Життя і творча спадщина Осипа Цадкіна: Новатор скульптурного кубізму

Осип Олексійович Цадкін був піонером у застосуванні принципів кубізму в скульптурі. Його вражаючі композиції зводять людську фігуру до геометричних форм і підкреслюють динамічну взаємодію увігнутих і опуклих поверхонь. Такий підхід створює унікальний і захоплюючий візуальний досвід для глядача. Протягом своєї довгої та яскравої кар'єри Цадкін здобув світове визнання завдяки створенню потужних та сміливих візуальних висловлювань. Його роботи часто присвячені звірствам ХХ століття, свідком деяких з яких він став під час військової служби у Першій світовій війні. Незважаючи на цей травматичний досвід, наприкінці життя Цадкін відобразив його у своїх мемуарах: "Але в будь-якому випадку дуже красиво закінчити своє життя з долотом і молотком у руках".

Цадкін народився у Вітебську, що на території сучасної Білорусі. Хоча існує певна невизначеність щодо його точного року народження, вважається, що це було близько 1890 року. Незважаючи на розчарування батька, який вважав, що син більше цікавиться глиняним мистецтвом, ніж академічною наукою, Цадкін продовжував свою пристрасть і став відомим скульптором. У віці п'ятнадцяти років його відправили жити до родичів у Британію, щоб покращити англійську мову та манери - досвід, який сформує його мистецьку кар'єру. Цадкін познайомився з деревообробкою і знайшов роботу в лондонській столярній майстерні, де виявився особливо вправним у різьбленні меблевих орнаментів. Він продовжував відточувати ці навички, відвідуючи вечірні заняття в Політехнічному інституті на Риджент-стріт. Незважаючи на різку відмову молодого британського скульптора Джейкоба Епштейна, впевненість Цадкіна у своїх мистецьких здібностях залишилася непохитною. Батько розгледів його потенціал і відправив його до Парижа вступати до Школи витончених мистецтв. Саме там він розвине свій унікальний стиль і стане відомим скульптором. На жаль, через роки Цадкін дізнається, що його батьки загинули під час більшовицької революції.

Цадкін приїхав до Парижа під час розквіту кубізму в 1910 році. У цей час художники-кубісти, такі як Жорж Брак і Пабло Пікассо, розбивали предмети на абстрактні геометричні елементи, представлені з різних точок зору, як у двох, так і в трьох вимірах. Після шести місяців навчання в Школі Цадкін пішов, щоб приєднатися до авангардистів Марка Шагала та Амедео Модільяні в Ла Руш, мистецькому анклаві в районі Монпарнас у Парижі. Цадкін вирішив відмовитися від свого академічного стилю і натомість присвятив себе мистецтву прямого різьблення. Цей метод дозволяє процесу різьблення визначати остаточну форму твору, чи то в дереві, чи то в камені.

Під час Першої світової війни Цадкін служив у французькій армії з 1916 року. Він був призначений до Першого іноземного полку, підрозділу Французького іноземного легіону, де займався медичним транспортом та доглядом за пораненими солдатами. Після важкого отруєння газом Цадкін був демобілізований у 1917 році і повернувся до Парижа. Він описував себе як "фізично і морально спустошеного". Цадкін задокументував свій жахливий фронтовий досвід у серії офортів, опублікованих наступного року.  У травні 1920 року Цадкін провів персональну виставку сорока дев'яти скульптур у своїй паризькій майстерні, яка отримала схвальні відгуки критиків. У передмові до каталогу виставки французький мистецтвознавець Жорж Дютуа високо оцінив потужну "голу простоту" робіт і назвав Цадкіна одним із "найвидатніших майстрів сучасності".  Очевидно, що талант Цадкіна був визнаний на ранньому етпі його творчості, і його репутація лише зростала, коли він продовжував експериментувати з гіпсовими або глиняними моделями, які згодом відливалися у бронзі. Його успіх був закріплений серією успішних персональних виставок у Лондоні, Брюсселі та Нью-Йорку. Очевидно, що відданість Цадкіна своєму ремеслу і його готовність ризикувати зрештою здобули визнання.

Коли нацистський режим наступав на Францію, Цадкін, єврей за походженням, у 1941 році втік до Нью-Йорка на одному з останніх американських пасажирських кораблів, що залишали Європу. Незважаючи на те, що він зміг взяти з собою лише найнеобхідніші художні інструменти та матеріали, Осип Цадкін виставив серію гуашевих картин у нью-йоркській Галереї Вільденштейна. Цадкін з любов'ю згадував час, проведений в Америці, хоча й визнавав, що це був складний період у його житті. "Мушу визнати, що останнім часом я відчував себе трохи без натхнення. Мені здавалося, що я залишив кращу частину себе у Франції". Однак, незважаючи на ці виклики, кар'єра Цадкіна як художника-педагога процвітала під час його американської еміграції. Він був чудовим викладачем у Лізі студентів-художників і навіть наставником Елізабет Кетлетт, надихнувши її на включення абстракції у свою скульптуру. У 1945 році Цадкіна запросили викладати скульптуру в коледжі Блек Маунтін у Північній Кароліні. Він мав задоволення працювати разом із Жаном Вардою та Лео Аміно.

Повернувшись до Європи тієї осені, Цадкін висловив свою реакцію на власну травму та спустошення у роботах, що демонструють зламані форми, порожнечі та викривлені пози. Осип був упевнений у своїй здатності створити скульптуру, яка б вшанувала історію та стійкість міста. Місто Роттердам, яке сильно постраждало під час війни, спонукало його створити монументальну громадську скульптуру. Монумент «Спустошене місто», висотою двадцять один фут, на створення якого пішло два роки, зображує спотворену фігуру з відкинутою назад головою і руками, що тягнуться до неба. Ця скульптура сповнена відчутного страждання і вважається шедевром Цадкіна. Він описав її як "крик жаху проти нелюдської жорстокості цього акту тиранії".

У 1946-1958 роках Цадкін працював професором скульптури в Академії Гранд-Шом'єр у Парижі. Він з ентузіазмом впроваджував інноваційні педагогічні практики, про які дізнався в Лізі студентів-художників. У 1948 році була створена Студія сучасної скульптури та малюнка Осипа Цадкіна, яка отримала фінансування на навчання за програмою GI Bill і привабила велику кількість американських студентів, серед яких був і Кеннет Ноланд, випускник коледжу Блек Маунтін і ветеран війни.

Цадкін був дуже відомим художником, який отримав численні нагороди протягом своєї кар'єри. Серед них - велика ретроспектива в 1949 році, приз за скульптуру на Венеціанській бієнале 1950 року та Французька національна премія мистецтв у 1960 році. На жаль, він помер у 1967 році після операції на животі. Однак його спадщина живе завдяки його роботам, які його вдова подарувала місту Парижу. Сьогодні його будинок і роботи можна побачити в Музеї Задкіна, який відкрився в 1982 році.

Пам'ятник Ван Гогу та його братові, який стоврив Осип Цадкіна стоїть на площі Вінсента ван Гогплейна в Зундерті, перед церквою Ван Гога, неподалік від будинку, де вони обидва народилися. Пам'ятник було відкрито 28 травня 1969 року королевою Юліаною та мером Зундерта Г.Й.А. Мандерсом у присутності Осипа Цадкіна.

Витвір мистецтва, що включає товсту основу, відлитий з бронзи, і без постаменту має висоту близько двох з половиною метрів. Вся статуя вивітрюється в бронзово-зелений колір, який з роками поширився і на світлий п'єдестал. Лінії, виразні руки та простір між чоловічими тілами нагадують нам статую Цадкіна "Спустошене місто" (De Verwoeste Stad) у Роттердамі. Двоє чоловіків у статуї Зундерта тримаються за руки, а їхні голови торкаються одна одної. Чоловік, якого видно праворуч спереду, носить нашийник як ознаку громадянства. Цадкін не намагався зобразити схожість з обличчями Ван Гогів.

Розкриття художньої майстерності Осипа Цадкіна в живописі та унікальний погляд на картину "Купальників" у галереї Malab'Art

Осип Цадкін створив понад 612 скульптур і велику кількість робіт на папері, 765 гуашей і малюнків, а також 200 літографій і офортів. Його паризька студія на вулиці Руселе виставила його роботи 20 травня 1920 року, поклавши початок довгій серії виставок. За життя художник провів понад 105 персональних виставок у Європі, США та Японії.

Лондонська галерея Malab'Art представляє унікальну картину Осипа Задкіна " Купальники" (1935).

Його видатний мистецький доробок налічує понад чотириста скульптур, тисячі малюнків, акварелей та гуаші, гравюр, ілюстрацій до книг.