Рецензія на фільм «Гамбіт королеви»

Ви напевно чули про англійського короля Генріха VIII, який вбивав своїх дружин, коли вони йому набридали, щоб одружитися знову. Проте чи чули ви щось про Кетрін Парр, його шосту дружину? Ні? А дарма. На початку стрічка «Гамбіт королеви» нагадує, що історію пишуть про чоловіків та їхні війни, проте королева Кетрін була далеко не пересічною особистістю, яка давно заслужила на те, щоб її історію екранізували.

Бразильський режисер Карім Айнуз так надихнувся сценарієм історичної драми, який написали сценаристки Генрієтта та Джессіка Ешворти на основі роману «Гамбіт королеви» письменниці Елізабет Фрімантл, що вирішив поїхати з рідної сонячної Бразилії до хмарної Англії, щоб його екранізувати. Так на світ з'явилася стрічка «Firebrand» («Підпалювачка» або «Змовниця»), що в український прокат виходить під назвою «Гамбіт королеви» на честь однойменного роману.

На роль Кетрін Парр, яка була одружена з Генріхом VIII всього три з половиною роки, проте залишила вагомий внесок в історії династії Тюдорів, Айнуз запросив лавреатку премії «Оскар» Алісію Вікандер, яка була народжена грати королев та зніматися в історичних драмах. Однією з її найкращих ролей є роль данської королеви у стрічці Ніколая Арселя «Королівський роман», проте якщо та її королева була молода й недосвідчена, у «Гамбіті королеви» Вікандер втілює справжнього матріарха родини Генріха VIII, яка не тільки опікувалася усіма його дітьми від попередніх шлюбів, а й була регенткою під час його відсутності. В ідеальному світі вона стала б чудовою та прогресивною королевою на троні Англії, проте у патріархальному світі їй весь час доводилося боротися за свої переконання та за своє життя з тираном-чоловіком, який любив вбивати жінок.

Роль тирана Генріха VIII дісталася номінанту на премію «Оскар» Джуду Лоу, і це точно одне з найкращих перевтілень у його кар'єрі. Якщо порівнювати його Дікі Грінліфа з фільму «Талановитий містер Ріплі» (за цю роль він був номінований на «Оскар») чи Папу Римського з серіалу «Молодий Папа» з королем Генріхом, то взагалі складно повірити, що усі ці ролі зіграв один і той самий актор. А також складно повірити у те, що гра Вікандер та Лоу, на якій тримається весь «Гамбіт королеви», пройшла повз увагу Американської кіноакадемії, бо за їхнім протистоянням на екрані дуже цікаво спостерігати. «Гамбіт королеви» минулого року представили на Каннському кінофестивалі, де він змагався за «Золоту пальмову гілку», проте потім про нього нічого не було чути. А дарма, бо він точно сподобається глядачам, які люблять історичні й костюмовані драми.

Саме протистояння Кетрін та Генріха у фільмі Айнуза починається з того, що Кетрін мала дружні стосунки з проповідницею Енн Ескью, яку Генріх разом зі своїм фанатиком-єпископом назвав єретичкою та стратив на вогнищі. Хоча, знаючи звички короля, він би знайшов і іншу причину для того, щоб позбавитися дружини, бо, незважаючи на свою церковну побожність, був жорстоким психопатом та вбивцею. Чого лише вартує та жахлива сцена, де він намагається зґвалтувати Кетрін, через що у неї згодом стається викидень. У фільмах зазвичай ці моменти оминають, проте тут чесно й відверто показують, як головна героїня втрачає дитину через власного чоловіка, що в реальному житті трапляється частіше, ніж ви можете собі уявити, тож таке не можна замовчувати. За цю складну, проте важливу сцену хочеться аплодувати Вікандер та Айнузу, який не злякався її знімати.

Звичайно, «Гамбіт королеви» — хоча й засновується на реальних людях та подіях — містить багато художнього вимислу, проте цей вимисел майстерно переплітається і доповнює історичні події. Ще під час перегляду стає цікаво більше прочитати й дізнатися про Тюдорів, причому ось так, без прикрас, а не в дусі фільму «Ще одна з роду Болейн», де Генріха VIII змалювали майже секс-символом. Про цю королівську династію точно можна зняти щось у дусі «Гри престолів», хоча чекайте, вже є серіал «Тюдори», просто він не мав такого розголосу, як історія боротьби за Залізний трон. Адже після смерті Генріха починається запекла боротьба за його трон, поки його не зайняла Елизавета I. Але це вже інша історія про видатну королеву, а поки що ми аплодуємо Кетрін Парр, яка її виховала. Без Кетрін, можливо, не було б і Елизавети, однієї з найвидатніших королев усіх часів.

У часи, коли жінок, які мали власну думку спалювали на вогнищах, Кетрін Парр залишалася вірною собі і не дозволяла себе зломити, як би сильно її чоловік Генріх VIII не намагався це зробити. І йому це не вдалося. Бо вона була Королевою з великої літери, історія якої надихає і досі.