Привид "Білої пані" досі гуляє фортецею: таємниці та легенди Меджибізького замку

"Еспресо.Захід" розповість про цікаву історію, важливе стратегічне значення та моторошні легенди давнього Меджибізького замку.

Про що у статті:

• Звідки виникла назва замку
• Історія становлення Меджибізького замку та значення магнатів Сенявських
• Під час війни османів з поляками та у володінні Чорторийських і Російської імперії
• Теперішній стан пам’ятки архітектури
• Легенди Меджибізького замку

Звідки виникла назва замку

Фото: karpatium.com.ua

Тут і до ворожки не треба ходити, щоб зрозуміти, що назва замку походить від назви поселення. Однак що означає Меджибіж?

Історики кажуть, що первісною назвою, під якою поселення вперше згадується ще у давньоруських письмових джерелах, є "Межибожжя". Ця назва пішла від двох річок – Бога (зараз – південний Буг) й Божка (тепер – Бужок), які з'єднуються неподалік поселення. Тобто, що воно було "між богами" чи "божками".  

Після приєднання Поділля до Російської імперії у документах вживаються назви "Межибіж", "Меджибіж". Пізніше прижилася назва "Межибоже", а зараз повернулися до Меджибіж. 

Історія становлення Меджибізького замку та значення магнатів Сенявських

Фото: Вікіпедія

Перша літописна згадка про поселення трапляється в Іпатівському літописі ще під 1146 роком. Тобто вже на початку XII століття у Меджибожі існувало дерев'яно-земляне укріплення.

Ця дерев'яна фортеця розташовувалася у східній частині сучасного замку та займала приблизно 25% його теперішньої території. Археологічні дані свідчать, що ці укріплення були дерев'яними й лише на нижньому рівні зміцнювалися камінням. Від західної частини мису фортеця відділялася ровом глибиною до 6 метрів.

У ХІІІ столітті поселення було приєднане до Галицько-Волинського князівство. Це зробив один з воєвод князя Данила Галицького. Однак з наступом татаро-монгольських військ фортеця у Меджибожі була зруйнована, а саме поселення сто років було в занепаді, підпорядковуючись татарам.

Після перемоги литовського князя Ольгерда на Синіх Водах у 1362 році литовці відвоювали Поділля у татар. Поділля перейшло до племінників Ольгерда – братів Коріатовичів. У цей період відбудовується Меджибізький замок. Тоді він уже був мурований.

Тоді над місцем з'єднання Бужка і Бугу з'явилася вежа з брамою, від якої фортечні мури розходилися на північ і захід. На рогах фортечних мурів стояли круглі вежі, одна з них збереглася дотепер, але вже в перебудованому вигляді. А підступи до брами захищав прямокутний барбакан заввишки 10 метрів.

Фото: заповідник "Межибіж"

На перехресті кількох торгових шляхів на початку XV століття Меджибізька фортеця стала форпостом для захисту навколишніх земель. Через постійні набіги татар її часто руйнували та відбудовували. Так, на зламі XV - XVI століть власники знову укріплюють північний бік. З'являються дві потужні вежі – п'ятикутна (Лицарська) та північно-східна кругла (Офіцерська) з мурами чотириметрової товщини і бійницями.

У кінці першої половини XVI століття новим володарем фортеці став представник спольщеного українського шляхетського роду Сенявських – гетьман Микола Сенявський. Саме за його гроші капітально реконструювали замок з палацом. Для цього він уклав контракт з польським архітектором Яном Бонком, який мав закінчити всі мури, прибудувати бастіон та інші роботи, які вимагала потреба часу – сила гармат та вогнепальної зброї. До в'їзної брами прибудовується великий бастіон, який був п'ятипелюстковим за своїм планом. А барбакан нарощено великою прямокутною зі скошеними кутами вежею, що підіймається над бастіоном. Найвищою спорудою замку була надбрамна кругла вежа, до якої добудували четвертий та п'ятий яруси. В'їзна брама була перенесена (щоб не заважати бастіону) з південно-східного кутка фортеці на західний бік муру. Там вона міститься і тепер.

Фото: заповідник "Межибіж"

У XVI столітті також з'явилася у південній куртині високо піднята над землею брама, призначена для приймання вантажів, які доправлялися в замок річками, на човнах. Однак спеціальний пристрій, яким підіймали вантажі, не зберігся. Ця брама зараз замурована.

Певні прибудови відбулися ще за сто років, однак фактично основа, яка й досі є – це зміни внесені за часів гетьмана Миколи Сенявського. Тому зараз фортеця вважається пам’яткою архітектури саме XVI століття.

Під час війни османів з поляками та у володінні Чорторийських і Російської імперії

Фото: Вікіпедія

У XVIІ столітті замок зазнавав постійних випробувань з боку різних військ. Його постійно на короткий період займали козаки, османи і зрештою повертали поляки. Зокрема, під час Хмельниччини гетьман Богдан Хмельницький двічі займав Меджибізький замок

У 1672 році під час польсько-турецької війни за умовами Бучацького перемир'я все Поділля перейшло під владу Османської імперії. Тоді польський гарнізон залишив Меджибізький замок і передав його турецькому гарнізону. Та вже 17 жовтня 1673 року, тобто рівно через рік після укладення Бучацького перемир'я, власник Меджибожа коронний хорунжий Миколай Єронім Сенявський, йдучи з військом під Хотин, захопив місто, яке належало його пращурам. Перед загрозою штурму замку турецький гарнізон здався полякам. Відтоді аж до 1678 року місто й волость перебували в руках Сенявського. Лише у квітні 1678 він погодився за грошову компенсацію таки віддати замок османам.

Чисельність турецького гарнізону у Меджибізькому замку була малою, десь 100 військових. Навесні 1686 року в очікуванні великого польського наступу та маючи труднощі з забезпеченням й утриманням будівлі, турки евакуювались з Меджибізького замку. Цікаво, що вони пробували його підірвати, але їм це не вдалося, на щастя для сучасників. Тоді до замку повертається польська залога.

Фото: заповідник "Межибіж"

Після офіційного повернення Поділля у 1699 році під владу Речі Посполитої рід Сенявських знову взявся за ремонт свого замку та його модернізацію. Роботи виконував французький архітектор Жан Батист Дессьє. Модернізація полягала в ремонті замкових мурів, бастіонних фортифікацій, а також дерев'яного палісаду навколо міста. Ремонт стосувався також палацу.

У 1730 році, після смерті останнього з роду Сенявських по чоловічій лінії, Меджибіж разом із замком перейшов у володіння князя Августа-Олександра Чорторийського, чоловіка Софії Сенявської. Упродовж наступного століття замком володіли три покоління родини Чорторийських. У цей час замок використовувався переважно для господарських потреб панської економії (броварня) та, періодично, для розквартирування військ.

Замок перестав бути форпостом краю, коли роль османів і турків почала відходити на другий план через посилення Російської імперії. Росіяни почали все більше втручатися в польську політику. У підсумку це призвело до розпаду Речі Посполитої і в кінці XVIII століття Поділля увійшло у склад Російської імперії.

Фото: karpatium.com.ua

Замок у Меджибожі хоч і був під російською владою, однак родина Чорторийських не втратила на нього своїх прав. Що більше, на початку ХІХ століття князь Адам Єжи Чорторийський відкрив в Меджибожі повітову школу, яку розмістив саме в приміщеннях замку. До речі, серед учнів Меджибізької школи були Леонард Совінський, майбутній публіцист, перекладач творів Тараса Шевченка на польську мову, та Генрик Яблонський – польський поет і французький дипломат. Сам Тарас Шевченко також відвідував цей замок.

Фото: Вікіпедія

У 1831 році за те, що Август Чорторийський брав участь у Польському повстанні проти Російської імперії, Меджибіж, як і інші маєтки, в нього конфіскували. З того часу замок належав військовим і тут розквартировувалися російські частини. Є свідчення, що царська родина любила тут зупинятися, тому стіни всіх будівель і фортечні мури облицювали білим вапняком, перетворивши замок на білосніжний палац у романтично-псевдоготичному стилі, прозваний поетичною назвою "Білий лебідь".

Теперішній стан пам’ятки архітектури

Фото: заповідник "Межибіж"

За радянських часів, у 1930-х роках, тут діяв маслозавод. Це завдало пам'ятці великої шкоди.  А ще більшої – дозвіл місцевої радянської влади розбирати його для будівництва сільської ради та інших споруд. Ситуація змінилася лише у кінці 60-х років минулого століття. Коли історики й археологи почали детально вивчати замок. Із 70-х років ХХ ст. тут відбуваються різні антиаварійні роботи та реставраційні заходи, які фактично не припинилися і зі здобуттям Україною незалежності.

На сьогодні Меджибізька фортеця займає площу 0,75 га. За формою вона нагадує видовжений трикутник. Максимальна довжина – 130 м, а ширина – 85 м. Висота мурів фортеці сягає 20 м, а товщина стін найбільшої вежі – 4 м. Збереглися Північна та Офіцерська вежі, а також Лицарська башта й палац Меджибізького замку.  

Фото: Вікіпедія

У 2001 році замок отримав статус Державного історико-культурного заповідника. Таким чином місце стало постійною оселею істориків і там почали діяти різні виставки та екскурсії. Зокрема, з 2004 по 2015 рік в замку відбувався Всеукраїнський історичний фестиваль "Стародавній Меджибіж ", з 2019 року тут проводять фестиваль середньовічної культури "Епоха героїв".

Фото: заповідник "Межибіж"

Десять років тому ситуація з фінансуванням була критичною. Унаслідок цього 23 грудня 2014 pоку стався обвал західної стіни головного корпусу палацового комплексу. Та вже з 2015 року і досі тут проводять реставраційні роботи, які дозволили перекрити дахи будівель.

У квітні 2022 року Меджибізькому замку надано офіційний статус повного члена Європейського культурного маршруту FORTE CULTURA, що важливо з погляду популяризації його серед європейських туристів та отримання грантів для продовження його реставрації.  

Відомо, що 19 серпня 2023 року внаслідок російського обстрілу "шахедами" зазнала пошкоджень покрівля Лицарської вежі фортеці. Однак завдяки спільній роботі волонтерів і меценатів пошкодження вдалося ліквідувати.

Фото: Вікіпедія

До речі, на території замку досі діє 400-літня церква, збудована на подвір’ї. Колись це була католицька каплиця св. Станіслава. За сотні років ця будівля зазнала низки архітектурних змін, зараз тут діє православна церква святого Миколая.

Легенди Меджибізького замку

Фото: karpatium.com.ua

Меджибізький замок, як і будь-яка давня історична будівля, оповитий своїми легендами та міфами.

Підземні ходи

Одна з найбільш відомих легенд Меджибізького замку розповідає про систему підземних ходів, які начебто з'єднували замок з іншими стратегічними пунктами в регіоні. За однією з версій, ці ходи використовували для втечі під час облоги, а за іншою – для контрабанди.

Привид "Білої пані"

Місцеві жителі та відвідувачі замку часто розповідають про привидів, які нібито блукають його коридорами. Найвідоміша легенда стосується "Білої пані" – привида жінки в білому, яка іноді з'являється у замку. Згідно з легендою, це дух жінки, яка була зраджена і вбита своїм чоловіком. Інша версія – її появу пов’язують з трагічною смертю однієї місцевої дівчини, яку напередодні весілля закатували турки.

Фото: karpatium.com.ua

Золотий скарб

Існує також легенда про захований у замку золотий скарб. За переказами, один з власників замку заховав величезний скарб у стінах або підземеллях фортеці під час війни, щоб його не змогли знайти вороги. Скарб досі не знайдено, і пошуки тривають. Адже хто ж не хотів би знайти справжній замковий скарб!

Читайте також: Сім чудес України: таємниці та цікаві факти про неприступну Кам'янець-Подільську фортецю