Лідер гурту "Океан Ельзи" відзначає 49 років: цікаві факти про життя Святослава Вакарчука

"Еспресо.Захід" розповість про життя й творчість Святослава Вакарчука.

Біографія та музична кар’єра Вакарчука

Фото: Facebook гурту Океан Ельзи

Святослав народився 14 травня 1975 року в Мукачеві в сім'ї відомого українського науковця-фізика Івана Вакарчука, який 20 років був ректором Львівського університету, а за президентства Ющенка – міністром освіти. За походженням батько Святослава з Молдови, мати народилася в Мукачеві, а її родина родом з Вінниччини.

Попри народження на Закарпатті, Святослав Вакарчук все своє дитинство і період зрілості провів у Львові, де родина проживала постійно.  

Святослав закінчив Львівську школу №4 з поглибленим вивченням англійської мови зі срібною медаллю. Паралельно цікавився музикою, два роки в музичній школі вчився грати на скрипці та одночасно на баяні. У шкільні роки грав у КВК, створював шкільний театр, грав у баскетбол. Загалом був активним і багатосторонньо розвинутим.

Старшокласником, у 1990 році, завдяки старанням батька поїхав за обміном до Канади, звідки привіз велику колекцію касет і записів рок-музики.

Вибираючи університет, Святослав Вакарчук надав перевагу закладу, де з 1990 року його батько був ректором. Також Святослав вирішив, як і батько, зайнятися фізикою. У 1991-1996 роках він навчався на фізичному факультеті ЛНУ ім. Франка (спеціалізація – теоретична фізика). Його друга вища освіта – економіст-міжнародник. 1996 року вступив до аспірантури кафедри теоретичної фізики того ж університету.

Власне, з університетського часу починається стрімка музична кар’єра Вакарчука, яка стартувала у Львові, але за кілька років принесла йому всеукраїнську славу.

Влітку-восени 1994 року він приєднався до артрок-гурту "Клан тиші", створеного у 1992 році в такому складі: Андрій Голяк (вокал), Павло Гудімов (гітара), Юрій Хусточка (бас-гітара), Денис Глінін (ударні) – після того, як раніше звідти пішов Андрій Голяк. З 12 жовтня 1994 року гурт узяв назву "Океан Ельзи". Святослав Вакарчук став вокалістом, автором більшості текстів і музики та незмінним лідером гурту. Цікаво, що спершу гурт хотіли назвати просто Океан, а вже згодом до нього додали ім'я Ельза.

Читайте також: "Океану Ельзи" – 28. Історія українського рок-гурту, що став культовим — у раритетних фото 

Після закінчення університету Вакарчук міг продовжувати навчання за кордоном, але вибрав бути музикантом. У квітні 1998 року гурт переїхав до Києва, де записав дебютну платівку "Там, де нас нема" (1998), що відразу зробила всеукраїнське ім’я для нового гурту. Кожен наступний рік лише додавав популярності гурту й особисто Святославові Вакарчуку, зробивши його живою легендою сучасної української музики.

У вересні 2004 року з гурту пішли басист Юрій Хусточка і клавішник Дмитро Шуров (у складі групи від 2000 року), які створили рок-гурт Esthetic Education, а також гітарист Павло Гудімов, який створив у 2005 рок-гурт "Гудімов". Залишився лише ударник Денис Глінін. Після їхнього відходу Святослав написав пісню "Дякую". З того часу почався новий етап гурту, а Святослав Вакарчук став головним у розв'язання творчих питань Альбом "Ґлорія" (2005) був записаний уже новим складом.

Попри успішну музичну кар’єру, влітку 2009 року Святослав Вакарчук захистив дисертацію на звання кандидата фізико-математичних наук в Інституті фізики конденсованих систем НАН України. Тема роботи: "Суперсиметрія електрона в магнітному полі". Праця над дисертацією тривала багато років. Раніше один з альбомів "Океану Ельзи" було названо "Суперсиметрія", а одна з пісень альбому має назву Susy, що є абревіатурою від "supersymmetry".

Цікаво, що в перші дні повномасштабної війни 2022 року Вакарчук уклав контракт із ЗСУ. Отримав звання лейтенанта Збройних Сил України.

"Львівська ВЦА у буквальному сенсі дала мені відрядження їздити по Україні та надихати людей. Такий це має вигляд. Тому я на своєму місці, а якщо потрібно буде, безумовно, буду захищати країну зі зброєю у руках", – повідомив у березні 2022 року Святослав Вакарчук.

Політична кар’єра Вакарчука

Фото: 80-та окрема десантно-штурмова бригада ДШВ ЗСУ

Ще у кінці 90-х років молодий та амбітний музикант на виборах 1999 року виступав із низкою інших співаків у промотурі на підтримку Леоніда Кучми як кандидата у президенти. Батько Святослава Вакарчука (один із засновників Народного Руху України) був тоді довіреною особою Кучми на виборах.

Однак реальне зацікавлення Вакарчука політикою виявилося з початком Помаранчевої революції. Він активно підтримував Віктора Ющенка, фактично був одним з облич тодішнього Майдану. Тому нічого дивного не було в тому, що у вересні 2007 року Вакарчука було обрано на позачергових виборах до ВРУ за списком пропрезидентського блоку "Наша Україна - Народна самооборона" (НУНС), №15 у списку. Він був членом Комітету ВРУ з питань свободи слова та інформації, а також членом груп з міжпарламентських зв'язків.

У часи нардепства Вакарчук не подавав законопроєктів, подав лише дві поправки. Був присутній на засіданнях 71 раз, відсутній – 56 разів. Свої обов’язки виконував лише близько року, адже 11 вересня 2008-го добровільно склав депутатські повноваження, хоча лише у грудні ВР "відпустила" його.

Надалі Вакарчук не закинув свою громадянську позицію, а радше навпаки. Наприклад, заснував фонд "Люди Майбутнього", фінансував відкриття пам’ятника Івасюку у Львові та проводив численні зустрічі з молоддю, щоб заохотити її бути активною й надихати розвиватися.  

Святослав Вакарчук також був активним учасником Революції Гідності, надихаючи Майдан своїми піснями та закликаючи тодішнього президента Віктора Януковича припинити кровопролиття.

Попри невдалий досвід роботи у парламенті, Вакарчук зміг вдруге туди потрапити у 2019 році як лідер створеної ним партії "Голос", яка за ідеєю мала стати конкурентом провладній "Слузі Народу". Однак історія повторилася: пропрацювавши депутатом менше ніж рок, Святослав Вакарчук знову оголосив, що складає мандат. Це сталося у червні 2020 року.

Свого часу говорилося, що Вакарчук був одним із тих, хто міг би змагатися на виборах президента України у 2019 році з Володимиром Зеленським. Однак Вакарчук не проявив інтересу до виборчої кампанії, хоча згодом активізувався, коли буквально за кілька місяців до виборів створив партію "Голос", яка отримала майже 6% голосів виборців.

Цікаві факти про Вакарчука та його особисте життя

Фото: Instagram Святослава Вакарчука

Святослав Вакарчук є автором пісні "Він чекає на неї", виконавцем якої був Олександр Пономарьов. Цю пісню "Океан Ельзи" грав у рамках концертної програми "Тихий Океан" на початку 2004 року.

2005 року Святослав Вакарчук виграв мільйон гривень у телешоу "Перший мільйон" – уперше за історію цієї програми в Україні. Виграш Святослав спрямував на благочинність.

Святослав Вакарчук свого часу під час одного з чатів (на М1) сказав, що є амбідекстром, тобто особою, яка однаково добре володіє правою та лівою рукою.

Музикант цікавиться японською культурою і буддизмом, але особливо не афішує цього. Серед своїх улюблених письменників він називає японців Юкіо Місіму і Харукі Муракамі, але найулюбленішим вважає Івана Франка.

Музичними кумирами вважає насамперед легендарних The Beatles, а також рок-гурти The Rolling Stones, Pink Floyd і Queen.

Стосовно особистого життя, то його партнеркою довгий час (близько 20 років) була Ляля Фонарьова, яка в гурті "Океан Ельзи" на початку 2000-х років відповідальна за імідж музикантів, була стилістом і фотографом групи, а пізніше стала артдиректором. В офіційному шлюбі пара так і не була, але вони виховували доньку Лялі від першого шлюбу з Володимиром Тарасюком, Діану Фонарьову, яку Вакарчук удочерив. Спільних дітей так і не мали. У червні 2021 року Вакарчук повідомив про завершення стосунків з Лялею як пари, зазначивши, що вони "були, є і будуть близькими людьми".

Тривалий час Вакарчук приховував свою нову обраницю, продюсерку Євгенію Яцуту, яка зрештою народила йому двох дітей: сина Івана у 2021 році та доньку Соломію у 2022 році. Яцута є співвласницею і директоркою компанії Radioaktivefilm, яка займається зйомками реклами міжнародних брендів, кліпів і серіалів.