Сексуальне життя та інвалідність: з чого почати

Секс — одна з базових потреб людини. В ієрархії потреб Маслоу він перебуває на першому щаблі поруч зі сном, їжею та наявністю одягу. Людина не може безперешкодно просуватись на шляху своєї реалізації, поки не задовольнила базові потреби. 

Реалії війни внесли корективи у сексуальне життя українців — поранення, ПТСР, ампутації та інші фактори впливають на сексуальне життя, можуть травмувати особистість  та блокувати реалізацію сексуального потенціалу. У цьому контексті варто згадати і про людей із вродженою інвалідністю: коли мова йде про їхні сексуальні потреби, то в суспільстві вдають, що точки дотику не існує. 

Насправді інвалідність чи хронічна хвороба жодним чином не впливають на сексуальну ідентичність людини. Любов, чуттєві переживання, симпатія, сексуальний потяг не зникають через хворобу чи травму, вони доступними абсолютно для всіх. Проте для більшості людей з інвалідністю сексуальне життя лишається табуйованою темою. Їхні бажання та потреби часто замовчують чи ігнорують, нібито вказуючи, що такі почуття не є важливими чи першорядними.

Поширені хибні соціальні уявлення стосовно сексуальності людей з інвалідністю:

1. Їм не потрібен секс.

Часто так можуть думати батьки, які виховують дитину з інвалідністю — в таких родинах присутня гіперопіка, через яку дитина може лишитись «дитиною» навіть у дорослому віці.

Однак відсутність статевого виховання може погіршити стан людини з інвалідністю: неусвідомлена сексуальність, пригнічені емоції та бажання можуть призвести до аутоагресії та психосоматичних розладів.

2. Сексуальна сфера не є першорядною для них.

Люди з інвалідністю потребують догляду та реабілітації, тому часто в опікунів процес піклування забирає багато сил. Тема сексуального життя та задоволення сексуальних потреб або ігнорується, або не порушується взагалі. А втім, здатність відчувати себе бажаними має велике значення для зміцнення відчуття власної гідності, впевненості та привабливості — такі якості необхідні для повноцінного життя будь-якої людини. 

Коли тема сексуального життя постійно відходить на другий план, люди з інвалідністю починають вважати себе непривабливими й неповноцінними. Врахуємо дискримінацію та жалість стосовно них і отримаємо реальну картину викривлених цінностей, які шкодять всьому суспільству.

3. Нав’язана думка про «еталонну сексуальність».

Сучасний світ маніпулює трендами та часом може транслювати нам штучні еталони сексуальності. На думку американських дослідників Вільяма Хауелла Мастерса та Вірджинії Джонсон, не можна однозначно відповісти на запитання, що таке сексуальність. Якщо слово «секс» використовують для позначення статевого акту, то «сексуальність»  —  це дуже широке поняття, яке стосується всього, що пов`язане із сексом і характеризує людину комплексно, а не лише її здатність до еротичної реакції. 

Помилково вважати людей з інвалідністю несексуальними. Існування таких хибних уявлень вказує на те, що суспільству необхідно більше просвітницьких заходів, які змінять застарілі соціокультурні уявлення, а також ставлення до людей з інвалідністю.

Сьогодні в Україні на рівні державних програм необхідно приділяти більше уваги темі відновлення сексуального життя людей з інвалідністю — як військових, так і цивільних. Адже до відновлення ментального здоров’я українців потрібно підходити комплексно. Реабілітаційні програми відновлення мають врахувати й аспект відновлення сексуального життя.

З чого почати відновлення сексуального життя:

1. Фахівці британської організації SCOPE, яка підтримує людей з інвалідністю, радять починати відновлювати сексуального життя із запитань, які дозволять краще зрозуміти себе і свої бажання.

 Наведені нижче пункти дозволять краще зрозуміти власну готовність:

— ви легко можете відмовитись від сексу, якщо хочете;
— ви впевнені, що на вас ніхто не тисне і не змушує займатись сексом;
— ви і ваш партнер готові до сексуального контакту;
— ви обізнані про всі наявні методи контрацепції;
— ви не будете займатись сексом через почуття обов’язку чи провини.

2. Вивчайте своє тіло.

Торкайтесь себе і знаходьте ті ділянки, де дотики приносять найбільше задоволення. Це дозволить стати впевненішими під час сексу.  Якщо ваш стан не дозволяє вам вивчити власне тіло, то на допомогу прийдуть інклюзивні іграшки — смарт-мастурбатори.

Також потрібно заздалегідь подумати про актуальні доступні позиції для сексу або реквізит. У цьому може допомогти підручник Кетрін Елліс «Секс та близькість для поранених ветеранів» (праця стосується не лише ветеранів, а всіх, хто пережив втрату кінцівок або отримав серйозні травми — Ред.).

3. Долайте бар’єри в щирих розмовах.

Це часом складно — зробити перший крок до сексуальної близькості. Ви можете відчувати сором, ніяковіти чи нервувати. Постарайтесь зрозуміти, що вам обом подобається і як це допоможе подолати фізичні та емоційні бар’єри. Подумайте, що для вас значить близькість? Яких переживань вам хочеться разом з партнером, до чого ви готові, а до чого — ні. Діліться своїми думками та очікуваннями — з огляду на відповіді партнера вирішуйте, чи зможете довіряти один одному.

Якщо вам потрібна допомога і ви відчуваєте незручність через те, що хтось із членів родини за вами доглядає, спробуйте домовитись про отримання допомоги від соціального працівника чи лікаря. Пам’ятайте, що ви маєте законне право на приватне життя та на реалізацію своїх сексуальних бажань.

4. Приєднуйтесь до спільноти.

Спільноти — це можливість бути серед своїх людей, зі спільними цінностями та інтересами. У них ми можемо отримувати підтримку, черпати ресурс, разом розвиватися. Дізнатися відповіді на всі запитання, які турбують, і отримати консультацію фахівця можна в інклюзивній спільноті EnableMe Ukraine, створеній для підтримки людей з інвалідністю. Як показує досвід роботи інклюзивних спільнот в ЄС та США, перебування людей зі схожими проблемами в одній спільноті допомагає ефективно долати кризи та суттєво покращувати власний добробут.