Без Росії мирні саміти приречені на невдачу. Моніторинг росЗМІ за 10–16 червня 2024 року

Зверніть увагу, що теми, пов’язані з нападом на Україну, цього тижня вгорі списку. Такого давно не було.

Мирний саміт у Швейцарії

15–16 червня у Швейцарії відбувся Глобальний саміт миру, який організувала Україна, покликавши на нього всіх охочих, окрім Росії. На запрошення Києва приїхав 101 представник країн, організацій і блоків. Світові ЗМІ розійшлися в оцінках результатів саміту. Але якщо ви читач російських медіа, то тут все чітко й безапеляційно — вам розкажуть про провал України: “Швейцарский пшик: «мирный саммит» по Украине закончился глобальным фиаско”.

Головні аргументи кремлівського агітпрому.

Без Росії будь-які мирні саміти приречені на невдачу. Росію справді не запросили до Швейцарії. І певна кількість учасників саміту справді заявляла, що без Росії неможливо завершити війну.

Щоб завершити будь-який воєнний конфлікт, потрібні всі учасники за одним столом переговорів, пишуть у росЗМІ.

Президент України Володимир Зеленський під час виступу зазначив, що Росію можуть запросити на наступний саміт. За його словами, на цьому етапі важливо було продемонструвати, що війна в Україні залишається в списку першочергових проблем світу. Що Київ має підтримку від союзників як діями, так і моральну. І Україна зафіксувала цей статус. Мало хто вірив, що саміт досягне конкретних успіхів, але відсутність Росії аж ніяк не свідчить про провал України.

Пропаганда пише, що Захід планував змусити Росію на такому саміті визнати поразку у війні проти України. Але російська армія не дозволила поставити Москву на коліна. І саме тому Росії немає на саміті, а отже, це поразка Зеленського та колективного Заходу: “Логика Саммита мира. Неформально. 1. Задумывали красиво выдвинуть от имени почти всех стран ультиматум России, когда Россия терпит поражение. 2. Россия, наоборот, не терпит поражение, а наступает, поэтому весь первоначальный план провалился”.

Знецінення учасників. Дипломатична гра Китаю на руку Росії. Пекін відмовився брати участь у саміті, і пропаганда взяла цей кейс для наступу. Дезінформатори запевняють, що сьогодні у світі жодна велика проблема не може вирішуватися без Китаю. Китай — це “сила та вплив”, і більшість країн, насамперед країни так званого Глобального Півдня, поважають “розумну, виважену” політику Пекіна. А ще Китай — “справжній друг” Росії, який розуміє національні інтереси Москви. Відсутність Китаю у Швейцарії — це ляпас Зеленському і Ко, які прагнуть поставити Росію на коліна .

Інші учасники, за версією пропаганди, — це представники колективного Заходу, які апріорі русофоби та вороже налаштовані до Росії, а також політичні карлики, які не впливають на світоустрій: “И карликов притащили типа Пилау и Восточный Тимор”.

Участь країн Глобального Півдня також виправдовують. Наприклад, повноцінну участь Аргентини пояснюють проамериканським керівництвом країни, яке перебуває під колоніальним впливом Вашингтона: “Из Незапада самая значимая участвует только Аргентина. Но её президент известен как фрик и жёстко про-США. Или под оккупацией Запада”.

Участь Туреччини, Індії, Бразилії, Саудівської Аравії пояснюють тим, що там не було високих представників, а отже, ці країни “играли не в серьез”: “Участвует на уровне демонстративно не лидеров, как Индия, Турция, КСА, Бразилия. То есть наблюдатели. По принципу «и нашим и вашим». То есть Саммит в Швейцарии — это Саммит Коллективного Запада. Юг игнорирует”.

Загалом нападки на ранг учасників стали важливою справою для пропаганди. Топова пропагандистка Ольга Скабєєва маніпулятивно “обрізала” кількість учасників. Вона, як і інші пропагандисти, стала акцентувати на тому, хто був присутній із лідерів, менший ранг представництва не рахувався: “Итак, саммит по Украине в Швейцарии завершился провалом… Дипломатического прорыва не получилось. Из 195 стран на конференцию приехали лидеры 56 государств, из которых 38 — европейские страны. Программа встречи была сильно обрезана — поздно началась и рано закончилась”. Тобто, за версією пропаганди, якщо не було Байдена, то участь США не зараховується. Зрозуміло, що це робиться, щоб применшити масштаб події.

Нікчемність підписаних документів. У підсумковий документ саміту увійшли три з десяти пунктів української “формули світу”: ядерна безпека, продовольча безпека, обмін полоненими та повернення депортованих українських дітей. Підсумкове комюніке підписало понад 80 учасників зустрічі.

З одного боку, для Росії це перемога. У підписаних підсумкових документах не було різких закликів вивести російські війська з України.

З другого боку, це також вимоги, а пропаганда не любить, коли в Росії щось вимагають:

“1. Ядерная безопасность. Предложения Саммита там просто абсурдные. Всем известно, что главная угроза ядерной безопасности — это власти Украины, которые обстреливают ЗАЭС. И вместо того, чтобы осудить Зеленского, Саммит требует от России отдать ЗАЭС в руки ООН — МАГАТЭ. А те под контролем Запада и отдадут ЗАЭС Украине. То есть ядерным террористам.

2. Продовольственная безопасность. Под этим красивым названием имеется в виду, чтобы Россия не обстреливала порты Украины. А в этих портах готовят атаки морских дронов на Россию.

3. Обмен пленных всех на всех. И передача детей. Но пленных Украины у России в 5 раз больше, чем российских пленных у Украины. И многие украинские пленные не хотят на Украину, потому что их там заставят воевать. То есть Зеленский хочет, чтобы ему отдали пленных, потому что жители Украины бегут от мобилизации.

Мне кажется, России надо чётко заявить, что все три пункта в интересах террористов. И любая страна, которая будет за них голосовать, — враг мира”.

Дезінформатори з радістю пишуть, що ключові регіональні та глобальні країни відмовилися підписувати документ: “Ключевые региональные и глобальные державы, включая Бразилию, Индию, Южную Африку и Саудовскую Аравию, не подписали совместное коммюнике”.

Пропаганда називає документ нікчемним. І таким, який не враховує позицію Росії та реальну ситуацію на фронті.

А ті, хто підписав, названі країнами на двох стільцях або колоніями Заходу. Так, у росЗМІ позицію Туреччини, яка підписала комюніке, пояснюють прагненням бути миротворцем: “В поддержку Киева документ подписала Турция, которая поддерживает тесные торговые связи с Россией и стремится быть миротворцем”. А в соцмережах заявляють, що Анкара готова віддати частину свого суверенітету: “Те, кто готов отдать Западу часть своего суверенитета. Из значимых стран член НАТО Турция и младшие союзники, как Аргентина и Сербия”.

Так, штатна “балакуча голова” Кремля Сергій Марков має власні оригінальні пояснення, чому ж документ підписали країни, які вважаються дружніми до Росії. Наприклад, Угорщина підписала, бо “после многих месяцев тайных переговоров Венгрия и НАТО заключили тайный договор: Венгрия не препятствует никаким действиям партии войны, проукраинской партии. А за это НАТО и ЕС не заставляют Венгрию участвовать ни в каких общих акциях НАТО в поддержку Украины. И даже ни гроша из Венгрии не пойдёт на войну на Украине”, а ще “Орбан боится, что в него будут стрелять как в премьера Словакии”. А Словаччина підписала, бо “Фицо пытается просто выйти из-под удара. Премьер-министр Словакии проголосовал за резолюцию, хотя он против неё, но потому что он боится террора”.

У цій статті ми не намагалися пояснити, чи Саміт миру у Швейцарії був перемогою, чи поразкою української дипломатії. Ми лише відзначили, як російська пропаганда реагувала на подію.

Про що писали ще:

Операція “Анадир 2.0”. 12 червня російські військово-морські кораблі увійшли в порт кубинської столиці Гавани. Куба заявила, що візит є стандартною практикою військово-морських кораблів дружніх до Гавани країн. А Міністерство закордонних справ комуністичного уряду заявило, що на кораблях не було ядерної зброї, це підтвердили представники США.

Російська пропаганда каже, що таким чином Москва показує силу США: “Мы активизировали процесс прибытия на Кубу наших боевых кораблей и подводных крейсеров. Сегодня к Острову Свободы подъехала российская многоцелевая атомная подводная лодка 4-го поколения «Казань». Боезапас — херова туча самонаводящихся торпед «Физик» и ракет «Циркон», а может, «Калибр», а может, «Оникс». … И американскую тюрягу Гуантанамо с военной базой США надо вытурить с Кубы. Янки гоу хоум. Пора, брат, пора”. Пропаганда нагадує про Карибську кризу 1962 року.

Тоді відбулося надзвичайно напружене протистояння між СРСР і США внаслідок таємного розміщення Радянським Союзом ядерних ракет на Кубі. Сполучені Штати змусили забрати зброю з острова, але й демонтувало свої ракети в Туреччині. Російська пропаганда заявляє, що тепер США змушені більше дослухатися до російських аргументів і будуть змушені вести прямі переговори, оскільки Росія і далі демонструє свою міць такими вивертами.

Майбутня поразка Макрона. Ми не раз писали, що Емманюель Макрон став мішенню російської пропаганди. Президентові Франції не можуть вибачити його активну підтримку України та заяви про ймовірність присутності французьких військ у майбутньому та інструкторів зараз на території України.

9 червня Макрон розпустив Національні збори — французький парламент. Він ухвалив таке рішення після поразки його партії на виборах до Європарламенту. Російська пропаганда переконує, що майбутні вибори до Національних зборів стануть катастрофою для президента. Дезінформатори активно поширюють заяви опонентів Макрона: “Переизбранный на новый срок депутат ЕП от французской политической партии правого толка «Национальное объединение» Тьерри Мариани поделился мнением о поражении партии президента Эммануэля Макрона на выборах”. І зазначають, що французи вибирають правих, оскільки вони не русофоби.

Зокрема, агітпром робить ставку на партію “Національне об’єднання” Марін Ле Пен, яка після перемоги на виборах повернеться до політики Business as usual, тобто налагодження ділових відносин із Москвою: “Если «Национальное объединение» Ле Пен победит на выборах через три недели, то политическое сотрудничество может быть восстановлено”.

Санкції проти Московської біржі. 12 червня США ввели санкції проти більш ніж 300 юридичних та фізичних осіб, які підтримують оборонно-промисловий комплекс Росії та допомагають Кремлю в його агресії проти України. США включили до SDN-списку (Список спеціально позначених громадян і заблокованих осіб, Specially Designated Nationals and Blocked Persons List) і Московську біржу. Мосбіржа оголосила про припинення торгівлі доларом і євро з 13 червня, а Центральний банк Росії призупинив торги гонконгівським доларом через його прив’язку до долара США. Дезінформатори вирішили перекрутити інтерпретацію подій і заявили, що це навіть на користь російській валюті: “Доллар трепещет в России от страха. После введения санкций против Московской биржи объявлено, что курс доллара будет определяться не на бирже, а на каких-то счетах по каким-то декларациям”. Мікропаніку на фінансовому ринку вирішили висвітлювати обережно і запевняють, що “доллар не будет ни 50, ни 150. … И что он не будет скакать как бешеная лань от 75 до 125… И главное — что доллар не будет запрещён”.

А після стабілізації пропагандисти почали писати, що курс долара не такий вже і великий: “Курс доллара 95 установился в криптообменниках”. А отже, антиросійські санкції не діють.

Методологія

Для здійснення моніторингу дезінформації ми проаналізували близько 500 тис. новинних матеріалів, узятих із ~1000 російських сайтів. Дані для дослідження зібрала й надала нам компанія SemanticForce.

До кожного абзацу застосували алгоритм автоматичного визначення тем. Серед цих тем (груп схожих за змістом матеріалів) визначили ті, що стосуються війни або її наслідків для Росії. Далі отримали дані для кожного матеріалу на сайті щодо згадок певної теми. На цих даних і прикладах абзаців, що стосуються теми, й ґрунтуються наші висновки.