Приймав найважливіших європейських монархів: історія та легенди Луцького замку

"Еспресо.Захід" розповість історію та цікаві факти про 600-річну фортецю, яка розташована на пагорбі в серці Луцька.

Виникнення замку в Луцьку

Фото: Вікіпедія

На території сучасного Луцька люди жили тисячі років. Сама назва "Луцьк", а відповідно, і поселення тут, має як мінімум тисячолітню історію, адже вперше про Луцьк згадують 1085 року в Іпатіївському літописі. Тоді під час міжусобних воєн князь Володимир Мономах узяв в полон матір і дружину князя Ярополка, який на той момент вирушив по військову допомогу до Польщі.

Однак ще до того на території Луцька було розвинене поселення русинів, яке почало розвиватися близько 1000 року, коли князь Володимир Великий приєднав Волинь до Русі. Так виникла дерев’яна фортеця у прикордонному Луцьку, що мала захищати русинів від поляків.

Є кілька історій, які пояснюють саму назву міста. Найпоширеніша версія каже, що місцевість, де тепер розташований Луцьк, мала вигідне оборонне розташування, адже на півдні протікала річка, східну частину оточували непрохідні болота, а з півночі та заходу межі визначалися вигином ("коліном" або "луком") ще однієї річки. Звідси й назва міста — Лучеськ, яке згодом трансформувалося у Луцьк.

Тож перші укріплення на місці сучасного Луцького замку були побудовані ще в княжі часи, але сучасного мурованого вигляду замок почав набувати під час правління Великого литовського князя Любарта у другій половині XIV століття. Тому його і називаються замком Любарта. Нова фортеця була зведена з метою оборони від татарських набігів і зміцнення влади литовських князів на Волині.

Коли син Великого князя литовського Гедиміна Любарт одружився із дочкою Великого князя Галицько-Волинського князівства Андрія II Юрійовича Агрипіною, то у 1340 році Любарт став королем Русі (Великим князем Галицько-Волинського князівства). Десь у той час починаються і масштабні роботи із реконструкції укріплень у Луцьку, коли дерев’яний замок почав ставати мурованим. Однак розвиток замку тривава майже сто років, головні роботи закінчилися орієнтовно в 1430-х роках.

Важливо сказати, що у 1366 році внаслідок втрати столичного міста Володимира Любарт переносить столицю до Луцька і таким чином остаточно утверджується тут, а місто набуває все більшого значення, стаючи столицею Волині.

Розвиток Луцького замку

Фото: igotoworld

Луцький замок став важливим адміністративним, політичним і культурним центром. У ньому проводили засідання Волинського сейму, приймали важливі державні рішення. Замок мав три вежі: В'їзну, Стирову та Владичу. Кожна з них виконувала свою функцію в обороні фортеці. 

Замок Любарта в цілому є у плані рівностороннім трикутником із випнутими сторонами, у вершинах розташовані вежі, віддалені одна від одної на близько 100 м. Висота стін - близько 12 м над валом. Товщина сягає до 3 м, верхня частина має товщину 0,8 м. Загалом на замок використано до 5 млн цеглин.

У 1387 році наступник Любарта, литовський князь Вітовт разом із сім'єю, князями, боярами осів у Луцьку. Вітовт надавав великої уваги Луцьку. Він часто перебував у місті, включив його у сферу великокнязівської політики. За його правління Луцьк мав статус неофіційної південної столиці Литви. Тоді почали розбудовувати й Нижній замок, також відомий як Окольний замок – додаткові дерев’яні фортечні укріплення, які оточували мурований Верхній змок.

До речі, у 1429 році в Луцьку замку відбувся з'їзд європейських монархів за ініціативою великого князя литовського Вітовта з метою обговорення ключових питань міжнародної політики. До Луцька прибули перші особи багатьох тодішніх держав: Сигізмунд Люксембурзький (імператор Священної Римської імперії та король Угорщини), Владислав II Ягайло (король Польщі), Ерик Померанський (король Данії, Швеції та Норвегії), Зигмунт Корибутович (князь новгород-сіверський і рильський), Андрій Гараї (палатин Угорщини), Софія Гольшанська (княгиня литовська) та інші.

Фото: ukraina.info

Луцький замок неодноразово ставав об'єктом нападів і облоги. Через два роки після з'їзду почалася Луцька війна – конфлікт між Польським королівством і Великим князівством Литовським. Після смерті князя Вітовта, який не залишив по собі спадкоємців чоловічої статі, розгорівся конфілкт. Формально верховним сюзереном Литви вважався польський король Владислав II Ягайло, двоюрідний брат Вітовта. Але литовська верхівка на з'їзді у Вільно обрала новим великим князем литовським Болеслава Свидригайла, молодшого брата польського короля. Свидригайло, давній суперник Вітовта, хоча і був римо-католиком, виступав проти унії Великого князівства Литовського з Польщею. Тож коронне польске військо оточило замок і кілька тижнів тримало його в облозі. Фортеця так і не була захоплена. Однак у наступні роки замок кілька разів переходив від одного князя до іншого.

Це призвело до руйнувань фортеці. Тому почалися чергові роботи з модернізації як Верхнього, так і Нижнього замків. Що більше, татарські війська почали свої криваві походи, тому постало питання зміцнення фортеці в Луцьку. Таким чином на початку XVI століття Окольний замок теж став мурованим.

Реконструкція не була марною, в 1508 р. татари спробували захопити Луцьк, але зустріли ефективний опір і мусили тікати.

У XVI столітті Луцький замок залишався важливим адміністративним і політичним центром. Після Люблінської унії 1569 року, коли Волинь увійшла до складу Речі Посполитої, замок продовжував виконувати роль адміністративного центру воєводства. Тут розташовувалися місцеві органи влади, суди та інші адміністративні установи.

У XVII столітті Луцький замок став свідком численних військових конфліктів, що призвели до його часткових руйнувань. Зокрема, під час визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького замок зазнав значних пошкоджень, а також згодом, у часи війни між московитами та поляками.

Інтенсивні роботи з відновлення проводили у другій половині XVII століття, коли замок намагалися повернути до його колишньої величі і значення.

Занепад та відновлення замку

Фото: Вікіпедія

У XVIII столітті Луцький замок поступово втрачав своє оборонне значення. Зміни у військовій тактиці, розвиток артилерії та постійні конфлікти призвели до того, що середньовічні фортеці вже не могли ефективно виконувати свої оборонні функції.

Після поділів Речі Посполитої наприкінці XVIII століття Луцьк і Волинь стали частиною Російської імперії, що також вплинуло на статус замку.

Попри втрату оборонного значення, Луцький замок і надалі використовували як адміністративний центр. Тут розміщувалися місцеві органи влади, судові установи та архіви. Однак замок поступово занепадав, його споруди потребували ремонту та реставрації.

У XIX столітті Луцький замок перебував у стані занепаду. Російська влада не надавала значної уваги збереженню середньовічних фортець, і багато споруд замку поступово руйнувалися. Деякі частини замку були розібрані або перебудовані для інших цілей.

У цей період замок використовувався для різних господарських і адміністративних потреб. Зокрема, в ньому розташовувалися склади, військові казарми та інші господарські приміщення. Частина території замку була переобладнана під місця для проживання.

Ось як писав про занепад замку польський письменник того часу Юзеф Крашевський:

"Я бачив багато руїн замків, але жоден з них не здався мені таким величним, таким гарним, таким красномовним, як цей — а може то ім'я Вітольда додає йому чару? … Волинські замки збереглися найкраще, бо вони найдовше були потрібні. Острозький, Дубненський, Чорторийський, Луцький, Олицький, замок в Конюхах, і т.і. і своєю кількістю, і збереженням свідчать про те, як довго цей край опирався нападам і які перетерпів довгі війни. Луцький і Олицький замки можуть дати найкраще уявлення, що таке давній оборонний замок".

Фото: Вікіпедія

Наприкінці XIX століття почалися перші спроби збереження та реставрації Луцького замку. Деякі споруди були відновлені, проводили роботи з укріплення стін і веж. Ці заходи мали на меті запобігти подальшому руйнуванню замку і зберегти його історичну цінність.

Після Першої світової війни та польсько-української війни Волинь увійшла до складу Другої Речі Посполитої. У цей період замок перебував у занедбаному стані, але польська влада здійснила деякі реставраційні роботи. Частина споруд замку була відремонтована, а архітектурні пам'ятки збережені.

Під час Другої світової війни Луцький замок зазнав значних пошкоджень. Військові дії, бомбардування та окупаційні режими (спочатку радянський, потім нацистський) спричинили додаткові руйнування. Після війни Волинь стала частиною Радянського Союзу.

Протягом наступних десятиліть у замку проводили різні реставраційні роботи, але темпи були досить повільними. У 1950-1970-ті роки почалися більш систематичні роботи з реставрації замку. Було відновлено кілька веж і стін, а також проведено археологічні дослідження. Луцький замок поступово перетворювався на туристичний об'єкт і історико-культурний центр.

У 1985 році був створений Історико-культурний заповідник "Старий Луцьк", який включав найстарішу територію міста з замком та іншими багатьма об'єктами. З того часу твердиня постійно перебувала під наглядом спеціалістів.

У XXI столітті Луцький замок став одним з найбільш відвідуваних туристичних об'єктів Волині. Завдяки зусиллям державних і місцевих органів влади, а також приватних інвесторів замок продовжує розвиватися, туцт проводять реставраційні роботи.

Цікаво, що хоч Окольний замок вже давно припинив своє існування, але згідно з дослідженням, 55 % його існує (включаючи вежі, мури та призамкові споруди XVIII столітя) і тепер є частинами луцьких будинків. У 2006 р. вели роботи із відновлення частини мурів Окольного замку, які йшли від В'їзної вежі Верхнього замку до будинку XVI століття. А у 2019-2020 роках відбувалося відновлення стін вежі Чорторийських, яка є прямокутним паралелепіпедом, накритим ґонтовим гостроверхим дахом. Таким чином частина залишків Окольного замку також стала доступною для відвідин туристів.

У 2011 році за підсумками акції "Сім чудес України" замок Любарта посів перше місце.

В останні десятиліття тут проводили масштабні реставраційні роботи, спрямовані на відновлення історичного вигляду замку. Відновлюють стіни, вежі й інші архітектурні елементи. Зусилля спрямовані на збереження автентичності та історичної цінності споруд.

Фото: Вікіпедія

У замку діє декілька виставок, зокрема на другому поверсі Воротньої вежі розташована виставка "Плитниця", де експонуються старовинні будівельні матеріали, знайдені під час археологічних досліджень.

У Владичій вежі на нижньому ярусі розташовується виставка "В'язниця". Трохи вище — "Замкова зброя", де подається до огляду замковий арсенал XV—XVII ст. Єдиний в Україні музей дзвонів розмістився на двох верхніх ярусах вежі. Тут зібрана чимала колекція дзвонів з Волині та інших частин України, з Польщі, Австрії, Румунії, Росії. Найстаріший датується 1647 роком.

Також у замку відбувається дуже багато різноманітних фестивалів історичного, етнографічного й музичного характеру.

Легенда про підземні ходи й скарби замку

Фото: Вікіпедія

Чи не найпопулярніша легенда розповідає про створення замку. За переказами, князь Любарт вирішив побудувати замок для своєї коханої дружини Агрипини. Його кохана була донькою князя з роду Данила Галицького, і князь хотів зробити для неї щось особливе. Він зібрав найкращих майстрів і будівельників і почав будівництво замку. Але, на жаль, Агрипина померла до того, як замок був закінчений. Князь залишався невтішним і приходив на її могилу з квітами до кінця свого життя.

Ще одна легенда Луцького замку розповідає про підземні ходи, що з'єднували замок з іншими частинами міста і навіть з іншими замками. За легендою, ці ходи використовувалися для таємних втеч і переміщень під час облог.

Інша легенда стверджує, що в замку заховані скарби, які ніколи не були знайдені. Це підживлює цікавість археологів та шукачів пригод, які досі сподіваються віднайти ці багатства. А гіди розповідають, що існує повір’я, мовляв, Любарт заховав в стінах замку прокляті скарби. Хто їх знайде – не зможе винести із фортеці. Проте коштовності можна подвоїти, якщо перед в’їзною вежею потерти 200 гривень, на яких і зображений Луцький замок.

З Луцьким замком пов’язана й трагічна історія. В одному з переказів йдеться про дівчину Оксану, в яку закохався комендант фортеці, але вона не відповіла йому взаємністю. Той, щоб помститись, змусив дівчину страждати. Солдати жорстоко познущались з Оксани, а тіло розрубали на маленькі частини. Після цього в замку й з’явився привид жінки, яка щоночі блукає містом, шукаючи частини свого тіла.

Читайте також: Козаки Хмельницького не змогли штурмом взяти: історія й легенди Збаразького замку