Благоустрій по-англійськи: заборонити цар-паркани, дбати про автентику

Не вище метра

В Англії дуже пишаються своїм вмінням створювати красу навколо себе. «Якщо ми свої присадибні ділянки намагаємося засадити чимось їстівним, то англійці – чимось гарним», - розповідає наша співрозмовниця. І цю красу вони не хочуть ховати від світу за високими парканами. Але навіть якщо б і захотіли, їм би цього ніхто не дозволив. Адже, за британським законодавством, висота паркану не може перевищувати двох метрів, а якщо паркан розташовано біля дороги, то він не може бути вище, ніж метр.

Якщо ж не дотриматися цієї вимоги, то місцева влада випише примусове рішення про знесення огорожі. Немає обмежень тільки щодо висоти живоплоту, адже він вважається частиною екосистеми, сприяє озелененню території.  

«Там, де ми живемо, більша частина будинків не має взагалі ніяких парканів. Люди почуваються в безпеці, тож не потребують цього. Якщо і є якісь огорожі, то це, як правило, або живоплоти, або невеличкі дерев’яні парканчики, які ставлять як бар’єри для оленів.  Вони в цій місцевості люблять заходити до садків та їсти квіти», – розповідає Марина. 

до речі, це той досвід, який Україна могла б запозичити у Європі, де протягом останніх років двометрові паркани на вулицях з приватними будинками, стали практично нормою.

Кожному по кімнаті

Марина живе разом з сином, донькою та сестрою в мальовничому містечку Саннінгдейл, розташованому в 30 хвилинах їзди потягом від Лондона. Знімають двоповерховий будинок, у кожного – своя спальна кімната. Навіть при бажанні зекономити та арендувати менше помешкання, їм би це не вдалося. За місцевими законами, дітям різної статі забороняється жити в одній кімнаті, у дорослих також має бути своє окреме помешкання для сну. 

Саннінгдейл – одне з найпрестижніших передмість Лондона, адже тут, окрім гарної природи та чистого повітря, є розвинена інфраструктура: кілька шкіл, дитячі садочки, поряд залізнична станція, звідки можна швидко доїхати до Лондона. Тут Марина мешкає менше року. А раніше недовго жила в районі для багатіїв, де будинки коштують від п’яти мільйонів фунтів. І навіть там не було високих парканів:
«Були ворота, що замикаються, охорона, відеоспостереження. Але паркани були такі ж, як і скрізь», – згадує вона. 

Уявити, що хтось зможе побудувати десятиметровий цар-паркан в центрі міста, як це сталося в Дніпрі у 2021 році, тут просто неможливо. І так не тільки в Саннінгдейлі. 

Марина живе в одному містечку, працює в іншому, а дітей розвозить по двох школах, які також розташовані в різних населених пунктах. Тож добре вивчила особливості місцевих краєвидів.

Автентика під охороною 

Ще прискіпливіше, ніж до висоти парканів, за її словами, місцева влада ставиться до зовнішнього вигляду будинків. 

«По всій Англії їздиш – і вони скрізь однакові. Тут дуже дбають про автентичність. Ти не можеш побудувати який завгодно будинок. Кожен проект потрібно узгоджувати. І якщо будуть якісь невідповідності до архітектурних вимог, ніхто не дасть добро на будівництво», – розповідає Марина. – Тому ви тут не побачите на одній вулиці «замок Уолта Діснея» та хонку в стилі Януковича.  

Якщо за зовнішнім виглядом будинків прискіпливо слідкує місцева влада, то за тим, що відбувається в їх стінах, – орендодавці. 

«Ми не маємо права зробити навіть дірку в стіні. До договору прикріплені фото, скільки отворів в стінах, що де розташовано тощо», – ділиться Марина. 

“Готелі” для комах

А от з приводу стану присадибної ділянки – в договорі не було жодних побажань чи зауважень. Можливо, тому, що коли Марина заселилася в будинок, ця територія була досить в занедбаному стані. 

«Нам ніхто нічого не говорив, наприклад, як часто ми повинні скошувати траву біля будинку. Але знаю, що тут намагаються в травні її не чіпати, тому що вважається, що саме в цей місяць у живності, що живе в ній, відбуваються якісь важливі життєві процеси. Тому хоча б в травні екоактивісти закликають влаштовувати своїм газонам «відпустку» від косіння. Також тут дуже популярні «багсхотелс» – готелі для комах. Скрізь можна побачити невеличкі «будиночки» з тростинок, деревинок тощо для місцевих комашок», - розповідає Марина Лінда.

Комфорт і дружня атмосфера

Життя наша співрозмовниця називає дуже комфортним. Скрізь обладнані простори для активного проводження часу: тенісні корти, велосипедні доріжки, дитячі майданчики, на яких обов’язково є зони для дітей різного віку.
Сусіди досить дружньо ставляться один до одного і намагаються будь-яку проблему вирішити спокійно та з посмішкою. 

«Якось під час урагану зламалося дерево на нашому подвір’ї і впало на сусідське. До нас прийшла сусідка з коробкою цукерок, мило про щось з нами порозмовляла, а наприкінці цього традиційного small-talk сказала, що, якщо нам буде потрібна допомога прибрати дерево, що впало, вона з чоловіком залюбки її нададуть», - розповідає Марина Лінда. 

Які є проблеми

“Трьома ложками дьогтю” в цій ідилії вона називає проблеми з вивезенням сміття, з паркуванням і з дорогами.
«Сміття ми збираємо в спеціальні контейнери. Вранці, в понеділок, потрібно їх виставити біля фасаду будинку, вміст забирає спеціальна служба, – розповідає Марина. – Але, по-перше, багато господарств і, відповідно, місць збору. Тож цього дня сміттєзбиральні машини блокують трафік, адже дороги дуже вузькі. Іноді вони взагалі не приїжджають і тоді це дуже велика проблема. Сміття, яке не помістилося в контейнер, вони не забирають. А віднести його нема куди. Було б набагато простіше, якби було організовано якесь місце, куди б можна було б будь-коли приносити сміття, а потім би його звідти централізовано забирали».

Знайти місце для парковки - це проблема

Знайти місце для парковки - це проблема. У кожній родині, як правило, по два авто, нормального громадського транспорту немає, а паркомісць вкрай мало.

«На щастя, біля нашого будинку є місце, де можна ставити машину. І це прямо джекпот. Тому що у більшості будинків цього немає. Штраф за авто, залишене в непризначеному для паркування місці, дуже великий штраф – 50-70 фунтів.  Біля супермаркетів є безкоштовні парковки, але на обмежений проміжок часу. Наприклад, біля великого торговельного центру машину можна залишити тільки на три години», - ділиться Марина Лінда. 

Третя ложка дьогтю, за словами українки, це вузькі дороги, що мають лише по одній смузі в кожен бік. Їх часто ремонтують, це спричиняє обмеження руху, що може тривати місяцями:
«Працівники огороджують місце для проведення ремонту, ставлять тимчасовий світлофор. І часто буває так, що потім на певний час зникають з огородженої ділянки, там нічого не відбувається. Але рух через огороджену ділянку сповільнюється, виникають тягнучки».

300 фунтів за утримання будинку

Кожен місяць на домоуправління в цій місцевості, де мешкає наша співрозмовниця з родиною, платять 300 фунтів (вартість аренди будинків тут починається від 1500 фунтів на місяць). Ця сума покриває послуги поліції, пожежників, догляд території, вивіз сміття, ремонт доріг тощо.