Салонний вояж, або як відкривали нову колійову ділянку Ходорів-Підвисоке

У неділю, 28 листопада 1897 року, на Рогатинщині відбулася подія державного значення – відкриття залізничного шляху Ходорів-Підвисоке. Ще б пак, того дня перші особи коронного краю Королівства Галичини та Володимирії й представники віденського уряду відкривали колію, що мала стати частиною загальноєвропейського коридору Петербург-Трієст!

Проєкт на три мільйони

Наприкінці ХІХ століття в Галичині активно розбудовували локальну залізничну мережу. Затверджений центральною владою закон надавав різні пільги та звільнення від податків усім потенційним інвесторам.

У 1897 році ввели в експлуатацію дві гілки Східногалицької локальної залізниці (Ostgalizische Localbahnen), які пройшли через Прикарпаття: Галич-Острів (Тернопіль) і Ходорів-Підвисоке. 1 липня 1897 року відкрили рух на лінії Галич-Острів протяжністю 29,5 км через Більшівці, Старі Скоморохи, Свистільники (нині Світанок), Нижню та Верхню Липиці до Підвисокого.

29 листопада 1897 року запрацювала 43-кілометрова лінія Ходорів-Підвисоке зі станціями та зупинковими пунктами Псари (нині Приозерне), Дегова, Потік, Рогатин, Пуків, Жовчів.

Роботи з будівництва цього відтинку колії розпочалися восени 1896 року. Працювали переважно місцеві, що постачали необхідні матеріали возами, італійці (здебільшого як будівельники), мазури й хорвати. Приїжджих називали «барабами» (від нім. bahnarbeiter – залізничник).

Будівельний камінь використовували місцевий, металеві конструкції возили з Відня та Праги, меблюванням станційних будинків займалася фабрика Кароля Фідлера зі Станиславова. Нагляд за роботами провадив цісарський інспектор Сидон Лорет, який у 1894 році керував будовою колії Станиславів-Вороненка, заступниками призначили старших інженерів Лебенштайн й Біттерліха.

У майбутню магістраль, яку розділили на  п’ять секцій, інвестували підприємці брати Карл та Емануель Таубери з Чернівців (ходорівська і дегівська секції), Людвік Радваньський, Фелікс Ільницький та Клеменс Ільгнер (перша рогатинська секція), а також спілка «Френденгайм, Раух та Вольф» (друга рогатинська та верхньолипицька секції). Загальна вартість інфраструктурного проєкту склала 3,6 млн золотих ринських (з них майже мільйон надійшов з бюджету краю).

Пишний потяг

Відкриття залізниці Ходорів-Підвисоке планували на 1 листопада, згодом – на 19 листопада (намагалися приурочити до іменин дружини цісаря Франца Йозефа – Єлизавети): 5 листопада по станціях мали розвезти працівників пошти, 13 числа колією мав пройти «polizeizug» – поліційний потяг. Керівник будови колії Сидон Лорет обґрунтовував такі відтермінування складністю у виконанні деяких інженерних робіт, зокрема, спорудження 45-метрового моста через річку Гнила Липа перед Рогатином та 300-метрового завдовжки та 18-метрового заввишки насипу біля Жовчева.

Зрештою, урочисте відкриття новозбудованої колії відбулося в неділю, 28 листопада 1897 року. Захід детально висвітлювали на сторінках тодішньої преси. Пропонуємо читачам перенестися на 125 років у той особливий день.

Отже, окремий спеціальний потяг у складі кількох салонних вагонів вирушив зі Львова зранку о 8.16. Делегацію очолили намісник коронного краю Королівства Галичини та Володимирії князь Євстахій Сангушко та маршалок Галицького крайового сейму граф Станіслав Бадені. З Відня прибули керівник відділу міністерства залізниць Австро-Угорщини Максиміліан Піхлер і секретар міністерства Вольфганг Волькенштайн. Міністр залізниць генерал Гуттенберґ через урядову кризу в останній момент скасував свій візит в Галичину.

Серед запрошених достойників були, зокрема, президент Вищого крайового суду Александр Тхожніцький, керівник Дирекції скарбу Вітольд Коритовський, ректор Вищої політехнічної школи, професор кафедри залізничного руху Роман Ґостковський, очільники Львівської та Станиславівської дирекцій залізниць Людвік  Вежбицький та Герард Фестенбурґ.

Отці та війти

Через годину після відправлення зі столиці краю потяг зупинився на ходорівському двірці. Там поважну делегацію зустрів господар Ходорова граф Казимир де Во, який запросив подорожуючих на частування у свою резиденцію недалеко від станції. Після сніданку всі присутні зробили записи у пам’ятній книзі та рушили далі в дорогу новою колією.

На найближчій станції у Псарах власниця садиби та розкішного палацу графиня Вільма Рей особисто вітала намісника Сангушка, а дівчатка з місцевого дитячого закладу сестер Служебниць подарували букет квітів представнику міністерства Піхлеру. Миколай Рей, син господині маєтку, виголосив промову польською та українською мовами на честь імператора Франца Йозефа. Шановних гостей вітали війти з довколишніх сіл та священники – отець Григорій  Воєвідка з Долинян та отець Володимир Сабат з Помонят.

На наступній станції в Потоці гостей зустрічали отець Лев Залужний та отець Володимир Андрухів з Черча, а також війти з Потока, Залип’я та Черча. До Рогатина потяг прибув під мелодії запрошеного зі Станиславова оркестру близько першої години й майже одразу відправився далі.

На станції в Пукові очікували війти з Чесник, Путятинець і самого Пукова. Заступник рогатинського старости Земба представив гостям багатолітнього чесниківського голову Данила Шеремету та похвалив його перед поважним товариством за «раціональне ведення лісового господарства».

Проминувши Жовчів, до Підвисокого поїзд прибув о другій годині. Мандрівники жваво спілкувалися з місцевими жителями, школярами, їхніми вчительками та духовними особами: настоятелем костелу отцем Загужанським та греко-католицькими священниками з Курян і Чесник – отцями Федюком і Любінецьким.

Гостей приймає Рогатин

Близько 15:30 святковий поїзд повернувся до Рогатина. Там делегацію зустріли бурґомістр Манастерський, священники Іполит Дзерович та Володимир Чировський, рабин Левін, директори шкіл, представники місцевого самоврядування та повітової адміністрації.

У двох залах рогатинського двірця розпочався бенкет, участь в якому взяли майже 100 гостей. Господарями на забаві були пани Розтворовський та Францішек Бесядецький, помічники голови організаційного комітету з проведення урочистостей Миколая Торосевича. Учасники почергово виголошували тости за імператора, присутніх достойників, усіх причетних до будівництва колії, наголошуючи на великій стратегічній та економічній значимості збудованої ділянки залізниці Ходорів-Підвисоке для краю та усієї Австро-Угорщини.

О 17:20 спецпоїзд з поважним товариством вирушив до Львова. По дорозі мандрівники спостерігали світлове шоу, влаштоване за ініціативи графині Вільми Рей на станції в Дегові. У столицю краю потяг прибув близько восьмої вечора.

Наступного дня, 29 листопада 1897 року, відкритою ділянкою залізниці між Ходоровом і Підвисоким розпочався регулярний рух поїздів.

Наприкінці ХІХ століття залізниця сполучила три повіти (Бібрецький, Рогатинський та Бережанський) Королівства Галичини та Володимирії з іншими регіонами краю. На початку ХХІ століття колія з’єднує три області – Львівську, Івано-Франківську й Тернопільську – вже незалежної України та потенційно має перспективу стати платформою для зміцнення зв’язків й співпраці між ними, реалізації спільних проєктів у промоції історично-культурної та природної спадщини Опілля.

Андрій МУЗИКА
завідувач відділу «Музей історії Львова» Львівського історичного музею

Джерело: Репортер