Рецензія на фільм «Каскадер»

Минулого року Раян Ґослінґ вкотре довів, що є однією з головних голлівудських зірок нашого часу, отримавши номінацію на премію «Оскар» за втілення Кена у хітовій сатиричній стрічці «Барбі» режисерки Ґрети Ґервіґ (що стала найприбутковішим фільмом року та найприбутковішим фільмом, знятим жінкою-режисером). Менше ніж за рік він повернувся у кінотеатри у зовсім іншому амплуа — відважного (і дуже харизматичного) каскадера Кольта Сіверса у комедійному екшні «Каскадер». І якщо ви досі не бачили це кіно, то мерщій це виправляти.

Стрічка «Каскадер», яку надихнули бойовики 1980-х, 1990-х і навіть 2000-х (адже на них виріс режисер Девід Літч), розповідає про каскадера Кольта Сіверса, якому останні кілька років не щастить ані у професійному, ані в особистому житті. Нещасний випадок на зйомках та перелом спини (так, робота каскадерів часто дуже травматична, незважаючи на всю страховку) перетворили його на самотнього й замкненого чоловіка, який замість зйомок у блокбастерах тепер працює в... сімейному ресторані, де паркує машини. Але коли зі знімального майданчика пропадає головна зірка стрічки Том Райдер (цю роль грає Аарон Тейлор-Джонсон, але не будемо спойлерити деталі про його персонажа), дублером якого Кольт працював багато років, його знову запрошують виконувати складні трюки перед камерою. Тоді як за камерою знаходиться його колишнє кохання — колись операторка Джоді Морено, яка стала режисеркою. І вона не пробачила Кольту те, як він від неї відморозився після травми.

Сказати, що Ґослінґ ідеально вписався в цю роль і цей образ нещасного, але незламного каскадера, — це нічого не сказати. Він буквально знову віддав всього себе фільму, хоча фільм «Каскадер» точно ніхто не буде номінувати на «Оскар» (як не номінують і самих каскадерів). Тому що Ґослінґ — справжній професіонал і завжди грає так, щоб вразити й розважити глядачів. І навіть у жанрі пригодницького бойовика, де є багато комедії, змусити нас пустити сльозу (хоча за це варто теж подякувати його талановитій напарниці Емілі Блант, яка зіграла Джоді Морено). Це точно одна з кращих комедійних ролей Ґослінґа, що трохи перегукується з його роллю зі стрічки «Круті чуваки», бо там його персонаж, якому дуже не щастить, також веде небезпечне розслідування.

Взагалі у Ґослінґа справжній талант навіть такі «попкорнові» ролі робити значно глибшими, ніж вони були на папері. Його каскадер не страждає від надмірного мачизму, адже не боїться показувати у кадрі глядачам свої справжні емоції, хоча й приховує їх від своєї колишньої, бо боїться здатися їй надто вразливим, тож з готовністю двадцять разів дозволяє підпалювати себе на знімальному майданчику, роблячи вигляд, що все окей. Але, як він сам зазначає в одній зі сцен, насправді він не куленепробивний. Хоча глядачам він розкривається значно раніше за головну героїню — чого тільки вартує та сцена, де він плаче в машині під пісню Тейлор Свіфт. Такого у бойовиках минулого століття точно не показали б через стереотипи маскулінності, де чоловікам у кадрі й посміхатися не дозволяли, не те що плакати.

Досить кумедно, що на головну жіночу роль Літч покликав саме Блант, зірку «Оппенгеймера», який минулого року «конкурував» з «Барбі» (хоча насправді їхній дует приніс успіх обом стрічкам). З Ґослінґа та Блант вийшов дуже класна, емоційна та весела пара закоханих, які через низку божевільних обставин ніяк не можуть помиритися і зізнатися одне одному в своїх почуттях. Дуже круто, що Літч зробив акцент на романі Кольта та Джоді, що є серцем «Каскадера», адже Кольт так сильно її кохає, що готовий заради неї на будь-які небезпечні трюки (а їх тут предостатньо, бо фільм цілком виправдовує свою назву).

Запальний екшн «Каскадер» вийшов у світовий прокат наприкінці квітня і мав би стати хітом, проте заробив лише скромні 130 мільйонів доларів (при бюджеті у 130 млн). І це велика проблема, адже після отаких от «провалів» голлівудські продюсери (типу тієї, яку тут зіграла зірка серіалу «Тед Лассо» Ханна Веддінгхем) й не дають «зелене світло» оригінальним фільмам, а замість них продовжують штампувати безкінечні сиквели й рімейки. Бо саме вони наразі очолюють бокс-офіс цього року. І це дуже сумно, адже «Каскадер» — дійсно якісне, свіже й оригінальне кіно з чудовими акторами, які вклали у цю пригоду свою душу, та неймовірними каскадерами, які залишилися за кадром, але без них цей фільм (та й будь-який фільм навіть з мінімальним екшном) ніколи б не з'явився на світ. Тому стоячи аплодую команді каскадерів «Каскадера». Вони вже давно заслужили на те, щоб для них створили окрему номінацію на «Оскарі». Якщо монтаж звуку може отримати «Оскар», то й люди, які буквально щодня ризикують на знімальних майданчиках своїм здоров'ям, а часом і життям, теж мають право на цю золоту статуетку. Це дійсно недооцінена та одна з найнебезпечніших цивільних професій у світі. І персонаж Ґослінґа нагадує усім нам, що каскадери — справжні герої великого й малого екранів.

Якщо ви любите Ґослінґа та Блант, а також франшизи «Смертельна зброя» та «Година пік», то «Каскадер» вас точно не розчарує. А ще Літч підібрав для свого нового романтично-комедійного екшну фантастичний саундтрек з рок-гітів, яким складно не підспівувати.