Львівський театр Лесі Українки запрошує на прем’єру “Дочки”

На завершення сезону 15 та 16 червня у Львівському Театрі Лесі Українки  (вул. Городоцька, 36) відбудеться прем’єра “Дочки”, трилер на одну дію за п’єсою “Молочайник” Оксани Гриценко у режисурі Ольги Туруті-Прасолової.

У центрі сюжету “Дочок” – 5 жінок однієї родини в окупованому селі Кавунівка на Херсонщині, які вчаться виживати в умовах панування тотального зла і намагаються бути світлом одна для одної. Це історія про те, як ми тримаємося і підтримуємо, як заради своїх близьких наважуємося на відчайдушні вчинки і де беремо сміливість так вперто дивитися ворогу в очі.

Режисеркою, сценографкою та художницею з костюмів стала Ольга Турутя-Прасолова. Сценографія вистави є досить побутовою – старе радянське ліжко, драбина, вікно. Однак у цій мінімалістичності є своє пояснення:

“Мені хотілося взяти за художній образ саме пустоту, яка нависає над головними героїнями, бо за сюжетом п’єси вони знаходяться в степу, а це фактично пустка, де немає ні гір, ні лісів. Ця пустота тисне на них, у ній немає прихистку, тому для мене цим прихистком став їх маленький будиночок. Саме він є таким острівцем миру і спокою серед суцільного хаосу і небезпеки. Водночас це місце стає уособленням замкненого простору, звідки вони не можуть вийти і мусять вирішувати всі питання разом”, – відповідає режисерка та сценографка Ольга Турутя-Прасолова.

Хоч родина перебуває в окупації, кожна з жінок намагається знайти свій спосіб  продовжувати звичайне життя. Мама доглядає за помідорами, які вирощувала спеціально для престижної виставки в Італії. Її дочка Олеся медитує і створює анонімний телеграм-канал, де публікує відео, як односельчани чинять спротив окупантам. Ще одна дочка Оля вигадує схему продажу чоловічих трусів і таким чином добуває для сім’ї продукти і ліки. Кума Валентина ходить на мітинги. А баба вчить маму, як викликати Молочайника, демона-захисника. Бо в окупації навіть магія може бути помічною.

Молочайник – це міфічне створіння, вирощене із зерен херсонського молочаю. Демон-заступник приходить у часи найбільшої скрути. Його лише треба покликати. Саме так Молочайник з’являється і в Кавунівці. Дуже скоро його починають боятися окупанти і навіть оголошують у розшук.

Але на відміну від п’єси, де Молочайнику відведена ключова роль, режисерка Ольга Турутя-Прасолова ставить у центр постановки саме жінок, які попри усі свої розбіжності у вихованні та поглядах, дають одна одній величезну кількість турботи та підтримки. Їх спорідненість та любов допомагають кожній у різних тригерних ситуаціях залишатися сильними і вірити у краще.

“Я обираю в будь-якій ситуації все одно виходити на сторону світла, все одно його шукати навіть у найтемніші, найгірші моменти. Я за те, щоб надмірно не драматизувати. Життя постійно підкидає дуже складні питання, постійно тебе випробовує і лише від тебе залежить, як ти будеш до цього ставитися. Впасти у сплін дуже легко, а от тримати емоційний баланс – це вже складніше завдання”, – зазначає режисерка вистави Ольга Турутя-Прасолова.

«Дочки» – вистава про родинний звʼязок крізь десятки поколінь, про глибоке коріння роду, яке тримає людину на своїй землі, у своїй країні. І поки це коріння, ця спадщина проростає у кожному з нас, наш народ ніколи не буде скорений.

Тривалість вистави: 1 год 40 хв без антракту

Режисерка, сценографка, художниця з костюмів – Ольга Турутя-Прасолова

Ролі виконують:

Баба – Анастасія Лісовська, Наталія Мазур
Мама – Анастасія Перець
Оля – Таїсія Малахова, Світлана Федєшова
Олеся – Ісабель Меркулова
Кума – Тетяна Шелельо

Вистава “Дочки” відбувається на великій сцені Театру Лесі (головний вхід). 

Придбати квитки на прем’єрні покази 15 і 16 червня можна за посиланням.

Про режисерку «Дочок»

Ольга Турутя-Прасолова – режисерка, театральна художниця, майстриня ляльок всіх систем. Народилась у місті Ізмаїл Одеської області. Художню освіту отримала в Одеському художньо-театральному училищі, режисерську – в Харківському національному університеті мистецтв ім. І. Котляревського.

Здобула перемогу у Всеукраїнському конкурсі молодої режисури, який організувала Британська рада в Україні, та здійснила постановку у Національному театрі ім. І. Франка за п’єсою Девіда Гаровера «Ножі в курях». Однойменна вистава була серед номінантів премії «Київська пектораль». Останні кілька років режисерка тісно співпрацює з Харківським академічним драматичним театром. Серед знакових робіт – вистави “Місто”, “Украдене щастя” та “Лісова пісня”.

Анна ГЕТМАНОВА