Нова виставка на Софійській площі закликає не забувати захисників Маріуполя, що досі в полоні

Перш ніж прочитати матеріал, розгляньте можливість підтримати нас. «Хмарочос» пише про розвиток міст 9 років та 314 днів. За цей час ми опублікували 23742 новин та статей. Весь контент – в безкоштовному доступі. На нас не впливає жоден олігарх чи великий бізнес, ми працюємо для наших читачів й читачок. Ваш внесок дозволить продовжити працювати нашій редакції. Долучіться до спільноти з сотень осіб, які вже підтримують «Хмарочос».
Підтримати | Хто ми такі?

На Софійській площі в Києві відбулось відкриття виставки “86 днів Оборони Маріуполя”,  що розповідає про 10 основних подій з літопису оборони міста. Наряду з основною метою проєкту М86 зафіксувати події оборони Маріуполя в усіх подробицях та створити базу, на основі якої у майбутньому проводитимуться чисельні дослідження про битву за місто, сама виставка має місію через суспільний розголос сприяти визволенню захисників Маріуполя, більшість з яких і досі знаходяться в російському полоні. Таким чином у проєкті практики пам’яті використовуються для активізації громадянського суспільства. Пам’ять про події оборони міста стає рушієм боротьби за майбутнє оборонців та самого Маріуполя. За задумом організаторів виставка має мандрувати містами України і Європи, підсилювати суспільний інтерес і сприяти підтримці міжнародної спільноти. 

Яку форму та матеріальне втілення повинна мати ця важлива розповідь? Створити простір для сприйняття та емоційного занурення в хронологічну оповідь було задачею архітектури. Зазвичай, мобільна архітектура має намір відірватись від конкретного місця і адаптуватись під будь-які умови, але в цьому випадку було надзвичайно важливо, навпаки, підсилити відчуття контексту, відродити образ міста Маріуполь. Саме пошук візуального образу став першим кроком для розробки архітектурної концепції. 

У пошуку архітектурної мови проєкту було проаналізовано багато світлин міста, як довоєнного, так і періоду активних бойових дій. Важливо було досягти ефекту присутності, відтворити фрагменти міста. Для цього в структурі виставкового простору були використані елементи характерні для Маріуполя і ключових місць в літописі його оборони. Масивні вертикальні  труби, що домінують над горизонтом промислового міста, створюють ландшафт  незвичний для центральних міських площ, між якими буде мандрувати експозиція, але впізнаваний зі світлин та спогадів про Маріуполь і останню фортецю міста: Азовсталь. Саме із таких промислових труб був створений простір виставки, а їхня матеріальність відображає хронологію подій: від самого початку, де елементи мають блискучі металеві поверхні, до останніх подій, що обрамлені чорними матовими трубами, які символізують понівечене, спалене місто. Кураторська робота підсилює архітектурне рішення розташуванням виставкових панелей: у внутрішньому просторі, сформованому двома рядами труб, розташована українська версія тексту літопису, що дає українцям відчуття причасності, у той час як англійський переклад обрамлює зовнішню сторону, символізує споглядання за подіями ззовні.

При створення архітектурної концепції важливим було підкреслювати зміст, але не затьмарити його. Архітектура повинна формувати рамку сприйняття, у той час як головним фокусом залишається саме місто, люди та памʼять про події. Саме тому окрім стендів з літописом експозицію доповнили пʼять обʼєктів-символів оборони з Маріуполя, які надали військові. Ці символи, завдяки їхньому матеріальному звʼязку з описаними подіями та участі в історії, мають те, що німецький філософ та соціолог Вальтер Беньямін називав “аурою речей”, яка допомагає по-справжньому відчути близькість та трагічну реальність історії оборони. Стенди для символічних обʼєктів виконані з тих самих промислових труб чорного кольору, вони ж завершують послідовність літопису у просторі, стоячи руїнами героїчного міста.

Сильнішою за ауру речей, які збереглись у вогні війни, є сила нашої уяви, мрій та надії, які дають сил для боротьби всьому українському суспільству. Щоб підкреслити спрямованість наших мрій про майбутній вільний Маріуполь, простір виставки формує напрямок, який підкреслюється клиновидним звуженням, і завжди, як компас, вказує в одну сторону, де б не знаходилась виставка: на місто Маріуполь. Через фокус погляду та напрямок руху створюється кульмінація простору в невидимій присутності реального міста. 

Окрім дотримання цього символічно важливого напрямку, структура виставки дбайливо підлаштовується до кожної нової локації. У випадку Софіївської площі були взяті до уваги основні пішохідні маршрути, звідки відвідувачі можуть потрапити до експозиції, а також врахована містобудівна композиція самої площі: важливо було не порушити сприйняття дзвіниці собору, але і знайти розташування, що забезпечує видимість виставки, гармонійно вписує її структуру в загальний масштаб площі і не перешкоджає спрямуванню погляду на невидиме далеке місто Марії.

• #Війна
• #виставка

Цей матеріал є авторською колонкою та може не збігатись з позицією редакції