Як художник Анатолій Базилевич створював ілюстрації до «Енеїди»

Еней був парубок моторний

І хлопець хоть куди козак,
Удавсь на всеє зле проворний,
Завзятіший од всіх бурлак

7 червня – день народження українського художника, видатного майстра графіки Анатолія Базилевича, який увійшов в історію як автор ілюстрацій до поеми Котляревського "Енеїди". Над їхнім створенням художник працював 10 довгих років.

З творчістю Анатолія Базилевича знайомий будь-який український школяр, що читав шкільну програму з літератури. Починаючи з 1960-х, Базилевич співпрацював з найвідомішими київськими видавництвами (зокрема, видавництвом "Веселка"), створюючи ілюстрації до класичних творів – Тараса Шевченка, Івана Нечуя-Левицького, Івана Франка, Григорія Квітки-Основ’яненка, Остапа Вишні. Складно знайти того, що не ілюстрував Базилевич – випускник знаного Харківського художнього інституту, що народився у Вінниці, виріс у Маріуполі (там під час бомбардувань міста німецькими окупантами помер його батько), а вершин творчого розвою сягнув у Києві.

Бурлескна поема "Енеїда" Котляревського – чи не найвідоміший твір в українській літературі, з якої вона, власне, й почалася в її сучасному розумінні. "Енеїда" була опублікована в 1798 році: використовуючи сюжет відомої поеми Вергілія, Котляревський створює свій художній світ, перетворюючи троянців на козаків – мужніх, завзятих, готових до останнього боронити свою державу та свободу. Ілюстрації до "Енеїди" робили найвідоміші художники, але найпопулярнішою виявилася версія Анатолія Базилевича, яку перевидавали 17 разів.

"Енеїда" Базилевича вийшла у видавництві "Дніпро" в 1968 році як подарункове видання до 200-річчя з дня народження Котляревського. Видання мало неймовірний успіх – перша книжка розійшлася за лічені дні. Робота над ілюстраціями тривала 10 років: Базилевич створив для книжки понад 130 малюнків і безліч ескізів. Натхнення й образи шукав в українській культурі, яку дуже любив: сучасники згадують, що в київській майстерні митця висів портрет козака Мамая, з яким сам митець мав багато спільного в характері та вдачі, а вдома Базилевич зібрав велику колекцію українських старовинних речей – від посуду до одягу, що також лягли в основу образів "Енеї́ди". Настільною книгою під час роботи над "Енеїдою" була відома "Історія запорізьких козаків" Дмитра Яворницького.

Цікаво, що були в героїв поеми й прототипи: так, дружина Базилевича Ірина в інтерв’ю виданню Ukrinfrm згадувала, що прототипом Енея став їхній друг, художник-графік Володимир Юрчишин. У нього була виразно героїчна зовнішність, а ще на прохання Базилевича Юрчишин відпустив колоритні вуса, з якими ходив три роки. Стосувалося це й інших героїв: так, на образ Зевса художника надихнув ще один його друг, працівник "Метробуду" Петро Каржашевський. У своїх спогадах Базилевич писав, що в його роботі як графіка дуже важливо знайти обличчя, образи – і правильно передати їх на папері.

Все це допомогло Базилевичу створити справді унікальні образи: його герої живі, динамічні, об’ємні, в них багато життя та гумору, а ще – справжнього українського духу. Ось як коментує "козацький" дух ілюстрацій Базилевича мистецтвознавиця Діана Клочко:

"Через півтора століття після виходу "Енеїди" Анатолій Базилевич своїми ілюстраціями надав твору нового звучання, витворивши "козацький міф", ключовий для осмислення історії українського народу. Жоден інший текст, окрім хіба Шевченкового "Кобзаря", не мав такої кількості видань в Україні. Посилення історизму властиве всьому мистецтву 1960-х, однак Базилевич у своїх малюнках до поеми зумів зачепити набагато глибші, архаїчні пласти. Його образи – це суміш Античності, сарматського міфу, етнографізму ХІХ століття та тогочасного бурлеску у вигляді стилізацій. Попри тривалу історію ілюстрування зусиллями різних художників, зокрема Корнієнка, Нарбута, Коновалюка та Їжакевича, саме "Енеїда" у виконанні Анатолія Базилевича стала сприйматися ледь не нормативною для зображення козаків взагалі – перше, подарункове видання 1968 року було розкуплене за лічені дні. Дев’ятирічна епопея зі створенням книжки була сприйнята як праця над перекодуванням "малоросійського" тексту в "українські" образи: шестидесятники шукали нову візуальну мову, і в книжковій графіці художник зробив з Енея новітній візуальний стандарт "парубка моторного"".

Один з головних знавців творчості Базилевича – український галерист і куратор Павло Гудімов, що у 2017 році ініціював в Національному художньому музеї велику виставку "Проєкт Енеїда". Ілюстрації Базилевича, якими сьогодні опікується син митця Олексій, також нещодавно показували в проєкті "Енеїда Базилевича" в Мистецькому Арсеналі. У 2020 році на 30-річчя незалежності України "Енеїду Базилевича" показали в просторі "Я Галерея" у Львові.

У своєму кураторському тексті Павло Гудімов акцентує на тому, що ілюстрації Базилевича – дуже сучасна художня робота, порівнюючи із сьогоднішніми графічними романами й коміксами:

"Вже й не пригадаю, коли я вперше знайшов у дідовій бібліотеці "Енеїду" з ілюстраціями Базилевича. Моє захоплення нею стало дитячою таємницею і пристрастю. Те, що я тоді переживав, можна висловити тільки емоційним набором кольорів і звуків. "Енеїди" – як цілий світ, що вабив мене своїми візуальними сюжетами. Пізніше мені пощастило працювати з оригіналами легендарних ілюстрацій, які, на мою думку, змінили хід нашої історії. Вони були майже неможливим виразним ковтком свіжого повітря в радянській задусі. "Енеїди" в ілюстраціях Базилевича стала повноцінним самостійним мистецьким твором, феномен якого можна порівняти з винайденням супергероїв – Супермена чи Бетмена, першими графічними історіями Вільгельма Буша, ілюстраціями Йозефа Лади, атеїстичними карикатурами Жанна Еффеля та книжковими ансамблями Вернера Клемке".

Фото: yagallery.com