Що означав перформанс Марини Абрамович на фестивалі "Ґластонбері"

На вихідних в Британії відбувся музичний фестиваль Гластонбері. Одним з його найяскравіших моментів став перформанс культової мисткині Марини Абрамович, який називається "7 хвилин колективної тиші". Розповідаємо, що він означає.

Тема цьогорічного фестивалю — "Мир", але навіть з огляду на цю концепцію те, що Абрамович зробила на фестивалі, було чимось нетрадиційним. Музичні фестивалі існують для того, аби стати для відвідувачів можливістю ескапізму та втечи від реальності, але Абрамович вдалося перетворити Гластонбері на храм роздумів. "Люди приходять на фестиваль гарно провести час. П’ють, вживають наркотики, погода хороша. Але я прошу їх помовчати і подумати про стан цієї планети, яка зараз справді перетворилася на пекло", – сказала вона, вказавши на такі проблеми, як глобальне потепління, російсько-українську війну, збройний конфлікт Ізраїля та Палестини.

Марина Абрамович зробила мовчання найпотужнішим інструментом у своїй роботі – варто тільки згадати проєкт "Художник присутній" 2010 року: понад 700-годинний статичний, мовчазний перформанс, під час якого мисткиня нерухомо сиділа в музеї МоМа у прямокутнику зі скотчу на підлозі, а навпроти неї був стілець, на який запрошували сідати гостей музею. З усіма, хто сідали на стілець, вона підтримувала зоровий контакт. На "Гластонбері" Марина Абрамович мала загалом мати лише п’ять хвилин на сцені, які перетворилися на10, коли головна зірка Гластонбері, Пі Джей Харві, чий виступ мав відбутися після Абрамовича, відмовилася від однієї пісні зі свого сету, щоб продовжити час для легендарної мисткині.

"Є журналісти, які запитують мене: "Як художниця, що ви збираєтеся робити, враховуючи весь жах, що відбувається навколо?", — міркує Абрамович. "Я знаю, що роблю, але що ви робите як журналіст, як режисер? Усі ми маємо можливість впроваджувати зміни". Це стосується й моди, незважаючи на те, що галузь, здавалося б, закриває очі на катастрофи, що відбуваються навколо неї, додає мисткиня.

Художниця з’явилася на сцені у шовковому халаті у стилі кімоно, який створив для неї її близький друг Ріккардо Тіші. "Мода перебуває в стані кризи", — сказав Абрамович. "Таке відчуття, що дизайнери переходять з одного бренду в інший, і все. Але вчора відбувся аукціон одягу Вів’єн Вествуд, я шукала там щось і думала, наскільки революційною, неймовірно прогресивною вона була на той час, розмірковуючи про суспільство та говорячи про важливі речі. Тоді я подумала про Ріккардо та про те, як він змінив світ, вивівши кутюр на вулицю, створивши спільноту геїв і трансгендерів у світі моди. У той час ніхто цим не займався".

Рікардо Тіші і Абрамович давно співпрацюють. Так, дизайнер створив костюми для опери Абрамович "7 смертей Марії Каллас", а вона свого часу була художньою керівницею його шоу Givenchyвесна/літо 2016 року, яке відбулося на 14-ту річницю трагедії 11 вересня у Нью-Йорку. "Ріккардо створив неймовірну концепцію", — сказала Абрамович про її вбрання для Гластонбері. "Я думала як представити цю ідею, а він зробив сукню як символ миру. Коли я стою там, це не схоже на щось особливе, але коли ви розкриваєте руки, це знак миру. Це вбрання мусить опинитися в музеї".

Ось як сам дизайнер описує свою ідею: "Оскільки це було повідомлення про мир через тишу, ми подумали, що насправді означає тиша: це завжди продовження дійсно сильних емоцій. Саме це повинна була втілювати ця сукня. Натхнення прийшло у великому мистецтві японського кімоно".

Протягом багатьох років мода грає особливу роль у творчості мисткині. У 70-х роках, розповідає вона, художники "носили лише брудні джинси... Ворогом була мода, червоні губи та червоний лак для нігтів, і все, де ви занадто старалися. Це сприймалося як щось жахливе", – сказала вона. – "Я ж завжди відчувала себе дуже некрасивою як жінка, і я ніколи не відчувала себе в безпеці як художниця. У мене ніколи не було впевненості як у жінки". Але потім, згадує вона, мода стала її інструментом. "Це не погано – відчувати силу, почуватися справді добре у своєму одязі. Я зрозуміла це і перестала відчувати провину за те, що люблю моду".

Виступ Марини Абрамовича на фестивалі Гластонбері може стати новою вершиною для художниці. "Скрізь у світі так багато гніву, і всюди є війни, і є глобальне потепління, і бідність, – сказала Абрамович. – Що я хотіла сказати людям, це те, що якщо ви змінюєте себе, ви змінюєте інших". Вона навела приклад Махатми Ганді як взірець революційних змін через мир. "Ми відкидаємо таку можливість. Мовчання – це не опір, це не протест. Мовчання означає створення зв’язку з собою та іншими. Ми завжди когось критикуємо, але ніколи не дивимося на себе".

За матеріалами Vogue.co.uk