10 найкращих українських романів за версією Оксани Забужко

Оксана Забужко поділилася найкращими українськими романами XIX-XX століть. Список літератури письменниця опублікувала на своїй сторінці у Facebook.

«Простіше кажучи — "мій список" ні на що не претендує, складений був суто "для себе" з романів, які я люблю і перечитувала ("перечитуваність" — це мій головний обов`язковий критерій!)...» — прокоментувала Оксана Забужко.

До списку потрапили тексти Івана Франка, Валер’яна Підмогильного та Ірини Вільде. Ми розповідаємо про 10 романів, які рекомендує Оксана Забужко.

«Старе гніздо й молоді птахи», Василь Мова (Лиманський)

Полковник Пилип Загреба — представник козацької старшини війська Чорноморського. Він — малоосвічена людина, проте для своїх доньок та синів не пошкодував коштів на навчання. У центрі сюжету твору — проблема руйнації родини полковника, конфлікт між батьком і дітьми. На прикладі Пилипа автор змальовує розпад військово-патріархального укладу життя чорноморського козацтва, пояснює породжені розвитком капіталізму нові форми господарювання, колонізаторську політику царизму і брутальний наступ антинародної культури. 

«Повія», Панас Мирний

Через бідність та переслідування багатіїв Христина переїжджає з рідного села на заробітки в місто. Але там вона не знаходить щастя і знову потрапляє в середовище насильства, підлості та брехні. Обставини та оточення завдають страждань дівчині та штовхають її у прірву.

«Прехресні стежки», Іван Франко

Молодий адвокат Євгеній Рафалович приїжджає в невеличке галицьке містечко і стає народним захисником. Там він зустрічає кохання своєї юності. Та колишня кохана перебуває у пастці нещасливого шлюбу із чоловіком-садистом: знущання і приниження тривають роками, і жінка, не маючи сил на втечу, у відчаї наважується на вбивство. І це стане лише початком подій, які сколихнуть сонне містечко.

«Місто», Валер`ян Підмогильний

Це історія амбітного юнака, який переїжджає із села в Київ і будує там нове життя. Маргінал і чужинець Степан Радченко приєднується до інтелектуальної та творчої еліти міста. Довколишній світ видається йому дедалі складнішим.

Роман «Місто» засвідчив важливий здобуток національної революції: повернення урбаністичного простору під українську культурну юрисдикцію. Київ Валер’яна Підмогильного знову став осередком потужного мистецького ренесансу.

«Подорож ученого доктора Леонардо і його майбутньої коханки прекрасної Альчести у Слобожанську Швейцарію», Майк Йогансен

Майк Йогансен — український письменник-авангардист. Стиль його творчості — ламати правила та з їхніх уламків витворювати нову поетику. У цій книжці ви знайдете твори, які стали візитівкою Йогансена, — іронічний, пародійний роман «Подорож ученого доктора Леонардо і його майбутньої коханки прекрасної Альчести у Слобожанську Швайцарію», ключовий для розуміння творчого підходу автора текст «Як будується оповідання» та вибрані поезії.

«Майстер корабля», Юрій Яновський

Українське кіно, свіже і сміливе, як юнга на високій щоглі. Молоді люди, які шукають себе і знаходять дружбу, кохання, вірність, мужність. Режисер, художник, балерина, матрос, одеські рибалки, портові дівчата, директор кінофабрики, власник шхуни. Тонка любовна інтрига, дух романтики та творчого неспокою, вино «Кров землі» і солоний запах моря — все це є в романі Юрія Яновського «Майстер корабля». А те, чого немає, є в нарисах письменника і в ранньому варіанті тексту. Уперше «Майстер корабля» виходить без цензури та з раніше не відомими фрагментами.

«Людолови», Зінаїда Тулуб

Зінаїда Тулуб розгорнула перед читачем масштабне полотно XVII століття в Україні. У романі читачі зустрічають Петра Сагайдачного, який повернувся з походу, в домі нареченої Насті. На долю закоханих випадає страшне випробування: дівчину під час чергового набігу викрадають і поневолюють татари. Персональні історії переплітаються з видатними історичними подіями — заснуванням Київського братства, організацією друкарні при Києво-Печерській лаврі та планами походу на Каффу. 

«Без ґрунту», Віктор Домонтович

Це історія про співіснування в одній людині суперечливих ідентичностей і потреби прикидатися тим, ким не почуваєшся. Події роману «Без ґрунту» розгортаються на рубежі 1920–1930-х, коли речники ідеології нового світу прокламують повний розрив з будь-якою традицією: почати історію з чистого аркуша, виплекати людину, не обтяжену ніяким спадком. В авторитарній державі вождь має стати єдиним об’єктом поклоніння. Харківський культуролог Ростислав Михайлович приїздить до рідного міста Дніпро, щоб вирішити долю споруди вчителя — Варязької церкви. Домонтович змальовує атмосферу тотального державного страху, вдягання масок, що часом приростають до облич, та інтелектуальної втечі від страшної реальності.      

«Сестри Річинські», Ірина Вільде

Це історичний зріз першої половини XX століття, показаний очима жінок, які більше не хочуть жити в патріархальному світі й виходять з тісного домашнього простору в широкий світ.  У центрі сюжету — п’ять сестер, які після смерті батька опиняються сам на сам з реальним життям. Без грошей та розуміння того, як функціонує реальність навколо них. Проте кожна з сестер готова брати на себе відповідальність за своє життя й робити вибір у згоді з власними уявленнями про успіх і щастя.

«Роман про добру людину», Емма Андієвська 

Дія роману відбувається в українському таборі для переміщених осіб в Міттенвальді. На основі протиставлень авторка доводить, що можна бути доброю людиною навіть тоді, коли маєш звичайні людські вади. Не ідеальними, але добрими персонажами в романі постають отець Ґудзій та Стецько Ступалка, які люблять випити, а інший герой — злодій Дмитрик — поступово переживає перетворення на добру людину. У романі очевидним злом Емма Андієвська показує імперський вплив на Україну.