні - для більшості це трохи чи не перший досвід подібного походу. Відповідно, і питання можуть бути досить цікавими. Так, наприклад, багато хто цікавився - а що робити при зустрічі з ведмедем.

Ніби йдучи назустріч побажанням читачів подібних ресурсів, прикордонники нещодавно розмістили фото з ведмедем, який попав у одну з їхніх фотопасток

І попри активне обговорення різноманітних деталей майбутніх мандрівок, у стороннього читача все одно постає логічне питання - яким чином мешканець умовного Харкова чи Дніпра, який має лише віддалене поняття, що таке гори, сподівається перетнути доволі таки дику гірську місцевість, тим більше зимою чи у міжсезоння.

Джинси та спортивні штани, здається, один з найпопулярніших комплектів одягу, який одягають на себе неофіти гірського туризму. Фото ДПСУ

Але здається, найбільшим жахом для утікантів лишається не зустріч з ведмедем чи опинитися у крижаному потоці, а саме зустріч з ТЦКшниками.

Так, якийсь молодий чоловік на форумі планує переплисти річку вочевидь найближчим часом. Для цього він замовив водолазний костюм і трубку. Але його більше цікавить не те, чи зможе він подолати цю доволі серйозну в цей час перепону, а чи не спіймають його працівники ТЦК.

Розмова у чатику

Автору статті вдалося приєднатися до одного з чатиків, де майбутні порушники кордону вже вживу обговорювали, як їм його власне порушити. Саме у таких чатиках можна спробувати дізнатися ще детальнішу інформацію, де саме і як перетнути кордон, а заодно можливо познайомитись із своїм майбутнім напарником.

Справа у тому, що все ж навіть серед утікантів є певне розуміння, що перехід кордону у горах справа доволі таки небезпечна, і для того, аби якось підстрахуватися краще йти з напарником. Тому на форумах можна постійно знайти оголошення - “шукаю напарника”. Хоча, як виявляється - знайти адекватного і витривалого напарника у цьому середовищі - це той ще квест.

знайти адекватного напарника у цьому середовищі - це той ще квест

Розмова у чатику починаються чомусь з обговорення проекту Закону про мобілізацію. У більшості учасників відносно нього якісь апокаліптичні очікування, як висловився один “будуть грести усіх”. Але потроху розмова переходить власне до теми цієї онлайн-зустрічі.

У цьому середовищі виробився частково вже певний сленг, так ніхто не каже “перетнути” чи “перейти” кордон, замість цього вживають слово “вийти” чи “вийшов”. Фраза “я скоро збираюся вийти” - означає, що хтось найближчим часом планує здійснити перехід кордону.

Вочевидь, співрозмовники вже певний час знають одне одного, тому що розмова починається з обговорення якось спільного знайомого, який як напарник кілька разів ходив з кимось до кордону, але невдало. Зрештою, співрозмовники сходяться на думці, що ця людина не дуже “чесна”, тому що за нього треба доплачувати чи ділитися з ним харчами під час мандрівки до кордону, у той час як якоїсь допомоги чи користі від нього не дочекаєшся.

Потім хтось розповідає ще свій досвід, як йому попався напарник з “атрофацією м’язів і діабетом”. Звісно і цей похід закінчився невдало. Загалом, тут є люди, які вочевидь зробили вже кілька невдалих мандрівок до кордону, але що називається, не загубили надії його колись перетнути.

“А я зараз кожний день тренуюсь, бігаю по 15 кілометрів вранці, фізуха зростає, скоро піду на кордон”, - похвалився хтось, правда особливої підтримки від співрозмовників він не отримав.

Натомість певно ця похвальба викликала на відвертість ще одного учасника чатика: “А я важу 130 кілограм, і скажу чесно, мені й ходити важко”. Після того як хтось йому висловлює співчуття, починає здаватися, що присутній на якомусь збіговиську людей, що борються з зайвою вагою. Або на зібранні анонімних алкоголіків.

І тут усіх приводить до тями чиїсь бадьорий голос: “Вітаю усіх! А ви можете мені підказати якийсь нормальний секретний маршрут, як вийти за кордон? І ще я шукаю напарника”. У чатику після цього питання западає гнітюча мовчанка. “А ви хто самі будете?” - питає один з учасників обговорення.

Автор питання починає так само бадьоро щось розповідати, але навіть у автора статті виникає сумнів, чи справді мова йде про рядового утіканта. Зрештою, учасники чатика пояснюють допитливому співрозмовнику, що воно так не працює, що не можна з’явившись нізвідки питати про якісь конкретні маршрути.

На цьому, здається, спілкування добігає до кінця, всі починають прощатися. “Так как я сейчас в монастыре, желаю всем добра, мира и счастья”, - каже один з учасників форуму на прощання.

Російський слід

Росія вочевидь не проводить активну інформаційну кампанію серед тих, хто вирішив втекти з України. У цьому сегменті немає таких яскравих фігур як Остап Стахів чи плеяди юристів-антимобілізаційників. Це й зрозуміло.

Підкоряти засніжені гори чи плисти в акваланзі у гірській річці все ж знайдеться не так багато охочих, у порівнянні з тими, хто зараз активно цікавиться питаннями мобілізації. До того ж, переважна більшість, хто роздумує залишити Україну, за певними виключеннями, точно не планують перебратися до Росії. І все ж, росіяни присутні у тут.

Так, якщо почитати досить таки багаточисельні коментарі під черговим відео про перетин кордонів можна побачити присутність російських ботів. Ось, наприклад, один з дописувачів коментує черговий ролик на ютуб про втечу за кордон:

А буквально у іншій гліці той же коментуючий пише наступне:

Звісно, можна припустити, що коментатор справді втік і живе тепер у Ярославській області, але все ж це більше подібне на рутинну роботу ботів.

Але, у соцмережах можна знайти щось поцікавіше, чим просто дописи ботів. Так, герой достатньо маргінального Ютуб-каналу, створеного у 2018 році в Росії, під псевдо “Нордов” переконує своїх глядачів, що він приблизно рік тому перетнув незаконно український кордон.

Звісно, в Україні йому заважав жити брак свободи. Але, зрештою, втікши за кордон і пробувши кілька місяців нібито в Європі наш герой записує відео з… Архангельської області Росії. Де йому, звісно, вже дихається на повні груди. Загалом, у своїх відеоматеріалах даний персонаж старанно відпрацьовує всі наративи російської пропаганди, правда без великого охоплення.

Можна припустити, що росіяни всю цю історію з нелегальним перетином деякими українцями кордону використовується ними з трохи іншою метою. А саме - як певна демонстрація для зовнішнього світу, що в Україні є негаразди зі свободою, і її мешканці краще готові загинути, чим жити далі під українським “режимом”.

Ось, наприклад, Інформацію про затримання на кордоні 34 чоловік, що планували втечу за кордон, шерить на своїй сторінці у Твіторі американський проросійський пропагандист Девід Сакс, який виступає проти допомоги США Україні та усіляко просуває антиукраїнські наративи.

І звісно, кому ж не зреагувати на подібну новину, як не власнику цієї соціальної мережі, а заодно затятому поширювачу різноманітної дези у Твіторі як Ілону Маску!

Здається, Росія дуже добре розуміє, що подібний контент можна чудово просувати на Заході. Адже там основний мотив підтримки України, це підтримка демократії. Можливо, саме тому під черговим дописом про незаконний перехід кордону можна знайти подібні коменти ботів:

Розрахунок дуже простий. Чим більше хвилями Тиси винесе утоплеників, а в Карпатах знайдуть замерзлих насмерть - тим більше яскравого контента можна буде потім запостити Девіду Саксу чи Ілону Маску. Зі звинуваченнями України, і черговами аргументами “якось домовитися” з агресором.