“Небесна кара” в Білогорівці. Як батальйон БПЛА випробовує і вдосконалює FPV-дрони та скиди

Ми поспілкувалися з бійцями батальйону безпілотних систем “Небесна кара” 54 ОМБр про те, що відбувається в одній з найвпертіших ділянок східного фронту, де понад два роки тривають бої – поблизу селища Білогорівка на Луганщині.

Стратегічне значення

Білогорівка потрібна росіянам, щоб оголосити про контроль над Луганщиною, і вони постійно оголошують про захоплення цієї ділянки, хоча ЗСУ продовжує її утримувати.
Це легендарне місце, що є ключовою точкою у битві за Донбас ще з травня 2022 року, коли українці знищили там більше тисячі росіян і десятки одиниць ворожої техніки при спробі переправитися через Сіверський Донець (детальніше про це – тут).
Того ж літа селище було окуповане росіянами, восени – звільнене і вщент зруйноване боями. З тих пір російська армія невпинно обстрілює і бомбардує цю ділянку. Але незважаючи на шалений тиск, лінія фронту на цьому клаптику практично не рухається, тривають щоденні виснажливі бої буквально за кожен окоп.
Здешні крейдяні горби мають стратегічне значення для оборони Сіверська та доріг у напрямку Краматорська і Слов'янська.
Перепад висот на відстані двох-трьох кілометрів може складати 150 метрів, і це допомагає тримати оборону.

Підтримати збір на FPV-дрони для бійців батальйону “Небесна кара” 54ОМБр можна тут

34-річний командир розрахунку БпЛА з позивним “Вертушка” і 25-річний оператор FPV-дронів “Бобер” говорять, що росіяни щодня пробують намацати слабкі ділянки в обороні.
Іноді їдуть на мотоциклах, з люльками, зазвичай не доїжджають. Але їх заміняють нові й нові. І так щодня. Час від часу на горизонті зʼявляються цілі колони техніки, які також потрібно знищувати.

Нічні атаки

Над цим клаптиком землі, де відстань між українськими і ворожими позиціями може бути 200-300 метрів, постійно висять наші і ворожі розвідувальні БпЛА, кружляють у пошуках цілей FPV-дрони. Бійці кажуть, що в росіян приблизно в десять разів більше і тих, і тих. Вони можуть проникати на 15 км углиб від лінії зіткнення, і ця відстань весь час зростає. У росіян це відбувається швидше.

Упродовж нещодавніх кількох місяців новою загрозою для оборонців стали російські FPV, що атакують і вночі. Висовуватися з “нір” у світлу пору на цій ділянці і раніше було надзвичайно ризиковано.

“Вони реально кошмарять, не дають висунутись ні вдень, ні вночі, – розповідає “Бобер”. – Їдеш отак серед ночі, чуєш команду ”Небо!”, кидаєш машину серед поля, біжиш в посадку і сидиш там хвилин 15-20.

Через постійні обстріли побудувати якісь капітальні укріплення тут неможливо. Позиції на “нулі” – це похапцем вириті нори.

У росіян більше людей

– Росіяни постійно намагаються атакувати практично на всіх ділянках, – розповідає “Вертушка”.
Він родом із Сахалінської області, пішов у військо добровольцем з перших днів повномасштабного вторгнення, брав участь в обороні Києва, пізніше перекваліфікувався на оператора безпілотних систем. Сам родом з Києва, має дві вищих освіти: економічну і спортивну, професійно займався тхеквондо.
– Останнім часом вороги часто пробують зайти дуже малими групами, буквально по двоє-троє, непомітно пробратися до наших окопів, – розповідає боєць. – Тут багато кущів і дерев, горби, то ж треба пильнувати. У росіян на цій ділянці зараз значно більше людей, ніж у нас, і їх багато вмирає під час вилазок, але штурми не припиняються. Мають також потужну артилерійську підтримку.
Якось два дні ми нарахували більше 150 прильотів неподалік наших позицій: летять артилерійські снаряди, міни, КАБи.
Наша артилерія також відповідає, але це, скажімо 7-8 снарядів у відповідь на 70-80 ворожих.

Дуель батарейок

– Коли наш і ворожий розвідувальні “мавіки” зустрічаються в повітрі, – розповідає “Вертушка”, – обидва зависають і відбувається “дуель батарейок” – чий перший впаде, той і програв. Ніхто не садить свій дрон, щоб не викрити свої позиції. Ми дуже радіємо, коли вдається вигравати таку дуель. У нас Мавіків значно менше, ніж у росіян.

Загалом відчувається, що в них і виробництво простих FPV-дронів поставлено на потік, багато з них розбиваються, промахуються, але їх дуже багато, вони атакують роями.
Ми посилаємо FPV, лише упевнившись, що є ціль, тоді як росіяни просто піднімають їх у повітря і вже шукають цілі по ходу польоту.

Саморобні скиди

Скиди для дронів бійці часто роблять самі, з урахуванням власного досвіду, які з них є найефективнішими: щоб були легкими і мали великий радіус ураження.

“Наприклад, є міна 60-ка, що розлітається на багато осколків, але вона важка, містить чавун, – розповідає “Вертушка”. – А є її аналоги “”ручної роботи”, зроблені алюмінію, начинені пластидом та більше ніж тисячею алюмінієвих кульок, вони ефективніші.”

4-5 годин сну

Робочий день операторів БпЛа зазвичай триває з 4 ранку до 10 вечора, влітку довше, бо ночі короткі. Спати виходить не більше 4-5 годин на добу – відчувається брак людей.
– Більше людей – це можливість утримувати більше позицій, – каже наш співрозмовник, скромно замовчуючи, що це також можливість мати більше щоденних годин сну.

“Бобер”

Оператор БпЛА з позивним “Бобер” велику війну він зустрів у Марʼїнці, у протитанковому розрахунку, де служив на контракті після закінчення аграрного університету.
Ситуацію під Білогорівкою “Бобер” порівнює з Купʼянським напрямком: каже, і там, і там “постійно пруть вороги”.
Розвідники бачать, коли колона вирушає в наш бік з Лисичанського МТЗ, потім артилеристи їх тут зустрічають.

“Бобру” знадобилося десять днів, щоб опанувати професію оператора БпЛА, спочатку він вчився літати на крилі Avenger Bomber.

— Класна штука, – розповідає він. – Залітає в тил на глибину до 40 км і робить точні скиди з 50-метрової висоти: з десяти випадків – вісім влучань.
Але іноді вони не повертаються: або збивають росіяни, або давлять РЕБами. З часом це почало траплятися частіше.
Інший розвідувальний БПЛА – Puma, американського виробництва, “Бобер” опанував вже за півтора місяці.

Серед мінусів апарата називає замалу швидкість, зате піднімається на три кілометри і має потужну камеру.
Наступний етап – опанування FPV. Вже після десяти годин навчання боєць успішно підняв і посадив дрон, хоча навчання зазвичай триває сорок годин.
“Разів десять-двадцять спробував підняти посадити – і все, вже відправили мене десь на тиждень з бойовим розрахунком на позиції – дивитися, як вони працюють. І вже на восьми день дали в руки пульт FPV – лети, кажуть, працюй.”
І відправили під Білогорівку.

Економія

“Першого дня, коли ми приїхали, саме штурм був, а в нас Мавік не працював – не могли його підняти через перебої зі звʼязком. Врешті, артилеристи дуже точно відпрацювали, справилися і самі. Але звʼязок – поширена проблема деяких позицій у цій місцині: чи то через перепади висот, чи то через ворожі РЕБи”.
“Бобер” розповідає, що бійці економлять дрони на випадок несподіваних атак з колонами техніки.
“От у мене на тиждень всього 30 дронів, приміром, і треба їх розтягнути, але при цьому утримувати позиції. От насипаємо по кілька штук на день”.
Росіяни за цей час можуть надіслати й сотню дронів. Іноді ворожа піхота при спробі атакувати підривається на своїх же мінах, закладених під час відступу у 2022 році. Бійці у таких ситуаціях радіють нагоді зекономити боєприпаси.

РЕБ

Є ще проблема з РЕБом – у росіян раніше зʼявляються оновлені частоти, і від їхніх дронів важче захиститися. Якось український РЕБ не спрацював і фугас прилетів у машину, вдарившись у борт – бійці чудом вижили.
“Але ми теж перелаштовуємося, – вже протестили нові частоти, пролетіли нормально, не заглушили”, – запевняє наш співрозмовник.
FPV-дрони, які вони отримують, – зазвичай від різних виробників, з різних міст, їх треба постійно тестувати. А ще їх занадто мало. Проблеми з постачанням частково вирішують власними силами: щось налаштовують, щось ремонтують:
“Один-два дрони з кожних десяти, які нам привозять – браковані. І от ми із г…на і палок, тобто з кількох бракованих, збираємо один нормальний”.
Більшість FPV-дронів, які отримує його розрахунок, – зібрані кустарним чином, їх передають волонтери.

Шрайк та інші

Зрозуміти, хороший чи поганий був дрон, в бойових умовах теж непросто:
“Якщо він не падає одразу, то важко потім зрозуміти, чому він упав: чи росіяни РЕБом задавили, чи в дроні проблема.

Але ми усе фіксуємо, щоб збирати цей досвід, ведемо звіти: як летів, як поніс снаряд, яка була картинка, яка дальність, заглушили-не заглушили, влучив-не влучив. Потім передаємо звіти волонтерам, які постачають нам ці дрони.
В усіх цих дронів немає брендів, але є прізвиська. Найкращі з тих, що нам привозили, називаються Шрайки, вони в мене всі долітали до цілі.
Ще є “одесити”, в Одесі збирали, теж непогані. Хантери ще були, Дарвіни – маленькі такі, наче жучки. Я під Купʼянськом їх багато відправляв, поки у ворогів ще РЕБ був не такий потужний – мій розрахунок тоді багато накришив там танків, БМП і піхоти. Зараз десь половина з них недолітає. У росіян влучає приблизно кожен пʼятий FPV, але й дронів у них на порядок більше, ними всіяні поля”.
Заглушені РЕБами дрони по обидва боки фронту підбирають і уважно вивчають – щоб врахувати усі помилки і цікаві знахідки.