Галицькі церкви в рисунках Ернста Мая

Під час Першої світової війни зацікавлення українською сакральною дерев’яною архітектурою виявляли професійні художники, архітектори і фотографи, які служили в різних воюючих арміях. Зокрема 1916 року кілька рисунків дерев’яних церков зробив відомий німецький архітектор юдейського походження Ернст Май (Ernst May, 27.07.1886, Франкфурт-на-Майні – 11.09.1970, Гамбург).

У 1910-х роках він навчався у Вищій технічній школі Мюнхена у знаного архітектора Теодора Фішера. З 1913 року Ернст Май працював самостійним архітектором у Франкфурті-на-Майні, але в 1914 році був призваний на військову службу.

Після Першої світової війни з травня 1919 року працював у Бреслау, у 1925–1930 роках – головним архітектором Франкфурта на Майні, пізніше, у 1930–1933 – в совєтському союзі, а у 1934–1953 – в Східній Африці. Під час Першої світової війни у складі німецької армії перебував на різних ділянках фронту, де не полишав свого професійного зацікавлення архітектурою і опублікував у франкфуртській газеті «Das illustrierte Blatt» цикл замальовок архітектурних пам’яток Литви, Франції, Румунії, Молдови та Галичини.

У першій публікації «Architecture in Galicia»¹ Ернст Май помістив два рисунки дерев’яних церков – в Підгірцях і Плугові, та подав характеристику нашого традиційного будівництва: «Мистецтво, про яке не можна забувати, оцінюючи культуру галицького будівництва, – це народна дерев’яна архітектура. Скрізь у терені можна зустріти надзвичайно привабливі куполоподібні, вкриті ґонтами маленькі русинські сільські церкви з трохи віддаленими дерев’яними дзвіницями. На жаль, нині з причини нетривкого матеріялу верхи і дахи, а також зовнішні стіни цих будівель часто покривають оцинкованою бляхою по кожухуванню ґонтами. Якщо це покриття вже саме по собі видається жахливим, то цей ефект стає ще більш гротескним через читабельний напис компанії, вибитий на кожній пластині. Нинішня війна також чимало загрожує руйнуванню цих оригінальних маленьких церков, достатньо навіть одного влучного набою чи іскри з палаючого сусіднього будинку, щоби така будівля зникла з лиця землі всього за кілька годин».

Для ілюстрацій Е. Май обрав трибанну церкву Св. Параскеви з дзвіницею в Плугові. Ця церква зведена 1715 року, розташована на околиці села на високому горбі, ймовірно, на місці язичницького святилища, пережила дві світові війни та продовжує служити місцевій громаді.

Інакше склалася доля однобанної церкви Св. арх. Михайла в Підгірцях, яку зафіксував Май. Була збудована 1756 року. У 1930-х в селі звели нову муровану церкву за проєктом Євгена Нагірного. Стара церква залишилася як пам’ятка, але без догляду почала руйнуватися. У 1970-х роках була реставрована, та, на жаль, у травні 2006 року згоріла до тла.

У 1917 році Ернст Май опублікував ще один допис про галицьку архітектуру. В ньому він помістив два рисунки дерев’яної церкви Св. Миколи в Сасові, збудованої 1731 року. Тут же він залишив свій опис цієї церкви: «Дерев’яна церква в Сасові. Будівля демонструє типові риси руських дерев’яних церков – поздовжню структуру, орієнтовану із заходу на схід, з трьома характерними банями, увінчаними ліхтарями, які відповідають тричастинному поділу інтер’єру на бабинець, наву та вівтар. Приваблює прибудована дерев’яна аркада (опасання)»². Нині церква, яка понад 100 років тому попала в око німецького архітектора, продовжує функціонувати, та, на жаль, ззовні грубо спотворена сучасними матеріялами.

Василь СЛОБОДЯН
____________________
¹ May E. Architecture in Galicia // Das illustrierte Blatt. – Frankfurt am Main, 1916. – Nr. 47. – S. 11.
² May E. Architectur-Skizzen aus Galicien // Das illustrierte Blatt. – Frankfurt am Main, 1917. – Nr. 27. – S. 10-11.

Джерело: ЗБРУЧ