Адам і Єва розмовляли польською?, або що курив львівський францисканець

Одним із перших римо-католицьких орденів, представники якого прийшли до Львова, були францисканці. Із XIV до ХVIII століття їхній осередок знаходився на сучасній вулиці Театральній. У першій половині XVII століття у костелі Святого Хреста монастиря францисканців у Львові можна було почути проповіді блискучого оратора, здібного богослова і талановитого ритора Войцех Демболенцького. Останній – надзвичайно цікава і непересічна особистість.

На теренах сучасної України його діяльність була пов’язана зі Львовом та Кам’янцем. Також Демболенцького можна вважати важливою фігурою для ідеології сарматизму. Поширеної серед шляхти у той час, але трохи дивної системи поглядів.

Що і як писав Войцех Демболенцький?

Перу Войцеха Демболенцького належать декілька праць, які можна назвати історичними. Наприклад, його трактат “Przewagi Elearόw polskich, co ich niegdy lisowczykami zwano” (1623), де, між іншим, він рефлексував на події, свідком та учасником яких був сам. Загалом про лісовчиків, які були учасниками подій Тридцятилітньої війни (1618-1648), він написав декілька текстів. Окремі з них було поширено для публіки анонімно, а інші – під псевдонімами. Один текст Демболенцький підписав псевдонімом “Бартоломей Зиморович”, прикрившись іменем видатного львівського хроніста та політика.

Проте більшість праць Войцеха Демболенцького все ж написані на богословську тематику. Траплялися серед них і відверто ідеологічні тексти. Наприклад, це найвідоміша праця Демболенцького – трактат “Wywόd jednowładnego państwa świata/Вивід єдиновладної держави світу” (1633), що приніс йому найбільшу популярність. Цей текст було написано в дусі ідей сарматизму. Тобто типових для того часу уявлень, немов шляхта Речі Посполитої походить від кочового племені сарматів, які у перші століття нашої ери жили у Північному Причорномор’ї.

Ідеї сарматизму досить фантасмагоричні. Проте Демболенцький підняв їх до рівня максимальної вигадки та фікції. У згаданому тексті він зазначав, що польська мова – серед найдавніших у світі і від неї походять усі інші мови. Вона давніша за грецьку та латинську мови. Польською ледь не Адам з Богом у раю розмовляли. Самі поляки (очевидно, не в сучасному розумінні) – це наступники скіфів і саме на терени Корони Польської було перенесено престол світу з Лівану. Отож, поляки є найдавнішими людьми і тому повинні отримати владу над світом. Серед головних завдань польського місіанізму Демболенцький називає визволення теренів Азії та Африки від невірних.

Хто такий Войцех Демболенцький?

Войцех Демболенцький (1585-1646) походив із шляхетської родини, із теренів сучасного Куявсько-Поморського воєводства Польщі. Він отримав чудову освіту, гарно опанував латину, навчався у школі францисканців у Каркові. Десь тоді став членом ордену францисканців і декілька наступних років свого життя провів у Ополі, Каліші, Львові і ін. Наживши життєвого досвіду, Войцех Демболенцький відбув до Венеції та Риму, де став бакалавром. На той час припав початок тривалої і кривавої Тридцятилітньої війни – одного з найжахливіших конфліктів у історії Європи. Демболенцький також був учасником цих подій – служив капеланом лісовчиків. Це підрозділ легкої кавалерії, який був на службі в імператора Священної Римської імперії. Це тривало не довго, але залишило помітний слід у житті Демболенцького.

У 1626 році Демболенцький поселився у Кам’янці. Тут став засновником та генералом Товариства викупу полонених християн із турецької та татарської неволі. До цієї спільноти неодноразово виникали питання щодо розпорядження нею зібраними для викупу фінансами. Часто звучали претензії і до способу життя Демболенцького та його оточення, відповідності їх християнським та моральним нормами. Не затримуючись у Кам’янці, Демболенцький знову відвідав Рим. У вічному місті він продовжив освіту і став доктором богослов’я.

Минуло декілька років і Демболенцький уже був у Львові. Ерудицією, знаннями мов та життєвим досвідом він дуже вирізнявся з-поміж інших. Відтак не дивно, що тут йому вдалося досягнути багатьох висот. Демболенцький став проповідником у місцевому осередку францисканців. Через вченість та розуміння книжкової справи, ерудицію, йому доручали ведення записів та упорядкування хронік, він став істориком ордену. У 1643 році Войцех Демболенцький взагалі став провінціалом францисканців Руського воєводства Речі Посполитої. На цій посаді брався за проведення реформ.

Євген ГУЛЮК

Використані джерела:

1. Dembołęcki Wojciech // Polska biblioteka muzyczna [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://polskabibliotekamuzyczna.pl/encyklopedia/dembolecki-wojciech/
2. Гулюк Є. Нісенітниці, якими себе оточують люди. Енциклопедія дурниць і сотні років омани? // ZAXID.NET, 2024 [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://zaxid.net/nisenitnitsi_yakimi_sebe_otochuyut_lyudi_n1587290?fbclid=IwZXh0bgNhZW0CMTEAAR1N5V7g67akMeyd_CtOt0V-TI2i5mn4DDj-PRt77cEcd_Ab5QgecDE8ksg_aem_u3eLTLH88EGGbKsEOE0klA
3. Осіпян О. Запрошення вірмен до Львова галицькими князями Данилом та Левом Даниловичем // Український історичний журнал, 2012. – №6.– С. 160-161.