Львівський музей Михайла Грушевського запрошує на великодню виставку

26 квітня 2024 р.  о 15.30 у Державному меморіальному музеї Михайла Грушевського у Львові (вул. І.Франка, 154) відбудеться відкриття великодньої виставки «Писанкове розмаїття».

На виставці представлено понад 200 авторських робіт писанкарок Марти Іваницької (1937-2014), Роксоляни Загайської, Олени Тіменик, Мирослави Могитич, Галини Соломійчук, Зоряни Грегорійчук, Наталі Білоус.  Мальована краса на гусячих, курячих, перепелиних та папужих яйцях. А також великодні поштівки з колекції Роксоляни Загайської.

Львівська школа писанкарства…

Чи можна так сказати? Що треба розуміти під львівською школою писанкарства? На мою думку так можна сказати про будь-який регіон України, який прославився своїми майстрами-писанкарями. Це може бути київська, львівська, луганська, коломийська, космацька школа писанкарства. Й конкретніше, то це просто певна група людей об’єднана любов’ю до Писанки, до її творення, вивчення, людей, які живуть в одному регіоні, чи місті, працюють, пишуть писанки, мають своє коло шанувальників, послідовників, беруть участь у виставках, і дуже часто між собою не знаються особисто. Але вони знайомі завдяки Писанці з виставок, конференцій та з’їздів. Писанкарі цікавляться писанковою творчістю своїх колег-писанкарів і розвитком цього виду мистецтва. Самі незалежно проводять майстер-класи, навчають учнів, мають своє коло шанувальників.

До відомих писанкарів за межами області та України належать львів’яни Олександра Приведа, Наталя Валенюк, Віра Манько, Стефанія Бончук, Марія Іванишин, Марта Іваницька, Стефанія Шабатура, Галина Коваленко, Зоряна Грегорійчук, Івана Вах, Галина Сиротюк, Тарас Городоцький, Олександр Опарій (із Сумщини, але багато років льв’янин) та інші.

Нові імена щороку з’являються, хтось вперше дав свої роботи но виставку, про когось написали в газеті, хтось видав книгу – а це вже свідчення про народження нового писанкаря, дослідника, пошуківця. Імпульсами до творчості можуть стати непідвладні розуму почуття: ностальгія, меланхолія, кохання, бажання спробувати свої сили тощо. Є ще одно особливість писанкарства – воно захоплює на ціле життя. Та приходить такий час, що немає можливості писати писанки – то є інша робота, то очі вже не ті. От і губиться ім’я писанкаря, який більше не вертається до цієї творчості. Тоді живуть десь по домівках творіння його рук – писанки, милуючи око власників, збуджуючи фантазію.

Створені львів’янками Зоряною Грегорійчук, Галиною Соломійчук, Мартою Іваницькою, Галиною Коваленко, Роксоляною Загайською, Мирославою Могитич, Оленою Тіменик авторські писанки, з’явилися на благодатному ґрунті багатих українських традицій та сприяють розвитку писанкарства як мистецтва.

Виставка повинна зацікавити тих, кому буде приємно познайомитися з писанкарками та їхньою творчістю. А що вони цікаві та різносторонні особистості, то це безсумнівно. У кожної з них є ще інші захоплення, а то й цілком інша професія, а ще сім’я, домашні обов’язки. Та всіх об’єднала любов до Писанки, якій присвячена кожна вільна хвилина, добро одухотвореного серця, тепло душі. Та не потрібно багато говорити достатньо подивитися но витвори їхніх рук і уяви – і ви все зрозумієте.

Роксоляна ЗАГАЙСЬКА