П'ять пострілів у прем'єра: які наслідки матиме найгучніший напад в історії Словаччини

"Це прояв ненависті, це напад не тільки на людину, не тільки на прем'єр-міністра, а також на саму суть державності", – так словацький генпрокурор Марош Жилінка характеризує найгучніший політичний теракт в історії Словаччини.

Напад на прем’єр-міністра країни, проросійського політика Роберта Фіцо безумовно матиме значні наслідки – і не лише для Словаччини.

Вже зараз політичні соратники прем’єра напряму звинуватили у нападі ліберальну опозицію та незалежні медіа.

Навіть попри те, що насправді у біографії нападника є й російський слід.

А відповідно, цей напад напевно збільшить і так чималий розкол у словацькому суспільстві, а також може посилити авторитарні тенденції.

І цілком можливо, що не лише у Словаччині.

Проте багато чого залежатиме від наслідків для Роберта Фіцо.

Чи одужає він від важкого поранення? І якщо так – то як швидко зможе повернутися до виконання обов’язків голови уряду? Адже словацькі посадовці хоч і кажуть, що "негайна загроза життю прем’єра минула", але зізнаються, що певності у цьому немає і стан політика – важкий.

А зважаючи на те, що Фіцо вибудував лідерську систему влади, залежну особисто від нього, на словацьку політику можуть чекати зміни.

І чимале значення матиме мотивація злочинця, який з одного боку – активно критикував чинну владу, а з іншого – співпрацював із проросійськими екстремістами.

Постріли у Гандловій.

"Замах на прем’єр-міністра є загрозою всьому, чим досі пишалася словацька демократія… Я вражений тим, куди може привести ненависть до іншої політичної думки.

Ми не зобов’язані погоджуватися з усім, але є багато способів, якими ми можемо демократично та законно висловити свою незгоду", – заявив новообраний президент Словаччини Петер Пеллегріні – один з багатьох політиків, яких шокував замах на очільника словацького уряду.

Усі політичні сили країни поспішили засудити замах.

Сам напад стався 15 травня у невеличкому містечку Гандлова, де словацький уряд проводив своє виїзне засідання.

Після завершення засідання прем’єр та декілька міністрів підійшли до людей, що стояли перед входом.

Як зазначають словацькі медіа, це не був мітинг протесту – видавалося, що більшість людей прийшли підтримати уряд або просто побачити прем’єра на власні очі.

Лише один з них тримав плакат із критикою дій Фіцо.

Один з цих "прибічників" покликав прем’єра: "Робо, підійди сюди".

А коли Фіцо наблизився до нього – зробив п’ять пострілів.

"Я чув три чи чотири постріли.

Я бачив, як Фіцо підняли з землі.

Згодом стрільця вдалося знерухомити", – так описує теракт один з його випадкових свідків.

За уточненою інформацією, вдалими були чотири постріли – вони поцілили у живіт та суглоб руки прем’єра.

Від самого початку стан Фіцо оцінювали як дуже важкий.

Поранення наклалися на його проблеми зі здоров’ям – у Фіцо хворе серце, йому навіть робили потрійне шунтування.

Проводити операцію у лікарні Гандлови було неможливо.

Тільки-но стан прем’єра вдалося хоч трохи стабілізувати – його гелікоптером переправили до найближчого міста, Банської Бистриці, де і відправили на операційний стіл.

Це стало наочною ознакою, що поранення Фіцо є дуже важкими – адже навіть гелікоптером лікарі не зважилися вести його до столиці, яка розташована за півтори сотні кілометрів від місця замаху.

Операція тривала близько п'яти годин – лише ближче до опівночі в уряді повідомили, що стан Фіцо стабілізувався, проте є дуже важким.

"Це ваша робота!".

Спершу здалося, що замах на вбивство змусив політиків Словаччини відкинути політичні розбіжності.

Із заявами про підтримку прем’єра та побажання йому швидкого одужання виступили усі значущі політики, у тому числі його політичні противники.

"Роберт Фіцо – мій давній політичний опонент.

Це політика.

Але, як людина, я бажаю йому якнайшвидшого одужання і глибоко засуджую будь-яке насильство.

Кулаками і пострілами в політиці ми нічого не вирішимо.

Будь ласка, будьмо людьми", – заявив, зокрема, експрем'єр Ігор Матович.

Співчуття та побажання одужання також висловили більшість іноземних політичних лідерів, від Джо Байдена до Владіміра Путіна.

Втім, дуже швидко цей замах став частиною політичної гри.

Майже відразу соратники Фіцо поклали провину за напад на своїх опонентів – ліберальну опозицію та незалежні медіа.

"Це ваша робота!" – заявив, звертаючись до депутатів від опозиції, віцеспікер словацького парламенту Любош Блаха, який в той день вів засідання та повідомив про напад.

"Ми є наступною ціллю", – заявив Блаха згодом, повідомивши, нібито нападник був активним учасником заходів найбільшої опозиційної партії, "Прогресивної Словаччини" (про це – трохи згодом).

Ще різкішими були заяви Андрея Данко – лідера проросійської Словацької національної партії, яка також входить до коаліції.

Він стверджує, що замах є частиною "війни", яку опозиція, програвши президентські вибори, почала вести проти чинної влади.

А пропутінський екскандидат у президенти Штефан Гарабін, який зараз є кандидатом у члени Судової ради від Словацької національної партії, взагалі запропонував заборонити діяльність опозиційних партій.

"Настав час навести лад у громадських ЗМІ, іноземних агентах, у неурядових організаціях і подати пропозицію про розпуск партії "Прогресивна Словаччина", яка разом із партією OĽaNO несе політичну відповідальність за такий стан справ", – написав він у Telegram (так, проросійські політики у Словаччині використовують цей месенджер!).

На тлі таких заяв поліція оголосила про посилення охорони для державних діячів та депутатів більшості.

І лише згодом очільник МВС визнав необхідність посилення заходів безпеки також для опозиційних політиків.

Поет і нападник.

Та давайте розберемося, звідки взялися звинувачення на адресу опозиції та інформація про зв'язок із нею нападника.

Стрільця затримали негайно, на місці злочину.

Звинувачуваним у замаху на прем’єра став Юрай Цинтула – 71-річний письменник, автор кількох поетичних збірок, який до того ж раніше працював охоронцем і легально володів вогнепальною зброєю.

Згодом у поліції офіційно підтвердили, що причиною замаху є розбіжності у його політичних поглядах з прем’єром, а у ЗМІ "злили" фрагмент допиту, де той каже про незгоду з політикою уряду.

"Підозрюваний не є членом жодної радикалізованої політичної групи.

Це вовк-одинак", – каже міністр внутрішніх справ Матуш Шутай Ешток.

За його словами, зловмисник брав участь у кількох антиурядових акціях.

Слідом за ним цю інформацію почали активно поширювати проросійські видання та телеграм-канали у Словаччині, хоча жодних підтверджень цього ніхто не навів.

У самій "Прогресивній Словаччині" оперативно спростували цю інформацію, але вона була занадто вигідна для влади, щоб відмовлятися від цих звинувачень.

Ліберал, який стріляє у прем’єра-консерватора – це картинка, яка є вкрай вигідною для чинної влади Словаччини.

І не лише для неї, але й для її однодумців в інших країнах, передусім в Угорщині.

Втім, як незабаром виявилося, політичні погляди Юрая Цинтули є дещо еклектичними.

З одного боку, він був одним із співзасновників руху "Проти насильства" – організації, заснованої після того, як словацькі скінхеди до смерті забили філіппінця.

Цей рух активно критикував нинішній уряд за його зовнішню політику, зокрема – за відмову в підтримці України.

Проте також відомо, що у 2016 році Цинтула співпрацював із рухом Slovenský branci.

Це – незареєстрована воєнізована організація, яка пов’язана з проросійськими екстремістами, зокрема з путінськими байкерами "Нічні вовки".

Наскільки системною була ця співпраця – це окреме питання, особливо зважаючи на те, що глава МВС її заперечує.

Однак фактом є те, що Slovenský branci тривалий час публікували на своїй Facebook-сторінці твори Цинтули, в яких той критикував мігрантів чи словацьку владу, яка, на його думку, була готова їх приймати.

Попри все це, знайомі Цинтули досі не можуть повірити, що саме він скоїв цей напад, стверджуючи, що ніщо в його поведінці не натякало на можливість вчинити такий крок.

"Взагалі не хотілося в це вірити, навіть коли побачив фото..

Він ніколи так не висловлювався, іноді міг коментувати, що влада йому не подобається, але це (напад на Фіцо.

– Ред.) є шоком", – коментує словацьким медіа знайомий нападника.

Словаччина в зоні турбулентності.

Чому такий напад став реальністю?.

Перш за все, варто згадати про поляризацію словацького суспільства, де протягом останнього року пройшли дві виборчі кампанії, парламентська та президентська, дуже гострі й брудні.

На обох виборах перемогу святкували Фіцо та його союзники, і це істотно збільшило ймовірність сценарію, за яким Словаччина стане "другою Угорщиною" – країною з авторитарною владою, без потужних незалежних медіа і з ослабленою опозицією.

За іронією долі, нинішній напад лише збільшує шанси саме такого сценарію.

Чинна влада навряд чи відмовиться від заяв про відповідальність опозиції за цей замах.

Це може посилити позиції партії Фіцо Smer-SD на виборах до Європарламенту (а якщо цей ефект буде дійсно потужним – повторити його, провівши дострокові парламентські вибори).

Своєю чергою дискредитація опозиції послабить її здатність опиратися авторитарним змінам у країні.

Вже зараз через замах "Прогресивна Словаччина" була вимушена зупинити на невизначений період протести проти знищення урядом Фіцо незалежного Суспільного телебачення та перетворення його на ще один рупор влади.

Причому ці зміни будуть відчутні не лише у Словаччині.

Численні опоненти лібералів по всій Європі (в першу чергу – угорський прем'єр Віктор Орбан) зможуть розраховувати на посилення позицій напередодні виборів до Європарламенту.

І це все – вкрай тривожний сигнал для України.

Щоправда, невідомо, чи зможе особисто Фіцо скористатися цими політичними дивідендами.

Його стан зараз не дозволяє відповісти навіть на питання, чи зможе він залишитися на посаді прем'єр-міністра.

І якщо відповідь буде негативною – це може стати початком кінця правлячої партії Smer-SD.

Адже Фіцо будував лідерську систему влади, зав'язану на собі.

І є величезні сумніви, що ця система залишиться ефективною без самого Фіцо.

Втім, і за такого сценарію ризики для України все одно залишаються дуже високими.

Попри антиукраїнські заяви Фіцо, Києву вдалося налагодити з ним конструктивну співпрацю.

Натомість політичний хаос у словацькій політиці може поставити хрест на цих напрацюваннях.

Адже проросійський електорат у Словаччині нікуди не подінеться.

А інші словацькі політики, які грають на цьому полі, можуть виявитися для нас набагато більш небезпечними.

Автор: Юрій Панченко,.