Ми полюємо за технікою, ворог за піхотою. Як рекрутують, навчають та воюють у батальйоні безпілотників "Ахілес"

Підрозділ“Ахіллес” розпочинав як стрілецька рота 112 бригади ТрО ЗСУ, брав безпосередню участь в ударно-штурмових діях на Київщині та Харківщині. За результатами співпраці з 92 ОШБр підрозділ «АХІЛЛЕС» отримав пропозицію стати однією з перших рот ударних БпАК в Україні.

Упродовж 2023 року підрозділ уразив 2332 ворожих цілей, з них: 264 одиниці техніки – знищено, 571 – уражено; 168 представників особового складу – ліквідовано, 425 – поранено. Сьогодні паралельно з виконанням бойових завдань відбувається масштабування роти у батальйон.

У росіян кількість, у нас - клас пілотів

-Зараз ви знаходитеся на бахмутському напрямку? Розкажіть, яка загалом у вас зараз ситуація?

На жаль, ми зараз своїми дронами заміняємо все, що тільки можна – артилерію, міномети, гранатомети і все що завгодно. У звʼязку з критичним браком боєприпасів і засобів, які Україна сподівалася отримати від наших західних партнерів.

Але ми не можемо повноцінно замінити собою роботу артилерії. Це зовсім інша річ. Я порівнюю нашу роботу з роботою пілотів Першої і Другої світових воєн. Туман, сильний вітер, дощ, сніг не дозволяють настільки інтенсивно здійснювати польоти. У той час як на артилерію погода не впливає від слова “взагалі”. Вносите спеціальне розрахункове коригування і продовжуєте стріляти.

жоден з FPV-розрахунків не в змозі сам зупинити колону бронетехніки повністю, а артилерія може

Ну і звісно за потужністю дрони ніяк не зрівняються з артилерією. У нас немає настільки потужних боєприпасів, які могли б замінити, наприклад, артилерійський снаряд калібру 155 мм або 152 мм і навіть мінометну міну 120 мм калібру.

Нашу діяльність можна порівняти зі скальпелем – ми можемо дуже точно і гарно відпрацьовувати, але, наприклад, коли йде мова про масовану атаку противника, накрити якийсь квадрат ми просто не в змозі. Це вже робота для ствольної та ракетної артилерії.

Є звісно красиві балачки, що от буде створено рій дронів, які всі ці танчики “обліплять” і знищать. Але, з нашого досвіду, коли на вас іде колона, наприклад, у двадцять одиниць техніки, жоден з FPV-розрахунків не в змозі сам зупинити цю навалу повністю, а артилерія в змозі.

Пілоти дронів за роботою. Фото надане БУБпАК "Ахіллес"

-Наскільки ми тут кращі за росіян?

Клас наших пілотів дронів і організація нашої роботи на порядок вищий.

Росіяни ж беруть кількістю. Вони з однієї позиції можуть запустити від 50 до 70 дронів не напрягаючись. Для них це норма.

Ми ж економимо кожен дрон, намагаючись, як можна точніше ним влучити. У нас, на жаль, немає такої кількості дронів, щоб їх настільки витрачати. Але клас наших пілотів дозволяє більш організовано і більш точно відпрацьовувати ті цілі, які є в нашій зоні досяжності.

Росіяни з однієї позиції можуть запустити 50 - 70 дронів не напрягаючись

Окопний РЕБ

-А яка ситуація у нас з РЕБом?

Щодо РЕБу – у нас централізоване постачання станцій РЕБу йде не нижче бригадного рівня. Весь так званий “окопний” РЕБ – на рівні роти чи взвода забезпечується власними зусиллями. Або бійці закуповують на свої гроші, або якісь волонтерські фонди надають як допомогу. Держава у цьому не бере жодної участі.

-А яка різниця між “окопним” РЕБом і “бригадним”?

Окопний РЕБ працює в невеличкій напівсфері, наприклад, у 200 метрів, а от бригадного рівня може закривати вже кілометри.

-А що з РЕБом у росіян?

У них “окопний” РЕБ виробляється саме держпідприємствами. Звісно, вони вчать користуватися ним свою піхоту, активно користуються.

-І чий РЕБ більш просунутий?

Ми доганяємо. Так, за нами приватні виробники, приватні закупівлі і все таке інше. А вони все це роблять на державному рівні. До речі, це ж стосується і FPV-дронів.

В Росії за гпрші місцевих бюджети будуються підприємства, цілі заводи по збірці дронів

У них там працюють державні програми. Закупівель за рахунок місцевих бюджетів набагато більше, ніж у нас, до того ж за місцеві бюджети будуються підприємства, цілі заводи по збірці дронів. (Тексти пропонували це робити в Україїні, детально читайте тут) Губернатори звітують, що, наприклад, Тамбовська область поставила скількись там тисяч FPV-дронів “нашим мальчікам”.

-Якщо мова йде про російський РЕБ - який у них рівень локалізації виробництва?

В основному це китайські комплектуючі. Але так само як і з виробництвом дронів є нюанси. Вони вже виготовляють і передавачі, і програми керування всім цим. Тобто вони намагаються перейти не повністю, а принаймні частково на забезпечення своїм виробництвом.

-Щодо пріоритетності цілей - є якась різниця - у нас і в росіян?

Росіяни працюють, в основному, по передньому краю, по нашій піхоті. Загалом, у них тактика зараз досить проста. Перед тим, як почати штурмові дії, вони наносять авіаційний та артилерійський удар і потім точечно добивають дронами нашу піхоту на позиціях, вибивають. А потім завалюють їх своєю технікою та м’ясом.

Авдіївку вони не могли взяти з 2016 року і билися об неї доти, поки у них не з'явився ті самі КАБи, якими вони порозносили наші укріплення, знищили їх і тоді вже змогли захопити місто. (Про те, як запускають КАБи і як протидіяти читайте тут)

Тут я не говорю, про такі їхні штатні засоби, як ті ж “ланцети”, якими вони працюють по нашій артилерії та подібних цілях, лише про FPV.

вони наносять авіаційний та артилерійський удар і потім точечно добивають дронами нашу піхоту

Щодо нас – ми не можемо собі дозволити витрачати десяток дронів по одному ворожому піхотинцю. У нас FPV працюють проти танкових, артилерійських, транспортних засобів. Тобто, ми в першу чергу орієнтовані проти їхньої техніки. Ну і вже по мірі можливостей проти піхоти.

-Щодо збирання дронів, я так розумію, у вас є своє майстерня, як це все працює?

Ми офіційно оформлюємо передані нам дрони, ставимо їх на баланс, після чого вони потрапляють у нашу майстерню, де ми перевіряємо їх роботоспроможність, якщо треба робимо апгрейд – заміну частин – після чого вони вже передаються безпосередньо на передову. На жаль, чисельний склад нашого підрозділу не дозволяє нам займатися повноцінною лінійною зборкою. Плюс просто немає таких штатних одиниць, до обов’язків яких входила би подібного роду діяльність.

Військова майстерня дронів Фото надане БУБпАК "Ахіллес"

-Яка частина отриманих дронів вам надходить від держави, а яка - від приватного сектора, волонтерів?

Розвідувальні засоби типу “крило”: 70% – держава, 30% – волонтери, коптерного типу – 50% на 50%.

FPV-дрони: 70% – волонтери, 30% – держава (як денні, так і нічні).

Нічні бомбери – 100% держава.

Ударні крила – 100% волонтери.

-А оця ініціатива “збери дрон на кухні” – ви вже отримували дрони, зібрані подібним чином?

У нас таких не було.

Технічні навички цінні на фронті. Фото надане БУБпАК "Ахіллес"

-А на вашу думку, як мало б найкраще працювати виробництво і постачання дронів?

Найкраще, наприклад, коли є якийсь стандарт, сертифікований державою дрон, і виробники виробляють ці дрони, а держава у них закуповує. Все те саме, що й з іншим озброєнням.

"Офісу у Києві у нас немає..."

-Як ви проводите рекрутинг до свого підрозділу?

Тут певно варто почати з рекрутингової програми Збройних Сил України, яка на даному етапі, на жаль, не дуже працює. Бо, наприклад, якщо навіть людина підписує всі папери для служби у нас, її призивають і відправляють у навчальний центр, то якихось державних гарантій, що вона потрапить саме у наш підрозділ - немає.

І поки таких гарантій держава не буде надавати і не буде слідкувати, щоб ця процедура повністю працювала від початку і до кінця, люди будуть ухилятися від призову.

Звісно, ми намагаємося зробити все можливе законними методами, щоб забрати людину до себе, якщо ми вже домовилися, і оформили її у себе.

Але, на жаль, цього зараз не достатньо. У нас, на жаль, немає такого ресурсу, щоб наш невеликий батальйон зміг людину зустріти в ТЦК і довести через учбовий центр прямо до нашого підрозділу. Хоча ми робимо все можливе, щоб це сталося. Ми про це людям чесно говоримо, а вони на нас ображаються.

Але є й інша історія. Люди до сих пір не можуть повірити, що їм, майже всім, доведеться служити. І от нам дзвонить людина – “ой, мені вже дали повістку, я тут у ТЦК, заберіть мене до себе”. На жаль, так ця історія не працює. Принаймні, у нашому випадку.

-Розкажіть за процедуру, як до вас можна потрапити?

У нас є рекламні плакати з QR-кодами у Києві, в інших містах. За посиланням можна знайти всю необхідну інформацію про нас, заповнити анкету. Після того, як людина заповнює анкету з нею зв'язуються наші представники. З нею проводять співбесіду, і ми розуміємо, чи може вона бути нам корисна, і чим ми їй можемо бути корисні, аби у нас була взаємна синергія. І тільки після цього ми займаємося оформленням цієї людини в ЗСУ. Зокрема, домовляємося, що треба прибути у певне місце у такий то час.

Рекламний постер Ахілеса

Але реально за таким алгоритмом прибуває 50% з тих, з ким ми домовляємося. Кажуть “я порадився з дружиною, вирішив ще почекати” або щось подібне. Навіть, коли в нас була можливість брати людей напряму з ТЦК, таке регулярно траплялося.

Самі працівники ТЦК їм казали: “хлопче, он стоїть представник підрозділу безпілотників, біжи до нього, хапайся, і не відходь від нього, щоб він забрав тебе до себе”. А людина каже: “ой ні, я буду думати” або щось подібне. І втрачає свій шанс займатися дуже-дуже цікавою справою в адекватному та ефективному підрозділі.

-А як відбувається навчання у вашому підрозділі?

Згідно зі законодавством, якщо людина призивається, вона повинна пройти базову загальну військову підготовку, так звану БЗВП. Тобто на місяць-півтори відправитися в навчальний центр, де навчать поводитися зі спорядженням, зброєю та ін. І лише після цього ви можете потрапити у наш підрозділ. Тобто треба розуміти, що перед тим, як навчатися у нас, треба місяць-півтора провести в учебці. І тільки потім можна потрапити до нас, де вже вчимо ми.

Під час навчань. Фото надане БУБпАК "Ахіллес"

У нашому підрозділі є свої максимально ефективні інструктори. Є розроблені програми, узгоджені з виробниками, наприклад, тих же нічних дронів-бомбардувальників. За цими програмами ми навчаємо особовий склад. І тільки після цього направляємо на стажування до бойових розрахунків.

Місяць-півтора – стандартна учебка, а потім ще місяць-півтора – навчання у нас

І вже після успішного стажування можна почати окремо виконувати бойові завдання. Тобто від призову до потрапляння на бойові позиції в нашому випадку проходить від двох до трьох місяців. Місяць-півтора – стандартна учебка, а потім ще місяць-півтора – навчання у нас. Ми високотехнологічний підрозділ і не можемо собі дозволити втрачати як людей, так і засоби, котрих не так багато, через те, що особовий склад був недостатньо навчений.

-У кожного з нас певно є знайомі, які люблять щось паяти, розбираються в електроніці, чи не плануєте ви подібних людей якось залучати до себе?

Я б таким людям рекомендував доєднатися до нашого підрозділу і робити все це вже у лавах Збройних Сил України.

Якщо людина вдома щось паяє у Києві, але ми знаходимося під Бахмутом і користі нам від того, що вона щось робить у Києві, мало. Нам дзвонять такі люди і кажуть: “я без проблем готовий для вас робити все, що скажете, але у Києві, чи є у вас тут офіс?” Але ми не комерційна організація, ми – частина Збройних Сил України, і в нас точно немає офісу у столиці.

-Наскільки небезпечною є ваша робота?

У нас не так, як у штурмовиків. Але ми працюємо на лінії бойового зіткнення. І це небезпечна робота. І так, на нас полюють. Певно, через кількість уражень, які ми наносимо противнику і якість нашої роботи. Якось ми підрахували, що лише за 2023 рік ми знищили ворожої техніки стільки, що її можна поставити одна за одною в колону від Площі Українських героїв до Гаванського мосту у Києві.

Тому для наших ворогів ми достатньо пріоритетні цілі на рівні з артою або танками. Звісно, ми намагаємося убезпечити наших бійців. Наприклад, маємо свій РЕБ на транспорті, який перевозить бійців, на позиціях. Але це війна, і від ризику ніхто не застрахований.

Інститут сержанства

-Я знаю у вас дуже багато уваги приділяють розвитку інституту сержанства. Розкажіть про що власне йде мова.

Ми ж все-таки намагаємося інтегруватися в систему координат НАТО, а інститут сержанства – це один з їхніх стандартів. Якщо коротко: ми працюємо на те, щоб офіцери могли спокійно займатися плануванням бойової роботи, а сержантський склад – повністю готував особовий склад до бойової роботи і забезпечував її якість.

Тобто офіцери – це як голова, у той час як умовні руки, ноги, тулуб – це сержанти плюс рядові особового складу. Офіцер планує, що треба завтра зробити, сержант дбає про все, що потрібно, аби виконати задачу командира. Тобто командир сам не бігає, не шукає автівки, не перевіряє паливо. Саме для цього існують сержанти у нашому батальйоні. І саме вони займаються підготовкою особового складу.

топові пілоти проводять курси підвищення кваліфікації, щоб піднімати до свого рівня якнайбільше бійців

Плюс, якщо у особового складу є вільний час, він теж витрачається на підготовку, на якусь організаційну роботу. Окрім того, звісно, що люди після бойових виходів мають нормально поспати, поїсти, відпочити. Тобто навчання у нас йде безперервно. І топові пілоти проводять спеціальні курси, підвищення кваліфікації у свій вільний час. Так, щоб піднімати до свого рівня якнайбільше бійців.

Головний сержант БУБпАК "Ахіллес" 92 Окремої штурмової бригади позивний “Янгрр”

-У вас є якісь параметри, по яких ви проводите оцінку навчання?

Обов'язково є завдання, є програма – як теоретична, так і практична частини. Є внутрішні заліки, після яких бійці переходять на інший етап навчання Ми будуємо це з самого низу, щоб поки комплектуємося, закладати оці підвалини, аби вони працювали далі в автоматичному режимі. Це складно, це важко, але це треба робити.

Паралельно з виконанням бойових завдань ми зараз доукомплектовуємо батальйон, і тому якщо хтось захоче до нас приєднатися – із задоволенням поспілкуємося. Ми починали як добровольчий підрозділ. Тут насильно мобілізованих нікого немає. І коли ми шукаємо людей, то шукаємо тих, хто добровільно буде разом з нами плечем до плеча знищувати ворога.