Шабаш у Петербурзі. Моніторинг росЗМІ за 3–9 червня 2024 року

Міжнародний економічний форум

5–8 червня у Росії відбувся так званий Петербурзький міжнародний економічний форум (ПМЕФ), на якому серед інших виступив і Володимир Путін.

Так званий, тому що міжнародна представленість була зовсім невелика, а заяви спікерів часто відхилялися від економічної тематики. Форум став майданчиком для проштовхування пропагандистських ідеологем, вихваляння традиційних цінностей та розмов про ядерну зброю.

Наповнення форуму гостями. Організатори заявили, що “в этом году участие в мероприятиях Форума приняли 21 800 человек из 139 стран и территорий. Такое весомое присутствие многочисленных иностранных делегаций и представителей бизнеса еще раз подтвердило, что ни о какой международной изоляции России речь не идет. На Форуме собрались представители стран, желающих развивать свою экономику в парадигме справедливого и многополярного мира”.

Дезінформатори намагаються довести, що ніякої ізоляції Росії немає.

До Санкт-Петербурга приїхали президент Зімбабве Еммерсон Мнангагва, президент Болівії Луїс Катакора, “президент” невизнаної Абхазії Аслан Бжанія та представники правлячого в Афганістані руху “Талібан”.

Але це не той масштаб, який був раніше. У різні роки (до окупації Криму) гостями форуму були колишня канцлерка Німеччини Анґела Меркель, експрем’єр Японії Сіндзо Абе, президенти Франції Ніколя Саркозі та Емманюель Макрон, очільники Китаю Ху Цзіньтао та Сі Цзіньпін.

Сьогодні ж окремих міжнародних делегатів організаторам довелося “додумувати”. Наприклад, на форумі була представлена так звана делегація від Молдови: “Российские СМИ сообщили о прибытии на Петербургский международный экономический форум делегации Молдовы и открытии стенда страны, чье правительство занимает проевропейскую позицию”. Насправді жодної офіційної делегації Молдови на ПМЕФ не було. Групу людей, яку росЗМІ видали за делегацію, очолювала людина, яка живе в Кишиневі, але активно працює в Росії тамадою. А стенд “делегації” облаштувала організація власниці молдовського ресторану з Ярославля.

Наповнення форуму розмовами. Цього року “основной темой ПМЭФ стала «Основа многополярного мира — формирование новых точек роста». Спикеры и эксперты обсуждают, в том числе, ключевые тенденции и перспективы развития российской и глобальной экономик”.

Так, деякі спікери говорили про економіку, але головний тренд задавали Путін і його посіпаки-пропагандисти. Виступ Путіна тривав “ровно один час”, і пропаганда заявляє, що він увійшов “в тройку самых масштабных выступлений главы государства на площадке ПМЭФ за все годы”.

Володимир Путін звинувачував США та вкотре заявляв про миролюбність Росії: “При этом страны, которые еще недавно выступали лидерами глобального развития, пытаются всеми силами, правдами и неправдами сохранить свою ускользающую роль гегемонов”.

Інші заяви автократа:

• “Китай стал экономикой № 1 в мире с большим отрывом от второго места” — натяк на те, що з економікою Росії буде все гаразд, поки в неї є такі союзники. А ось США та Європа матимуть економічну стагнацію.
• “Россия остается одним из ключевых участников мировой торговли, несмотря на все препятствия” — знову заяви, що санкції не працюють.
• “В России рекордно низкая безработица — в апреле она составила 2,6%. Сейчас главный вопрос не «где найти работу», а «где найти кадры»”. І справді, враховуючи відправку людей на війну, працівників тепер не вистачає.
• “Россия за шесть лет планирует войти в топ-10 мировых лидеров по научным разработкам. Государство увеличит расходы на научные исследования как минимум до 2% ВВП” — ось тільки Москві доводиться закуповувати в Китаю більшу частину необхідної продукції та комплектуючих.
• “Многие отечественные предприниматели поддерживают «СВО», отправляют свою продукцию, покупают вещи и технику, помогают госпиталям”.
• “Мы [РФ] поставили цель войти в четверку крупнейших экономик мира”.

Цей форум можна охарактеризувати як парад фейків, розпалювання ненависті та лестощів перед Путіним.

Модератором цьогорічного “пленарного засідання” за участю Путіна став політолог-пропагандист Сергій Караганов. Він автор статей, у яких закликав завдати превентивного ядерного удару по країнах Європи, щоб «зламати волю Заходу до агресії» і врятувати людство від «всесвітньої катастрофи».

Караганов заявив, що Путін має врятувати світ. І закликав застосовувати ядерну зброю активніше: “Конечно, сейчас рано, наверное, идти на ядерную эскалацию, но двигаться к этому надо, чтобы охладить наших противников. Они обезумели, особенно европейцы. Они в третий раз практически за сто лет лезут на войну. Американцы гораздо более осторожны, они скормили украинцев, толкают их, а сами гораздо более осторожны. Но европейцы лезут на войну”.

У цьому випадку Путін грав роль доброго поліцейського, який відмовляється застосовувати ядерну зброю: “Путин предупредил, что нельзя обходиться легкомысленно с вопросом использования оружия массового поражения. Он также добавил: на Западе считают, что Москва никогда не применит его, но, согласно ядерной доктрине, если суверенитету и целостности страны угрожают, допустимы все средства”.

Пікантності розмовам додали й заяви топової пропагандистки Маргарити Симоньян про те, що в дошкільних закладах Німеччини трирічним дітям показують гей-порно та відкривають кімнати для “мастурбации”.

Годі й казати, що це брехня, яка має дискредитувати Європу та вихваляти російський особливий шлях. Адже Росія — держава-цивілізація, і останнім часом пропаганда підкреслює це дедалі частіше.

Вибори до Європарламенту

6–9 червня відбулися вибори до Європейського парламенту. Перемогли центристи, але в Москві радіють.

Великі здобутки отримали “ультраправі”, серед яких є так звані друзі Путіна. І програли зелені, які виступають, особливо в Німеччині, проти Росії: “Во многих странах Евросоюза, включая Германию, правящие партии на этих выборах потерпели полное поражение. Согласно озвученным предварительным результатам выборов, общий баланс сил между наднациональными политическими группами или фракциями в структуре Европейского парламента останется почти неизменным за одним исключением — рейтинг зеленых обвалился”.

Спікер Держдуми В’ячеслав Володін пише про “позор Европы”: “Макрон и Шольц с треском проиграли”. Втрату позицій Макрона і Шольца він безпосередньо пов’язує з підтримкою України: “Результаты во Франции и Германии прогнозируемые. Экономика стагнирует, миграционный кризис, страны вопреки своим национальным интересам втянуты в войну на Украине. Макрон и Шольц из последних сил цепляются за власть”.

Депутат Держдуми Леонід Слуцький заявив, що європейці втомилися від гегемонії США: “Скорее, это было не столько инерционное голосование за «партию власти», а вотум недоверия адептам войны за гегемонию коллективного Запада во главе с США. Реальное «европейское большинство» устало от чужих сражений. Люди хотят жить в своих странах и в соответствии со своими национальными интересам, а не по правилам большой американской колонии. Их голоса зазвучат теперь громче”.

Пропаганда називає голосування протестним вибором проти русофобії в Європі.

Москва уважно стежила за виборами, адже мріє про зміну політики Європи. Європа має перестати підтримувати Україну й повернутися до торгівлі з Росією.

Утім, центристи сьогодні зберегли лідерство в Європарламенті. Президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн, чия правоцентристська Європейська народна партія (ЄНП) виграла вибори до Європарламенту, заявила, що прагне сформувати альянс із проєвропейськими та проукраїнськими політичними силами.

Так, це розчарування для пропагандистів, але вони роблять гарну міну. Не один рік дезінформатори проштовхували тези про розпад Європейського Союзу, і перемога правих допомагає їм у цій інформаційній кампанії. Інформаційна обслуга Кремля заявляє, що антиросійський блок послабшав, а в ході наступних національних виборчих циклів друзі Росії можуть здобути владу й змінити позицію країн.

Методологія

Для здійснення моніторингу дезінформації ми проаналізували близько 500 тис. новинних матеріалів, узятих із ~1000 російських сайтів. Дані для дослідження зібрала й надала нам компанія SemanticForce.

До кожного абзацу застосували алгоритм автоматичного визначення тем. Серед цих тем (груп схожих за змістом матеріалів) визначили ті, що стосуються війни або її наслідків для Росії. Далі отримали дані для кожного матеріалу на сайті щодо згадок певної теми. На цих даних і прикладах абзаців, що стосуються теми, й ґрунтуються наші висновки.