10 кінотеатрів Львова з цікавою історією

Вже більше ста років кінотеатри відіграють вагому роль в культурному житті нашого міста. Починаючи з перших показів рухомих зображень і до нашого часу у Львові існувала культура відвідування кінотеатрів. А їх таки було багато. Сьогодні розкажемо про десять кінотеатрів, котрі мають свою цікаву історію. 

Забігаючи наперед скажу, що  це не всі кінотеатри нашого міста і не найстаріші. Тут зібрана десятка, яка мала свою цікаву історію. А про кінотеатри ми розповідаємо багато і часто.

Кінотеатр “Літак”

У 1970-х роках в парку ім. 50-річчя Жовтня (тепер – Парк “Боднарівка”), що на перехресті вулиць Стрийської і Наукової, працював дитячий кінотеатр “Літак”. Він був розміщений у фюзеляжі списаного пасажирського літаку АН-10, який стояв на постаменті, і до нього вели сходи. 132 глядацьких місця були розміщені у пасажирському салоні. Враховуючи конструктивну непристосованість, умови кіноперегляду були досить некомфортні, попри те, кінотеатр користувався великою популярністю серед дітей та підлітків. До того ж, літак мав трагічну долю – це була дуже невдала модель АН-10, яку перестали виготовляти через величезну кількість авіакатастроф.

Кінотеатр частково згорів у 1988 році, після чого його демонтували і почали будувати церкву. Вона зараз і стоїть на місці колишнього кінотеатру.

Кінотеатр “Маяк” (“Дзвін”)

Розташований по вулиці Шептицких, 45  “Перший літній” кінотеатр цілком відповідав назві і довгий час не мав даху,  тому працював тільки влітку. Заклад відкрили у 1950-х роках і він користувався великою популярністю (до ІІ Світової Війни на тому місці існував торговий центр із вбудованим кінотеатром “Гражина”, який був зруйнований у 1941 році).

Пізніше “Перший літній” перейменували в “Маяк”. У 1960-х хітом показів стали індійські мелодрами. З початку 1990-х років кінотеатр отримав назву “Дзвін”, пізніше припинив існування. В 2007 році споруду передали в оренду з метою створення культурно-мистецького центру ім. С. Бандери.

Кінотеатр “Сінефон”

Розташовувався в торговій галереї “Пасаж Міколяша” (між вулицями Коперника і Крутою (тепер – Вороного), спорудженого у 1898-1900 роках архітектурно-будівельною фірмою Івана Левинського.

Глядацький зал кінотеатру “Сінефон” був розташований на 2-му поверсі пасажу. Керував кінотеатром відомий у Львові ентузіаст кінематографу Людвік Кухар. Показували там комерційні та видовищні стрічки.

Кінотеатр “Жовтень” (“Октябрь”, “Галичина”)

Кінотеатр було збудовано в 1980 р. на проспекті Перемоги (тепер – вул. Любінській), 93 під назвою “Октябрь”, в 1980-х його перейменовано на “Жовтень”, а згодом на “Галичину”.

Кінотеатр не виконував своїх функцій з 2000-х років, деякий час у його фойє діяв радіо-ринок. Будинок демонтований у 2013 р.

Кінотеатр “Парк”

Під час ІІ Світової війни у південно-східній частині парку Костюшка (тепер парк ім. Франка) був збудований кінотеатр “Парк” на 684 місця. Споруджений був орієнтовно в 1943-1944 рр. Від початку 1990-х років цього кінотеатру не існує, його розібрали через аварійний стан.

Своєю найбільшою популярністю “Парк” користувався у 1960-тих роках, тоді там можна було переглянути новинки радянського та європейського кіно. Початку сеансів глядачі очікували безпосередньо в парку.

Кінотеатр “Дніпро” ( “Казино”)

У будинку на сучасному проспекті Свободи, 5 діяв кінотеатр, який у різні роки носив різноманітні назви: “Фаун” (1913), “Казино” (1913–1916), “Кінотеатр Польських легіонів” (1916–1917), “Кіно новини” (1917–1926), “Казино” (1926–1929), “Дніпро” (1944–2000-і). Поруч під різними назвами існував інший кінотеатр – “Емпайр” (1938–1939), “Кінотеатр ім. Пушкіна” (1939), “Спартак” (1944–1990-і). Зараз тут розміщений торговий центр “Плазма”.

Кінотеатр мав двоповерховий павільйон із підвалом, і вхід, розташований з подвір’я будинку,  пізніше його перенесли на просп. Свободи через приєднаний під час реконструкції вестибюль із заглибленим на 2,5 м входом із вітриною. Глядацька зала сягала 6,3 м заввишки.

Кінотеатр “Україна”

Кінотеатр “Україна” на площі Галицькій 15/проспекті Шевченка, 1 був найбільшим та найпрестижнішим у Львові до початку 1960-х років. Кінозаклад вміщував 704 глядацьких місця, у фойе перед початком сеансів грав оркестр, працював буфет.

Під час ІІ Світової Війни у приміщенні розташовувалось міське відділення Кримінальної поліції – Кріпо. Після закінчення війни мережа кінозакладів дуже швидко відновила діяльність і кінотеатр “Україна” діяв до 2006 р.

Кінотеатр ім. Лесі Українки (“Рай”, “Авеню”)

Кінотеатр ім. Лесі Українки в будинку на пл. Міцкевича, 6/7 існував від 1908 р. до початку 1990-х років. Він був єдиним львівським кінотеатром, де можна було подивитися численні випуски кінохроніки: “Новини дня”, “Хроніка наших днів” та ін.

Кінотеатр зі зміною власників змінював назви: “Авеню” (1908–1912, 1923–1930), “Дрімленд кіно” (1912–1914), “Втіха” (1914–1915), “Рай” (1930–1943), “Луна” (1943–1945), “Хроніка” (1945–1946), “Ім. Лесі Українки” (1946–2000-і), “Касандра” (2000-і). Припинив своє існування у 2007 р.

Кінотеатр ім. Шевченка

Один з популярних “районних” кінотеатрів 1950-х років – ім. Т. Шевченка на вул. Калініна, 130 (тепер вул. Замарстинівська) почав функціонувати близько 1949 р. як “Кінотеатр ім. 17 вересня”, невдовзі він отримав назву на честь Т. Г. Шевченка.

Кінотеатр існував до 1980-х років, тепер дещо перебудована споруда колишнього кінотеатру належить Львівській філії Українського товариства сліпих (УТОС), за цією ж адресою розташована Капела бандуристів УТОС.

Існував ще один кінотеатр з цією ж назвою, але розташований за іншою адресою – на вул. Богдана Хмельницького, 114, праворуч Заводу алмазних інструментів, на розі невеличкої вулички, що поєднувала вулиці Богдана Хмельницького та Механічну.

Кінотеатр “Вокзал”

Діяв у 1951-1989 рр. на другому поверсі у споруді вокзалу “Львів-Пасажирський”. Кінотеатр був невеликим. У 1951 р. тут налічувалось 144 глядацьких місця і в середньому відбувалось 4,8 кіносеансів в день.

А у 1966 р. тут знаходилось 183 глядацьких місць і проходило близько семи кіносеансів на день. У тому ж році кінотеатр перебував 27 днів на ремонті, проте річний план фактично вдалось виконати. За 1989 р. кінотеатр відвідало 110 717 глядачів. Після 1989 р. згадок про цей кінотеатр у документах немає.

Іван ПРИЧКО

Джерело: https://m-ukraine.com/456-10-nezvychaynyh-kinoteatriv-lvova/