MY.UAСтатті
Булгаков, Малевич, Куліш, – хто з українців служив Російській імперії та чому?
Булгаков, Малевич, Куліш, – хто з українців служив Російській імперії та чому?

Булгаков, Малевич, Куліш, – хто з українців служив Російській імперії та чому?

З  XVIII століття українці займали ключові посади в політичному житті, освіті, науці та літературі Російської імперії. Проте міграція українських діячів до Росії розпочалася ще після Переяславської ради (1654 рік). «Наступ української культури на московську» виник як прагнення реалізувати свій духовний потенціал у могутнішій у воєнному і політичному відношенні державі, але культурно менш розвиненій,  – пояснює Юрій Шевельов, публіцист та історик української літератури. 

Маючи амбіцію культурної експансії, українці, зрештою, стали творцями імперської культури. «Передумовою для культурного завоювання нації-переможця є культурна перевага переможеної нації на всьому полі бою. Саме цієї передумови бракувало українській культурі XVII сторіччя,» – пояснює Шевельов. 

Уже в XVII-XVIII столітті в Росії почали розрізняти три варіанти імперського ставлення до українців: нелояльних черкесів/мазепинців, яких підозрювали у підтримці антиросійської орієнтації, малоросів – козацьку еліту в складі імперського дворянства, і хохлів – селян без політичного проводу і без прав. Саме в такому контексті юридичної, соціальної та політичної дискримінації всередині XIX століття постало питання української ідентичності. Чимало на той час уже зросійщених українських інтелектуалів опинилися в ситуації вибору між локальним патріотизмом і державницьким імперським дискурсом. Що і чому вони обирали?

Казимир Малевич:
авангард з українського села

Російський авангардист польського походження, що народився в Україні – у такий спосіб часто описують Казимира Малевича (1879-1935) у музеях та книжках. За останні кілька років з’явилися підозри, що це не зовсім так. 

«Казимир Малевич народився в Києві в сім’ї директора цукрових заводів. Через рід занять батька він жив у селах на Поділлі і Слобожанщині. Його першим дотиком до мистецтва було розписування хат селянами, і ці дитячі спогади художник проніс через усе життя»

Малевич переїхав у Москву в 1904 році, де брав участь у виставках об’єднань художників «Бубновий валет» (1910) і «Віслючий хвіст» (1912). У 1915 році він вперше виставив картину «Чорний квадрат на білому тлі», яка з часом перетворилася на ікону абстрактного мистецтва. Тоді ж він започаткував супрематизм – новий модерністський напрям у мистецтві. 

На думку українського дослідника мистецтва Дмитра Горбачова, витоки супрематизму лежать саме в українській ідентичності Малевича.

Про вплив народного мистецтва на свою творчість художник згадує також у своїй автобіографії, де також називає себе українцем.

«Коли ми говоримо про художників, тут важливо розуміти, чому вони їхали на навчання в Росію, залишалися там жити і працювати. Часто вони робили такий вибір не тому, що відчували себе або хотіли бути росіянами, а тому, що в Україні на той момент не було вишів такого рівня. І їхня відсутність була навмисною» – розповідає Окасана Семенік.

1927 року, в розквіт політики коренізації, Малевич повернувся до Києва, щоб викладати у Київському художньому інституті, де на той час працювали художники Федір Кричевський, Михайло Бойчук, Віктор Пальмов, Вадим Меллер, Олександр Богомазов, Володимир Татлін. Малевич друкував свої статті і футуристичному журналі Михайля Семенка «Нова генерація» (1928–1929) у Харкові. Проте з початком репресій проти української інтелігенції художник тікає до Петербурга. 

Восени 1930 року його все рівно заарештовули за звинувачення у польському шпигунстві під час поїздок на виставки за кордон. У кримінальній справі залишилися свідчення, що художник називав себе українцем та поляком. У листуванні 30-х років художник згадує про бажання повернутися в Київ. Утім, влада заборонила йому покидати Петербург, а через кілька років після арешту він помер.

Казимир Малевич – один із небагатьох художників, який зобразив Голодомор 1932-1933-х років. На малюнку олівцем, відомому за назвою «Де серп і молот, там смерть і голод» (цитата з популярної у 1920-30-і роки народної пісні), зображені три фігури, риси обличчя у яких замінені на серп і молот, хрест й труну.

«Про те, що Малевич називав себе українцем, свідчить його автобіографія. Тому мені складно зрозуміти, чому міжнародні музеї так повільно реагують на прохання деколонізувати свої підписи до його робіт. Однією з причин може бути те, що більшість архівів, якими дослідники можуть аргументувати свою думку, зберігаються в Росії, і доступитися туди неможливо», – пояснює Оксана Семенік.

Григорій Квітка-Основ’яненко:
лояльний імперії апологет українства

На початку XIX століття навіть українці з найбільш радикальними поглядами були змушені проявляти лояльність до імперії, пояснює літературознавець Мирослав Шкандрій: «Вони були людьми свого часу і не могли відверто виступати проти імперії, але водночас почували себе українцями». 

Як наслідок, пізніші критики довгий час не могли дійти згоди щодо постаті Григорія Квітки-Основ’яненка (1778-1843), українського письменника і культурного діяча, що походив із роду козацької старшини зі Слобожанщини. Одні його зараховували до табору лояльних імперії, інші вважали зачинателем українського національного контрдискурсу. Зі школи ми знаємо Основ’яненка як «основоположника української» прози. То яким він був?

Письменник народився у селі Основа, що розташовувалося в межах сучасного Харкова (звідси псевдонім Основ’яненко), у заможній родині. Літературознавиця Ярина Цимбал називає його «Жульєном Сорелем української літератури». Жульєн Сорель – головний герой п’єси Стендаля «Червоне і чорне», який прагнув зробити кар’єру в армії і церкві, що були двома основними шляхами реалізації в тогочасній Франції.

Григорія Квітку ще підлітком записали до армії, але його матір домоглася звільнення, аргументуючи поганим здоров’ям. У двадцятирічному віці Квітка з власної волі йде в монастир. Але через чотири роки повертається до активного світського життя Харкова. 

У Харкові він займався розвитком міста і був одним із найвпливовіших людей. Він заснував і очолив театр, ініціював і зібрав кошти на Харківську губернську бібліотеку, ініціював Доброчинне товариство, яке створило Інститут для освіти дітей бідного дворянства, був редактором і видавцем першого українського часопису – «Украинского вестника», що виходив із 1816 до 1820 року (аж до заборони цензури). Паралельно Квітка займався громадською та державною діяльністю, зокрема обіймав посади судді, головував палатою карного суду. Саме судовий досвід став для письменника джерелом багатьох сюжетів.

Репутація Квітки була бездоганною, його ніколи не підозрювали у політичній нелояльності, пояснює Мирослав Шкандрій. Водночас із «Листів до люб’язних юнаків» (1839) він постає як людина, що непохитно вірить у монархію, кріпацтво, визнає соціальну нерівність та не відчуває суперечності між захистом «місцевої говірки» і відданістю державі, уособленням якої на той час була імперія.

Водночас його принциповий захист звинувачених, часто кріпаків, на посаді голови Харківської палати кримінального суду ускладнював стосунки з дворянством. Траплялося, що кріпака він зображував вільнішим від пихатого і жорстокого дворянина, що перебував у полоні пристрастей і суспільних вимог. «У відповідь на звинувачення, мовляв, він зображує селян як аристократів, письменник наполягав, що його герої з нижчих верств цілком відповідають правді життя», – зауважує Мирослав Шкандрій.

Слідом за Іваном Котляревським (1769-1838), який написав українською мовою п’єси «Наталку-Полтавку» і «Москаль-чарівник», Григорій Квітка-Основ’яненко пише комедії «Сватання на Гончарівці» і «Шельменко-Денщик». Котляревський задав певну моду на сатиру, яку наслідували тогочасні художники. Своєю повістю «Маруся» Квітка-Основ’яненко хотів довести, що українською мовою можна написати твір, читаючи який люди будуть не сміятися, а плакати, вважає Ярина Цимбал. У добу сентименталізму таке бажання було органічним.

Найкращі твори Квітки одними з перших представляли українську літературу європейським читачам. У 1854 році в Парижі опубліковано французькою мовою «Сердешну Оксану». Таке бажання виявити європейськість української літератури ще неодноразово повторювалося в українській історії.

Квітка-Основ’яненко навмисне створював публіку для українських творів і літературну цікавість до української реальності. Ось як він висловлюється про це в одному з листів до Максимовича: «Ми повинні присоромити і змусити замовкнути людей із дивними поглядами, які вголос проповідують, що не слід писати тією мовою, якою десять мільйонів розмовляє, яка має свою силу, свою красу, що їх годі переповісти іншою мовою, свої звороти, гумор, іронію і все немов у порядної мови».

Російська мова, якою написано багато його творів, ніколи не була йому рідною. Письменник не виїздив за межі Харківщини і відкидав розмови про переїзд до Санкт-Петербурга. Харківське дворянство того часу дотримувалося традицій української шляхти, його мова і звичаї не дуже відрізнялися від мови і звичаїв простолюду. Маючи більший потенціал самозбереження, народна культура давала енергію і матеріал письменникам.

«У той час ще можна було захоплюватися фольклором, давниною, історією України, українською козацькою історією. Це була доба етнографізму, коли збирали фольклорні записи, пісні. Вже тоді був погляд на українську мову чи українську культуру як на щось архаїчне, як на передісторію російської, але такий архаїзм приймали з деякою прихильністю. У козацької старшини таки було розуміння власної культурної інакшості. Але будь-які політичні виміри цієї ідентичності вважалися небезпечними»

Покоління Квітки-Основ’яненка, попри «український дуалізм», тобто поєднання шанобливого ставлення до влади з бажанням самоствердитися, вже почало вивчати власну – українську «ідентичність». І це поклало початок тому самому імперському контрдискурсу, на який майбутні покоління змогли опиратися.

Пантелеймон Куліш
культуртрегер XIX століття

Пантелеймон Куліш (1819-1897) – найвидатніший український письменник 1850-1860-х років, сприяв розвиткові як української, так і російської літератури. З одного боку, дослідники називають його неоднозначною, а з іншого – недооціненою постаттю.

Народився письменник у містечку Воронежі Глухівського повіту Чернігівської губернії (нині північ Сумської області) і походив із роду козацької старшини. З першим викликом для своєї української ідентичності він зіткнувся ще дитиною – для навчання в школі україномовному хлопцю довелося опанувати російську. Наступним випробуванням став вступ до Київського університету, куди Куліша відмовлялися брати через відсутнє документальне підтвердження благородного походження (не всі представники козацької старшини були визнані дворянами). Свій перший твір – «Малоросійські оповідання» – Куліш написав російською мовою.

Євген Маланюк називає Куліша «жадним політиком», «жадним істориком», «людиною великої пристрасті». Мирослав Шкандрій описує його як «діяча, що опинився на перехресті дискурсів, постійно оцінюючи та змінюючи свою позицію, схиляючись спершу до однієї традиції, а тоді до іншої, визначаючи межі дискурсивних конфліктів».

У 1840-х романтичний націоналіст Куліш критикував російський вплив на привласнені українські землі. У своїй «Повісті про український народ» (1846 рік) він говорив, що виникненню української державності завадила зрада шляхти і влада Москви. У повісті «Майор»(1859), написаній російською мовою, Куліш показує примусовість «усиновлення» Московією Малої Русі. Він також пише критичні статті до української шляхти, звинувачуючи її у відмові від національної мови та ідентичності. У 1870-х Куліш дещо змінює свої погляди і замість політичних еліт починає критикувати народні повстання. «Він усе ще заперечував неминучість союзу з Москвою, вважаючи, що, якби просте козацтво та народні маси виявили досить політичної мудрості та зрілості, Московія ніколі б не спромоглася загарбати Україну», – пише Шкандрій. 

Після Емського указу (1876 рік) про заборону української мови Куліш публікує свої твори в Галичині. У своїй поетичній збірці «Хуторна поезія» (1882 рік) він назвав українців «народом без пуття, без честі та поваги» і навіть «варварами». На його думку, велика частина відповідальності за політичні та культурні втрати лежить на українській інтелігенції, яка дозволила себе поглинути полякам і росіянам. 

Куліш був людиною контрастів. Як пише Маланюк, його прославляння козаків змінювалося козакофобією, його ненависть до Москви переростала у ненависть до Польщі, а прокльони в бік Москви преображалися в оди на честь Петра і Катерини. «Як інтелектуал, він був надзвичайно відкритим до нових досліджень та поглядів, але в ситуації, в якій знаходився, мусив в оглядатися. Зрештою Куліша заарештували за участь в Кирило-Мефодіївському товаристві – першій українській політичній організації, що боролося за автономію України, після чого він став значно обережніший, але залишався провідним інтелектуалом свого часу», – вважає Мирослав Шкандрій.

Водночас саме Куліш послідовно закладає фундамент української культури під носом в імперії.

Наприкінці 1850-х років він уклав першу фонетичну абетку української мови (згодом названу кулішівкою), в якій не було церковнослов’янських літер ѣ та ы, з’явилася літера g (на позначення ґ). До того українські твори доводилося записувати російською абеткою, підтвердження чого ми можемо знайти в ранніх виданнях Шевченка, доброго друга письменника. 

Наслідуючи Вальтера Скотта, Куліш написав перший історичний роман «Чорна рада» (1857). «Цей роман дає дуже складний погляд на українську ідентичність, де в конфлікт входили різні погляди щодо України, різні форми українства, які конфліктували з собою», – вважає Мирослав Шкандрій.

Куліш першим здійснив переклад Біблії українською мовою, а коли частина рукописів згоріла на хуторі, взявся відновлювати роботу. Він перекладав майже всього Шекспіра, Ґете, Байрона, Міцкевича. Упорядкований ним збірник історичних, фольклорних та етнографічних матеріалів  «Записки о Южной Руси” (1856), виданих кулішівкою, вважають етапною подією у розвитку української літератури. Вже сама назва була викликом – офіційно Україну іменували тоді «южно-рускім краєм», а не Руссю. «Такої книги на нашому язику ще не було друковано. Тут живо вилитий і кобзар, і гетьман, і запорожець, і гайдамака, і вся старожитна наша Україна як на долоні. Я ту книгу скоро наїзусть буду знать», – охарактеризував працю Шевченко.

Через двадцять років Куліш писатиме в Петербурзі «Историю воссоединения Руси», а тоді знову розчарується в «москвофільстві». Недаремно Євген Маланюк називав його «несамовитий Панько». Попри зміну політичних преференцій, Пантелеймон Куліш усе життя працював над вважав своєю основною задачею вкорінення в українській культурі. І саме до цієї ідеї створення високої культури згодом апелюватиме покоління українських модерністів.

Михаіл Булгаков:
киянин з імперською душею

Як і Казимир Малевич, Міхаїл Булгаков (1891-1940) народився в Києві, але був носієм зовсім іншого образу міста та відмінного самоопису як киянина. Його батьки були вихідцями з провінційної російської інтелігенції з Орловської губернії. Вихований у традиціях імперської ідентичності, Булгаков був шокований, що в двадцятих роках в публічний простір прорвалася з підпілля українська ідентичність, пояснює Мирослав Шкандрій. 

Як зазначає Віра Агєєва у своїй книжці «За лаштунками імперії», виглядає так, що Булгаков «ненавидів усе українське не лише з ідеологічних, але й з певних дуже особистих спонук».

Вихований у зневажливому чи навіть ворожому ставленні до українців, письменник долучився до традиції зображувати їх як простакуватих і брутальних селян, рушієм яких нібито був шалений націоналізм. Найяскравішими прикладами цього стали роман «Біла гвардія» і п’єса «Дні Турбіних». 

Український рух за становлення власної держави там зображено «як опереткову виставу з національними реґаліями» за підтримки німців (уряд гетьмана Скоропадського) або як «селянську орду» – варварську, антисемітську й культурно зубожілу (війська Симона Петлюри), пояснює Шкандрій. Для Булгакова мітинги з жовто-блакитними стягами та артикуляція українцями власної інакшості виглядало як тимчасове колективне безумство, про яке незабаром усі забудуть. Вартим уваги є лише конфлікт між росіянами-консерваторами і росіянами-комуністами. Натомість у Києві 20-х висококультурних монархістів обступило анархічне українське селянське військо.

Підтвердження таких поглядів бачимо і в біографії Булгакова. У лютому 1919 року його мобілізували до армії УНР, а через один день служби він дезертирував. Від липня до серпня того ж року письменник переховувався в київських лісах від  більшовицької мобілізації лікарів. Зрештою, в вересні йому вдалося доєднатися до лав білогвардійців.

На думку Мирослава Шкандрія, Булгаков розглядав український рух як втілення хаосу, насильства і зла. В оповідання «Я вбив» (1926) петлюрівців, які в лютому 1919 втрачали контроль над Києвом, зображено як недалеких антисемітів. В оповіданні “Київ-місто” (1923) письменник висловлює жаль за втратою міста його юності, називає Київ “матір’ю городов рускіх”, підкріплюючи міфологему привласення історії Києва Росією. Особливо Булгаков ненавидить Петлюру, адже той зачепив його віру в єдину російську ідентичність. Оповідання закінчується однозначним побажанням, підйому для “царственного” Києва, а “память о Петлюре да сгинет”.

На думку Мирослава Шкандрія, Булгакова можна поставити на одну щаблину з такими письменниками як Чехов, Короленко, Бабель. Вони писали російською мовою про українські міста і селища, але при цьому дещо зневажливо ставилися до всього українського. В їхньому інтелектуальному світі українська культура було чимось навіть не друго-, а третьорядним, чимось таким, до якого чого вони не мають відношення. “Є багато поглядів на тогочасну Україну та українців, і Булгаков представляє лише один із них”, – розповідає вчений. – “За Булгакова сьогодні йдуть баталії, але є ще багато таких культурних постатей, які вже пора розглядати в полі зору деколонізаційному”.

    Найпопулярніше за тиждень

    Біля Музею історії України знесли церкву-самобуд. Вона стояла 18 років
    Кияни підписують петицію проти викошування газонів
    Посадовець КМДА, який керує паркуванням, має 16 квартир у Дубаї
    У Києві презентували автобус українського виробництва «Мальва»

    Коментарі:

    Вам доступний лише перегляд коментарів. Зареєструйтесь або увійдіть, щоб мати можливість додавати свої думки.

    *Ці коментарі модеруються відповідно до наших правил ком’юніті

    Поділитися
    Поділитися сюжетом
    Джерело матеріала
    Linkin Park возвращается с новой вокалисткой спустя 7 лет после смерти фронтмена
    Gloss
    2024-09-06T15:22:47Z
    Мадонна отметила свой 66-й день рождения в шляпе от украинского бренда
    Gloss
    2024-08-28T12:00:55Z
    Анонимная певица Klavdia Petrivna впервые показала свое лицо в новом клипе с группой Tvorchi
    Gloss
    2024-08-23T15:52:15Z
    Первая среди украинских звезд: Светлана Лобода спела для Грэмми
    Gloss
    2024-08-20T13:43:04Z
    Лариса Долина заявила, что стала жертвой мошенников из Украины: артистка потеряла почти 2 миллиона долларов
    Gloss
    2024-08-13T15:51:51Z
    61-летний Джонни Депп начал новые отношения с 28-летней россиянкой: кто она
    Gloss
    2024-07-17T14:43:11Z
    Неожиданный сюжетный поворот: Лобода выпустила клип, в котором она ломает руку
    Gloss
    2024-07-05T12:43:16Z
    Звезда "Эмили в Париже" снялась в рекламе BMW в жакете от украинского бренда
    Gloss
    2024-04-24T14:49:11Z
    DOROFEEVA и Лебига презентовали общий трек и побили онлайн-рекорд украинского Twitch
    Gloss
    2024-04-18T13:16:02Z
    Надя Дорофеева презентовала клип на новую песню «Нитроглицерин»
    Gloss
    2024-08-07T15:40:50Z
    Balenciaga выпустили самую дорогую в мире авоську за 7 тысяч долларов
    Gloss
    2024-07-17T16:30:55Z
    В Steam стартовал фестиваль файтингов
    Overclockers
    2024-07-16T06:52:19Z
    ЗНАКОМСТВО С ЛОНДОНСКОЙ ХУДОЖНИЦЕЙ ЛАРОЙ ДЖУЛИАН
    Ukraine Art News
    2024-06-08T15:42:56Z
    Right 2 Fitness Unveils New Metabolic Ignition System for Women Over 30
    Elle
    2024-05-27T13:28:03Z
    MONATIK выпустил новый клип на песню «А что?», режиссером которого стала Таню Муиньо
    Gloss
    2024-05-24T13:49:13Z
    Princess Karibo's Art Celebrates Diversity in Children's Literature
    Elle
    2024-05-22T15:31:23Z
    Работы украинского художника украсили витрины магазина Hermes в Японии
    Gloss
    2024-05-07T14:22:20Z
    Украинка Ангелина Усанова стала победительницей международного конкурса красоты Miss Eco International-2024
    Gloss
    2024-04-29T16:10:03Z
    Netflix показал тизер второго сезона «Уэнсдей» и трейлер новой части «Игры в кальмара»
    Gloss
    2024-09-20T15:58:14Z
    FILM.UA Group выпустили трейлер фильма «БожеВільні» о советской карательной психиатрии
    Gloss
    2024-09-19T12:24:44Z
    «Киевская Неделя Критики – программа «Фокус: Украина – Нидерланды»»: смотрите с 17 октября
    KinoFilms
    2024-09-19T10:51:28Z
    Украинский тизер мультфильма «200% Волк»
    KinoFilms
    2024-09-19T10:24:27Z
    Стало известно, когда выйдет сериал «Гарри Поттер»
    Gloss
    2024-09-18T13:54:56Z
    Лучшие сериалы 2024 года: премия «Эмми» объявила победителей
    Gloss
    2024-09-16T17:07:05Z
    Создатели «Мавки» представили тизер первого украинского мультфильма для взрослых
    Gloss
    2024-09-16T13:37:08Z
    Украинский тизер фильма ужасов «Вовкулака»
    KinoFilms
    2024-09-15T09:27:27Z
    Украинский трейлер экшн триллера «Лига миллионеров»
    KinoFilms
    2024-09-11T06:00:34Z
    ТОП-8 экстремальных видов спорта
    Men's Life
    2024-08-19T07:57:54Z
    В Китае открыли 24-километровый морской мост, который побил сразу 10 мировых рекордов
    Gloss
    2024-07-03T12:40:09Z
    Самый большой в мире круизный лайнер Icon of the Seas отправился в свой первый рейс
    Gloss
    2024-01-29T17:51:45Z
    Самые комфортные места для жизни уже в недалеком будущем
    Men's Life
    2024-01-24T08:33:40Z
    Культурное значение шампанского в разных странах
    Gloss
    2023-11-29T10:12:53Z
    Лас-Вегас: удивительная история города азарта, мафии и головной боли для архитектора
    MC Today
    2023-11-24T17:21:39Z
    Как самостоятельно организовать свой отдых?
    Men's Life
    2023-11-13T07:57:47Z
    Дом Шрека теперь можно арендовать на Airbnb
    Gloss
    2023-09-29T10:42:43Z
    В Apple Park установили сотни стеклянных скульптур. Для их создания собирали песок в пустынях всего мира
    MC Today
    2023-09-25T15:21:48Z
    Искусство грамотной саморекламы
    Men's Life
    2024-09-23T08:39:49Z
    В чем польза семейных ссор?
    Men's Life
    2024-09-20T13:57:40Z
    Секс после ссоры: панацея или плацебо?
    Men's Life
    2024-09-19T11:30:48Z
    Целуйтесь на здоровье!
    Men's Life
    2024-09-18T08:48:40Z
    Мужское здоровье и достоинство: разоблачаем мифы
    Men's Life
    2024-09-17T12:24:36Z
    3 способа избавиться от храпа
    Men's Life
    2024-09-16T09:40:30Z
    Советы мужчинам по уходу за лицом
    Men's Life
    2024-09-13T10:33:39Z
    Как навести порядок в домашней аптечке?
    Men's Life
    2024-09-12T10:36:47Z
    Classical Meets Humanitarian: Omar Harfouch's «Concerto for Peace» Takes Center Stage at Paris' Iconic Theatre
    Elle
    2024-09-12T07:06:45Z
    Разработчики Homeworld 3 выпустят весь новый контент для игры в ноябре вместо 2025 года
    Overclockers
    2024-09-23T07:11:34Z
    Вышло приложение Windows App, которое позволяет управлять ПК из любой точки мира через смартфон или планшет
    Gloss
    2024-09-20T15:33:48Z
    Раскрыты спецификации процессоров Intel Core Ultra 200HX для игровых ноутбуков
    Overclockers
    2024-09-20T09:49:23Z
    Линейку гибридных прцоессоров AMD Strix Halo возглавит модель Ryzen AI Max+ 395
    Overclockers
    2024-09-20T08:28:23Z
    Dead Rising Deluxe Remaster получает хорошие отзывы от критиков и игроков
    Overclockers
    2024-09-19T11:55:17Z
    Видеокарта ASUS Prime GeForce RTX 4070 Ti Super соответствует требованиям Nvidia SFF-Ready
    Overclockers
    2024-09-19T06:47:43Z
    Продано почти 62 миллиона консолей PlayStation 5 и лишь 28,3 миллиона Xbox Series
    Overclockers
    2024-09-18T08:13:19Z
    MSI выпускает GeForce RTX 4070 GDDR6 в модификациях Ventus 3X/2X
    Overclockers
    2024-09-16T12:01:18Z
    Samsung испытывает трудности с запуском полупроводникового завода Техасе
    Overclockers
    2024-09-13T14:04:58Z
    3 рецепта, после которых вы полюбите капусту! Закрываю по 30 банок и всегда мало!
    InfoHome
    2024-09-23T12:16:11Z
    Вкуснейшие макароны с фаршем на одной сковороде. много и сытно! Рецепт макарон с мясной подливой!!
    InfoHome
    2024-09-22T07:27:37Z
    Готова есть каждый день - не надоедает! Ленивый ужин в одной кастрюле за 30 минут рецепт
    InfoHome
    2024-09-22T07:27:37Z
    Проще, чем вы себе представляете! Отличный рецепт с курицей и картофелем
    InfoHome
    2024-09-22T07:24:37Z
    Солю скумбрию экспресс способом: утром солю, вечером едим. Малосолёная, нежная, ну очень вкусно
    InfoHome
    2024-09-16T11:16:17Z
    Сделала 5 банок, муж сказал, надо 25! Заготовки для харчо и для солянки на зиму! Супы в банках!
    InfoHome
    2024-09-16T11:13:42Z
    Секреты и хитрости наших бабушек, которые надо знать! Квашеные помидоры
    InfoHome
    2024-09-02T11:43:10Z
    Я всегда готовлю этот завтрак, когда у меня нет времени! Просто, быстро и вкусно
    InfoHome
    2024-09-02T11:39:44Z
    Гарантированный успех! Самая простая и вкусная куриная грудка, за несколько минут!
    InfoHome
    2024-08-27T05:36:36Z