"Контузія". Чому найпоширенішу травму військових не лікують та не дають за неї виплати

“Я дуже мало пам'ятаю той день. Здається, ніби він стерся зі спогадів, ‒ згадує Артур той момент, коли він отримав струс мозку. ‒ Було сонячно. На наші позиції постійно прилітало з різного озброєння, тому це вже не дуже лякало. У нас була заміна чергування на пості, я вже майже дійшов до свого посту і тут пролунав вибух.

Влучило поруч з нами, і від вибуху дерев’яний паркан розлетівся в усі сторони.”

Артур не зрозумів, що відбулось. В той момент, коли від вибуху в нього почало шуміти у вухах, він присів додолу. Через кілька секунд , коли військові зрозуміли, що з усіма все відносно добре, вони кинулися в приміщення. Там Артур усвідомив, що дзвін у вухах не зупиняється.

Військовий командир відмовився погодити евакуацію військового з лінії зіткнення, адже “таких, як він, дуже багато”.

Артура декілька днів сильно нудило і він майже нічого не чув, але воював далі. Лише через декілька днів його та кілька інших військових відвели на дводенний відпочинок. Там він звернувся до лікарів, а вони направили його в шпиталь.

Зараз військового турбують запаморочення і часткова втрата слуху на одному вусі. Це називається посткомоційний синдром. А ще Артур не зміг отримати виплату за цю травму. Ускладнень можна було б уникнути, аби відразу правильно продіагностувати травму і просто дати відлежатися у спокої декілька днів.

Хаос в термінології

Те, що помилково називають “контузією”, - травмою голови від дії вибухової хвилі, - це легка черепно-мозкова травма або ж струс мозку.

Є й інші неправильні назви цієї травми, які звучать науково, але плутають і командирів і лікарів. В деяких військових частинах “легку черепно-мозкову” називають “акубаротравмою” або “цефалгічним синдромом”.

“В Україні в 2014 році у нас було дуже мало фахових знань з цієї теми ‒ і в медичних документах або нікому не записували діагноз “легка черепно-мозкова травма” або записували з неправильною назвою”, - пояснює Ксенія Возніцина, директорка Центру психічного здоров’я та реабілітації ветеранів «Лісова поляна», одна з небагатьох медиків, котра займається черепно-мозковими травмами отриманими на війні.

Є декілька стадій ураження головного мозку.

"Контузія" ‒ це неправильна назва, зазначає Ксенія Возніцина. Адже “contusio” з латини перекладається як “забій” ‒ це пошкодження тканин без порушення їх цілісності (може бути забій м'язів, шкіри, навіть кісток). Забій головного мозку ‒ це більш важка травма, ніж струс мозку, вже наступна стадія травмування. Від забою головного мозку військовий не може просто “проблюватись в окопі” і піти далі в бій.

Але чомусь забій головного мозку в пост-радянських країнах називають "забоєм", а легку черепно-мозкову травму, отриману внаслідок бойових дій, "контузією".

Неправильне лікування

За “радянською традицією” для лікування "контузії", тобто легкої черепно-мозкової травми, часто призначають крапельниці або таблетки з дорогими препаратами ‒ це ноотропи і нейропротектори.

Такі ліки обіцяють побороти наслідки “контузії” ‒ покращити пам’ять, концентрацію, позбавити від головного болю і проблем зі сном. Однак, через сумнівну ефективність ці препарати не використовують в західних країнах для лікування черепно-мозкових травм.

Ще одна проблема: один з найпопулярніших неопротекторів, препарат L-лізин викликає запалення вен, адже він на спиртовій основі.

“Недавно сталась жахлива ситуація ‒ мені подзвонили, бо дівчині з легкою черепно-мозковою травмою назначили ці крапельниці і буквально убили вени. Їй намагались вколоти ці ліки, і там було мабуть 15 невдалих постановок катетера, в неї всі руки в синцях і запаленнях”, ‒ розповідає Марія Назарова.

Ми вже згадували, що легку черепно-мозкову травму також помилково називають акубаротравмою і цефалгічним синдромом.

Акубаротравма ‒ це травма органів слуху під дією тиску. Це ‒ не синонім струсу мозку. Акубаротравма може виникати під час легкої черепно-мозкової травми, але не завжди.

Через те, що деякі військові частини називають струс мозку “акубаротравмою”, вони “відпускають” на лікування тільки тих військових зі струсом мозку, в яких є пошкодження барабанної перетинки, розповіла нам анонімно бойова медикиня. Через це деякі військові втрачають необхідне лікування.

А цефалгічний синдром ‒ це просто головний біль, достатньо випити таблетку аспіріну, щоб він пройшов. Коли так називають струс мозку, то знецінюють реальні наслідки травми і позбавляє військових можливості отримати нормальне лікування і виплати.

“Цефалгічний синдром ‒ це не діагноз і явно не причина списатися з війська”, ‒ говорить Марія Назарова.

Як правильно лікувати?

Від струсу мозку не можна вилікуватися ліками ‒ для військових з цією травмою потрібно декілька днів відпочинку в спокої поза зоною бойових дій ‒ лише так можуть відновитись нейронні зв’язки, втрачені під час травми.

“3-5 днів треба уникати шуму, нових вибухів. Дуже важливий також когнітивний (розумовий, ‒ ред.) відпочинок ‒ не можна, наприклад, постійно сидіти в телефоні, адже від цього мозок постійно буде навантажуватись, використовувати слухові і зорові аналізатори. Людина має справді відлежатись і відпочити від усього”, ‒ говорить Ксенія Возніцина.

Пацієнтам з цією травмою також можуть назначити симптоматичне лікування ‒ знеболювальні та протиблювотні препарати. І їх зовсім не треба призначати в крапельницях, адже більшість пацієнтів з легкою черепно-мозковою травмою можуть без проблем приймати таблетки.

В ідеалі військового має оглянути невролог і за потреби, психолог, якщо пацієнт відчуває психологічний дискомфорт після травми.

Командування деяких військових бригад йде назустріч військовим зі струсом мозку і організовує для них спеціальні місця відпочинку. Там вони можуть відновитись, але не займати місце в лікарні і звільнити його для військових з більш важкими травмами і пораненнями.

Іноді бойовим медикам, які чудово розуміють, що нейропротектори і ноотропи не допомагають військовим у нашому випадку, все одно виписують їм ці ліки, аби командири відпустили їх на лікування.

“Ми не можемо відправити людину після легкої черепно-мозкової травми (струсу мозку, в народі “контузії”) назад на позиції, адже знаємо, що вона там не лежатиме і не відпочиватиме, навіть якщо командир дозволить, а шанс на його дозвіл не великий. Тож я можу закрити очі на концепт “прокапатись”, коли це єдина умова, аби людину відпустили з позицій трошки відлежатись. Але треба капати людину не L-лізином, а звичайною водою”, ‒ говорить Марія Назарова.

Сама по собі легка черепно-мозкова травма, якщо відновитись після неї, не страшна. Але без відновлення у військових, в яких ці травми “нашаровуються”, може виникати посткомоційний синдром.

Він і несе найбільшу небезпеку і може турбувати людину задовго після повернення в цивільне життя і не дають людині якісно жити. В людей з цим синдромом можуть з’явитись проблеми зі сном, зниження слуху, метеочутливість, агресивність, суїцидальні думки, схильність до залежностей, порушення пам’яті, труднощі з концентрацією та багато інших неприємних симптомів.

Без виплат

Недооцінення ризиків цієї травми викликає ще одну проблему ‒ військові не можуть отримати виплати за лікування.

Найголовніша проблема з виплатами за “легку черепно-мозгову”, в тому, що її часто не зафіксовують у формі 100, пояснює юристка правозахисного центру для військовослужбовців “Принцип” Анастасія Володенкова.

Форма 100 ‒ це документ, в якому бойовий медик записує травму чи поранення, яке отримав військовий, та факт того, що воно було отримане під час бойових дій. Цю форму заповнюють одразу після поранення і вона допомагає отримати військовому виплати у майбутньому.

“Іноді військові не розуміють, що в них легка черепно-мозкова травма, або поряд немає бойового медика, який міг би зафіксувати обставини поранення у формі 100.

Ця травма має властивість нагадати про себе через декілька місяців, і вилитись у щось серйозніше. Але через те, що первинно ця травма не була зафіксована, військові не можуть отримати довідку про обставини травми. А саме від цієї довідки залежать соціально-правові гарантії, на які може розраховувати військовий”, ‒ говорить Анастасія Володенкова.

Зміни

Легку черепно-мозкову травму не просто так називають автографом війни ‒ на фронті ця травма зустрічається ледь не у кожного військового. Але якщо кожного з них відправляти навіть на короткочасне лікування, кого ж тоді ставити на їхнє місце? Нікого. Людей не вистачає, тож військові змушені переносити цю травму на ногах.

Деякі військові, розуміючи, що в них легка черепно-мозкова травма, самі відмовляються йти на відпочинок, адже не хочуть залишати своїх побратимів.

Зараз на фронті необхідно більше людей, в тому числі і для того аби ті, хто отримав струс мозку мали змогу відновлюватись.

А також потрібно, аби більше медиків називали і лікували легку черепно-мозкову травму правильно. Попри те, що деякі бойові медики і неврологи публічно говорять про те, що нейропротектори і ноотропи ‒ це сумнівні препарати, люди продовжують збирати на них кошти.

Ксенія Возніцина розповіла, що “Лісова поляна” регулярно проводить для бойових медиків тренінги і лекції, присвячені темі легкої черепно-мозкової травми у військових. Необхідно масштабувати це навчання і напрацювати ефективний механізм лікування цієї травми.