Яким був Каннський фестиваль ― 2024: розповідає кінопродюсер

З 14 по 25 травня у Франції тривала одна з найпрестижніших подій у світі кіно  ― Каннський фестиваль. Про враження від заходу та фільми, на які варто звернути увагу, розповідає кінопродюсер Олег Кохан.

Фільми цьогорічних Канн дуже зрозуміло показали, наскільки люди втомилися від млявості, перфекціонізму світу і як усі хочуть у терапію. Кіносеанс ― це завжди сеанс психотерапії, просто методи терапії бувають різні, і шокова ― одна з них.

Розривний боді-горор «Речовина» від француженки Коралі Фаржа з блискучим акторським дуетом Демі Мур та Маргарет Квеллі розповідає про прийняття свого тіла, і під час перегляду стрічки ви змушені почергово прикривати очі або істерично сміятись. І чого в цій історії насправді більше ― відвʼязної комедії чи психологічної драми, кожен вирішить сам. Хоча чоловіча аудиторія, безумовно, буде наполягати на першому.

«Речовина»

Цікавий режисерський дебют грецької актриси нової хвилі Аріани Лабед ― фільм September says розповідає про взаємини двох сестер та правила гри, які ми самі спочатку встановлюємо, а потім втрачаємо баланс, коли гра виходить з-під контролю.  Мені ця історія швидше нагадала фільми Альфреда Гічкока і Девіда Лінча, ніж сфокусувала на актуальних темах «абʼюзу» та «динаміки влади». Такі собі фільми «Запаморочення» чи «Малголланд Драйв» на сучасний лад, але без зовнішньої обʼєктивації, а швидше з акцентом на відчутті вірності собі й власним цінностям. 

September says

Гіпнотичний сеанс краси від Паоло Соррентіно ― фільм «Парфенопа» розділив каннську публіку на два табори. Хтось звинувачував автора у надмірному косплеї на Федеріко Фелліні, інші зловили синдром Стендаля вже на перших кадрах. Не викликало суперечок одне ― це неймовірно гарне кіно.  Уперше в центрі уваги режисера жінка, яка уособлює неперевершену красу його рідного міста ― Неаполя. Намагатись розгадати її секрет неможливо ― цьому непідвладні ні глядачі, ні режисер. Тому Соррентіно лише захопливо стежить за своєї героїнею, водночас вона допитливо вдивляється в людей, що оточують її портретною галереєю. Якщо ви готові віддатись без застережень красі у чистому вигляді ― безконтрольній, владній і загадковій ― це кіно для вас. 

«Парфенопа»

Як продюсеру кіноальманаху «Війна очима тварин», в центрі уваги якого ― тварини, що потерпають від жахіть війни в Україні, для мене було б нечесно обійти увагою два фільми програми «Особливий погляд», де головні ролі зіграли собаки. «Чорний пес» режисера  Гуань Ху ― це китайська версія «Доґмена». Фільм розповідає про догхантера, який отримує шанс на порятунок своєї пропащої душі від хворого на сказ бродячого пса.  Також відзначу «Процес собаки» режисерки й акторки Летиції Дош. Це кінострічка про перший в історії судовий процес проти собаки, якого віддано захищає від смертної кари молода юристка. Шкода, що Palm Dog вручають лише фільмам основного конкурсу Канн, бо хто кого рятує більше ― ми тварин чи вони нас, і чи здатен світ скласти іспит на людяність ― ще питання.