Крикни, Прісько, ти дурніша! Чому віртуальна речниця МЗС — це погана ідея

І ця Вікторія тепер виступатиме з офіційними коментарями від імені консульської служби МЗС. Розповідатиме “про роботу консулів із захисту прав та інтересів громадян України за кордоном, реагування на інциденти чи надзвичайні ситуації та інші новини”.

Бо в країні війна, треба економити ресурси й працювати ефективніше.

Що не так із Вікторією Ші?
По-перше, це про уникнення владою відповідальності. Консульські питання — це здебільшого комунікація з кількома мільйонами українців за кордоном. У контексті нещодавнього припинення надання консульських послуг для чоловіків віком 18–60 років та інших нововведень, пов’язаних із майбутнім законом про мобілізацію, це має такий вигляд, ніби МЗС вирішило “сховатися” за віртуальною особою.

Нагадаємо, про припинення надання цих послуг українці за кордоном дізналися з листа МЗС, підписаного новопризначеним заступником міністра Андрієм Сибігою. На заяву, яка передувала б цьому листу, міністерство не спромоглося.

І от тепер, вочевидь, для таких незручних заяв є віртуальна Вікторія, а не реальна держслужбовиця.

По-друге, у розпал виснажливої війни, коли Україні дедалі важче боротися за увагу у світі й протидіяти російській дезінформації, випускати у світ віртуальну українську офіційну особу замість реальної — така собі ідея.
Реальні посадовці з офіційними заявами викликають значно більше довіри в сучасному світі, де цифрові персонажі та фейкові відео розмножуються, як колорадські жуки на молодій картоплі.

У міністерстві пишуть, що перевірити заяви цифрової Вікторії на справжність можна буде, перевіривши QR-код на відео з її заявами, який має вести на сторінку МЗС.

Складно уявити, що про цей запобіжник пам’ятатимуть усі, хто побачить якусь провокативну 30-секундну нарізку речниці, схожої на Вікторію, у тіктоку чи деінде. Росіяни добре вміють розмивати реальність, а віртуальна реальність ще вразливіша в цьому плані. Та будь-який жартівник, що цікавиться АІ, зможе склепати фейкову заяву Вікторії Ші.

По-третє, інноваційність цієї ідеї сумнівна в часи, коли віртуальні Наталки, створені регіональними новинними сайтами, вже пробують начитувати привітання з днем народження односельцям, а редактори готують до зачитування місцевих новин схожих на себе віртуальних персонажів.

По-четверте, заявлена економія ресурсів викликає сумніви (але цікаво було б побачити розрахунки і рахунки). На чому зекономили? На зарплаті однієї речниці — людини з гарною дикцією, яка зачитує офіційні заяви? Наче й на цьому ні, бо пишуть, що речника МЗС віртуальна представниця все-таки не заміняє. А скільки витратили на програміста (у релізі згадується “команда проєкту”) і на онлайн-сервіси, щоб створити й обслуговувати цю віртуальну речницю (відзняти, оцифрувати, вирішувати якісь технічні нюанси)?

Пригадалася у зв’язку з цією новиною давня українська приказка: “Крикни, Прісько, ти дурніша”. От вам і “Пріська”.