Сакральний тиждень в Росії: інавгурація Путіна та День перемоги. Моніторинг росЗМІ за 6–12 травня 2024 року

Тиждень свят

Минулого тижня Росія відзначала дві події: інавгурацію Володимира Путіна на новий президентський термін та День перемоги 9 травня. Пропаганда надає сакрального значення обом подіям.

Перекоронування Путіна на посаду, за словами пропагандиста Дмитра Кисельова, — головна подія за останні 10 років, “потому что это Путин. И потому что во главе России”.

А промову Путіна на церемонії інавгурації пропаганда розібрала на цитати, які поширювалися, мов нові 10 заповідей зі священних скрижалів. І навіть “Запад поплыл” від промови старого-нового президента.

Головним посилом тижня в пропаганди були заповіді підтримувати національного лідера у всіх його рішеннях: “Наша задача — оказывать нашему лидеру максимальную поддержку, чтобы в ближайшие шесть лет Россия шла вперед и становилась с каждым днем еще лучше”.

Інша подія — святкування Дня перемоги — також висвітлювалася з усіх боків. Тут і новини про ветеранів Великої вітчизняної, і порівняння ветеранів тієї війни з учасниками нинішньої, і розповіді про “дитячі військові паради”. Тут малюють близьку перемогу над Україною, а “Київ впаде, як упав Берлін у 45-му”.

Також пропагандисти активно поширювали новини про заборону в Німеччині на демонстраціях у ці дні використовувати символіку, пов’язану з Днем перемоги й так званою СВО: “Москва осуждает решение властей Берлина о запрете на 8 и 9 мая символики, связанной с Великой Отечественной войной, Россией и СССР”.

У Росії це назвали “кощунством” та “антигуманным шагом”: “Мы осуждаем столь кощунственное решение берлинских властей и призываем его отменить как незаконное, антигуманное, антинаучное, антиисторическое и преступное”. За версією пропаганди, заборона — це доказ того, що німці не отямились і Росії “нужно повторить” (мається на увазі окупацію Німеччини).

Ну й куди ж без Путіна в цей день. Перед початком параду за традицією Путін виступив із промовою, яку потім оспівувала вся машина пропаганди. Як і в два попередні роки, він говорив не лише про перемогу у Великій Вітчизняній війні, а й про війну Росії проти України та протистояння із Заходом.

Заходу Путін висунув претензії щодо “непомірності амбіцій”, “прагнення виправдати нинішніх послідовників нацизму” та спроби спотворити «правду про війну».

Він намагався довести схожість тієї перемоги та майбутньої, у війні з Україною.

“На «военную мощь вермахта» работала почти вся Европа”, — заявив російський президент. Це аналогія із сьогоднішньою підтримкою України Заходом. Але Путін “забув” про роль лендлізу для СРСР під час Другої світової. Тоді союзники постачали Москві не лише зброю, а й техніку для виробництва власних засобів ураження, що допомагало Союзу триматися.

Також Путін сказав, що Радянський Союз у перші роки війни воював із нацизмом самостійно, а це брехня. Згадати хоча б протистояння Великої Британії, яка мужньо боролася після оголошення війни Гітлеру 1 вересня 1939 року.

“Сегодня цивилизация вновь находится на решающем, переломном рубеже, против нашей Родины вновь развязана настоящая война” — нібито на Росію напали, як у 1941 році на Радянський Союз. Хоча тут Путін згадав, що й Союз долучений до розв’язання Другої світової. Але не згадав про напад на Польшу в 1939-му та розділення її з Гітлером, анексію країн Балтії.

Зате сказав про роль Китаю в перемозі над ворогами. Очевидно, що це пірует перед новим союзником і покровителем. Перемогу над наицзмом і японським мілітаризмом Росії доведеться ділити з Пекіном. Це, так би мовити, велика ідеологічна знижка для Пекіна, адже довгий час Росія тримала монополію на перемогу в Другій світовій.

Прості громадяни за Путіна

Прості американці та європейці навіть не здогадуються, що російські дезінформатори часто згадують їх у своїх матеріалах. Думки анонімізованих користувачів соцмереж, абстрактні “інтернет-читачі” західних ЗМІ дуже часто стають підсилювачами пропагандиських наративів і фейків. Це один із їхніх стандартних прийомів. А якщо кремлівська пропаганда не може знайти проросійського іноземця, вона просто придумує нібито інтернет-користувача, який підтримує позицію російської влади. Або тролі пишуть коментарі, а потім російські медіа подають це як думку народу в Європі.

Наприклад, уже не перший місяць російська пропаганда ображає президента Франції Емманюеля Макрона після його заяв про те, що французькі війська можуть прибути в Україну.

Минулого тижня дезінформатори писали, що французький Іноземний легіон, який нібито готується до відправки, не зможе змінити хід війни: “Иностранный легион никакого влияния на ход СВО не окажет. Французский Иностранный легион будет восполнять свои потери, чего нельзя сказать об их моральном духе”. А деякі дезінформатори заявили, що французи вже воюють і мають втрати.

Любить поговорити про Францію й колись відомий пропагандист, а нині депутат Держдуми і нащадок Льва Толстого Петро Толстой: “Политик недвусмысленно намекнул, что участие в этом конфликте станет для французов последним”.

Саме тут і потрібні нібито “справедливые” голоси нібито простих французів. Ось приклад: “Эти громогласные заявления (Толстого. — Ред.) произвели сильное впечатление на читателей Le Figaro, которые тут же начали призывать Макрона прислушаться к голосу разума”.

“Прості британці” були задіяні пропагандою в інших новинах, пов’язаних із заявами голови британського МЗС Девіда Кемерона: “Глава МИД Британии Дэвид Кэмерон заявил в интервью СМИ, что Украина имеет право наносить удары вглубь территории России британским оружием”.

Спочатку дезінформатори супроводжували публікації “недипломатичними” погрозами від російських дипломатів: “Неоднократно предупреждали Лондон, что любые недружественные действия получат неизбежный соразмерный ответ. Наша реакция будет жёсткой и выверенной”.

Потім у гру вступили “прості британці”: “Британцы отреагировали на такие слова и призвали своего главу МИД одуматься и перестать «пороть всякую чушь»”, “Конфликт затягивать не надо, как не надо злить Путина. Британцы считают, что дергать российского «медведя за усы» — смертельный аттракцион”.

Конфіскація активів

А думками нібито простих німців, поляків, болгар, угорців та інших пропаганда підкріплює тези про невігластво, несправедливість і незаконність ідей щодо конфіскації російських активів чи використання заморожених активів Москви на користь України.

Минулого тижня російські ЗМІ багато писали про заяви європейських політиків здійснити такі наміри: “По словам Шольца, в ЕС договорились о том, чтобы использовать порядка 90% от этих средств на оборонные нужды Украины без обязательств закупать оружие в Европе”.

І, як це часто буває, новини супроводжуються тезами про жорстку відповідь Москви: “Россия послала сообщение Западу, что если они конфискуют её собственность, то расплата не заставит себя ждать”.

Євробачення

11 травня пройшов фінал пісенного конкурсу Євробачення-2024. Серед країн-учасниць Росії не було — після початку повномасштабного вторгнення їй відмовили в участі.

Останні роки російська пропаганда вдає, ніби їй ця подія нецікава, однак не може перестати згадувати про неї.

Навіть офіційна представниця МЗС Росія Марія Захарова поділилася своєю реакцією на пісенний конкурс: “Евровидение-2024 переплюнуло любую оргию, шабаш или ритуальное святотатство. Похороны Западной Европы проходят штатно. Без сюрпризов”.

Кожного травня в Росії дискутують, чи варто забороняти показ шоу на телебаченні, адже без участі росіян це все нецікаво: “Это бессмысленное явление с учётом их неадекватного поведения и отношения к нам. Это их шоу, но без России такие мероприятия неинтересны”.

Це із серії питань про заборону таких “західних” свят, як Геловін чи день Святого Валентина. Традиціоналісти кричать про заборону, адже це “бал Сатани”, а нібито ліберали відстоюють право на їх існування, адже в росіян “запреты вызывают обратную реакцию”: “Подобные меры лишь усиливают желание людей сделать наоборот”.

Поряд із цим пропаганда хулить змагання і наголошує, що це русофобське явище, та ще й несправедливе: «Певческий конкурс, который транслируют для более 200 миллионов человек по всему миру, утверждает, что он “неполитический”, но ему не привыкать к тому, что его используют в политических целях. Пакты между группами схоже мыслящих или географически близких стран часто обеспечивают прогресс в их действиях, в то время как соперникам начисляются “нулевые баллы”».

Дезінформатори наголошують, що трансляцію змагання в інших країнах навіть переривають, щоб висвітлити нагальніші новини: «Сербская государственная телекомпания даже прервала трансляцию музыкального конкурса Евровидение, — очень популярного события, за которым в Европе следят миллионы зрителей, — чтобы выделить эфирное время для церемонии встречи господина Си в аэропорту Белграда».

Особливо деяким пропагандистам не сподобались учасниці від України. Україна, яку представляв дует Jerry Heil і alyona alyona, посіла третю позицію. За лаштунками дівчата одягли футболки з написом “Звільнити захисників Азовсталі”.

Сергій Марков, штатна “говоряща” голова російської пропаганди (його титрують як політолога й активно цитують), сприйняв це як доказ фашизації Євробачення, Європи, а також як доказ союзу між ЛГБТ-спільнотами й фашистами: “Украинская делегация на Евровидении ходила в таких футболках, где призывала к поддержке неонацистов Азова. Это значит, что неонацизм вот пустил корни и на Евровидении. Это значит, что денацификация Украины как цель СВО абсолютно необходима. И это значит, что противостояние гомосексуалистов и фашистов уже не существует: современное ЛГБТ-движение интегрировано с современным фашизмом. Собственно, ещё штурмовики СА Эрнста Рема тоже были геями. Сейчас союз геев и фашистов снова актуален”.

Методологія

Для здійснення моніторингу дезінформації ми проаналізували близько 500 тис. новинних матеріалів, узятих із ~1000 російських сайтів. Дані для дослідження зібрала й надала нам компанія SemanticForce.

До кожного абзацу застосували алгоритм автоматичного визначення тем. Серед цих тем (груп схожих за змістом матеріалів) визначили ті, що стосуються війни або її наслідків для Росії. Далі отримали дані для кожного матеріалу на сайті щодо згадок певної теми. На цих даних і прикладах абзаців, що стосуються теми, й ґрунтуються наші висновки.