Моя дитина подивилася порно! Топ-7 порад від психологині для батьків

Зараз світ має інакший вигляд, ніж 20 або 30 років тому. Більшість із нас вперше бачили порно в підлітковому віці, якщо знаходили десь відеокасету із записом фільму. Та й швидше за все це була еротика. Зараз дитині достатньо натиснути одну кнопку, щоб опинитися у світі фільмів для дорослих. І вік першого перегляду відвертого кіно суттєво зменшився. Що робити, якщо дізналися, що ваша дитина подивилася порно? Як реагувати, як говорити про це? Чи, можливо, краще обговорити відверте кіно до того, як дитина його побачить? Розповідає кандидатка психологічних наук, методологиня проєкту з фізичної та психічної самооборони «Смілива» від «Фонду Маша» Марина Діденко.

Зазвичай дитина не обирає – дивитися порно чи ні. Відповідно до британських досліджень, 61% 11-13-річних підлітків описують свій перегляд порно як ненавмисний. Діти стикаються з відвертими відео, коли відкривають спам чи клацають на рекламу, неправильно вводять вебадресу, шукають в мережі термін, який має подвійне значення, друге з яких – сексуального характеру. Також діти часто вперше стикаються з порно, бо його показує хтось з однокласників чи друзів.

– Українські секс-педагоги зазначають, що вік першого випадкового перегляду порнографії знизився до 5-6 років, – говорить психологиня Марина Діденко. – Але це не значить, що в цих дітей погані батьки. Бо навіть батьківський контроль (який обов’язково має бути на всіх гаджетах, що використовує дитина) не може на 100% її захистити.

Чому перегляд порноконтенту небезпечний для дитини?

Бо порно – це спотворене зображення сексуального акту. Нереальні розміри та хірургічно відкориговані статеві органи, нереальна тривалість статевого акту та відсутність перерв, миттєве збудження, тривала ерекція, пропагування приниження (45% порно демонструють фізичну агресію, душіння або ляпаси, зазвичай стосовно жінок). Цей список можна продовжувати ще довго. Якщо дитина маленька, вона може сприйняти це, як сцену насильства і злякатися. А от більш доросла сформує нереальний образ сексуальної взаємодії. Це може викликати різні реакції: від підвищеного інтересу до хворобливого ставлення до сексу та сексуальної фіксації.

– Тому важливо розмовляти з вашими дітьми про це, – говорить методологиня проєкту «Смілива» від «Фонду Маша» Марина Діденко. – Основна мета такої розмови – донести, що це фільм для дорослих, створений для розваги. Що всі люди в ньому – актори, які грають за написаним сценарієм. Секс у порно не є реалістичним і не відповідає дійсності. І що не просто так ці фільми мають вікові обмеження 18+.

Як розмовляти з дитиною про порно?

 Отже, яких правил варто дотримуватись батькам.

Правило №1: Безпека

Обов’язково проговоріть із дітьми правила безпеки в інтернеті ще до того, як дати їм доступ до гаджетів. Який контент вони можуть знайти в мережі, яку інформацію не можна передавати третім особам тощо. Переконайтеся, що у вас увімкнений батьківський контроль. Поясніть, чому важливо дотримуватися вікових обмежень для перегляду відео для дорослих. Можна сказати: «Деякі речі в інтернеті призначені лише для дорослих, наприклад, фотографії та відео оголених людей. Це називається порнографією».

Правило №2. Видихніть

Якщо ваша дитина побачила порнографію, реагуйте спокійно й використовуйте позитивний тон голосу та спокійну лексику. Ваші почуття шоку, розчарування або занепокоєння можуть здатися гнівом, і дитина закриється і не бажатиме розмовляти. Якщо дитина відчуває шок і постійно говорить про побачене, варто звернутися до дитячого психолога, в інших випадках розмови буде достатньо.

Правило №3. Підготуйтеся до розмови

Це має бути не лекція, а довірлива безпечна бесіда-дискусія. Не чекайте, поки дитина сама у вас запитає про порно. Заздалегідь поясніть, що це не реальне відображення сексу та взаємодії між людьми. Це гра акторів і задум режисера, а не норма поведінки.

Намагайтеся не бомбардувати дитину інформацією і не влаштовуйте допит про те, що вона, можливо, бачила. Озвучте, що це не дуже зручна тема для вас також. Але її важливо проговорити в контексті безпеки.

Можна сказати: «Перегляд відео, які показують людей без одягу, не підходить для дітей. Деякі з них занадто страшні й агресивні. Якщо ти бачиш подібне відео, вимкни його, будь ласка, або поклич мене, і я допоможу тобі».

Українська секс-педагогиня Юлія Ярмоленко радить дати дітям практичний план дій: «Якщо ти  випадково побачила картинки або відео відвертого змісту – відвернися, біжи, розкажи». Важливо, щоб дитина знала, що її не покарають за випадковий перехід на порносайт або будь-який інший ресурс із сумнівним змістом, адже діти часто лякаються, потрапляючи на порносайти – думають, що батьки помітять і покарають. А було б добре, якби дівчатка і хлопчики, навпаки, мали можливість звернутися до дорослих із проханням захистити від недоброякісного контенту.

Якщо дитина ставить запитання, які ставлять вас у глухий кут, візьміть паузу. Скажіть, що вам потрібен час, щоб знайти відповідь. І обов’язково поверніться до теми пізніше  – не ігноруйте своїх обіцянок.

Правило №4: Приховані небезпеки

Далі можна проговорити небезпеку порно, спираючись на ваші родинні цінності, а також інші небезпеки. У цій розмові важливо подавати інформацію відповідно до віку дитини. Дошкільнятам можна сказати, що це фільм і вигадка, з підлітками проговорити більш широкий список небезпек. Наприклад, сказати, що все, що відбувається у стосунках, має бути за взаємною згодою.

Правило№5: Підкресліть важливість поваги та згоди

Поясніть, що справжня сексуальна взаємодія базується на згоді, повазі та взаєморозумінні, що не завжди відображається у порно.

Правило №6:Розвивайте критичне мислення

Порнографія – не єдиний тип сексуалізованого контенту, який може завдати дітям шкоди. Реклама, телешоу та фільми також можуть бути проблемою. Тому важливо розвивати критичне мислення, ставлячи запитання під час спільного перегляду телевізора чи фільмів. Зазначте, коли контент перебільшений, помилковий чи проблемний. Нагадайте дітям, що вони не повинні вірити всьому, що бачать.

Правило №7: Сформуйте довіру в розмовах про сексуальне виховання

Підлітки можуть проігнорувати ваше прагнення поговорити про це, але якщо вони матимуть цю звичку з дитинства, шансів значно більше. Розмова не має бути довгою. Краще обговорити щось одне, що турбує вас чи дитину, або просто висловити думки щодо якоїсь ситуації.

Мнение редакции может не совпадать с мнением автора статьи.