/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F193%2F41cbea0c453623ac22af8ba9819e5ff8.jpg)
Скарби Криму. Повернення в Україну
5 липня Скарбниця Національного музею історії України на території Києво-Печерської лаври представить знаковий виставковий проєкт «Скарби Криму. Повернення». Очам відвідувачів відкриються понад пів тисячі унікальних артефактів, які Росія незаконно намагалася привласнити: давньогрецькі, давньоримські, пізньоскіфські, сарматські, гунські та готські речі, знайдені під час археологічних досліджень у Криму.
«Кримські скарби вдома. І це без перебільшень історична перемога України у боротьбі за культурну спадщину, яку століттями намагається вкрасти російська імперія», – наголосив у коментарі Укрінформу в.о. міністра культури та інформаційної політики Ростислав Карандєєв напередодні її відкриття.
На його переконання, команда фахівців з МКІП та Національного музею історії України, представники Мін'юсту спільно з українськими адвокатами та юридичними радниками фірми «Berg Stoop&Sanders», МЗС України зробили колосальну роботу для того, щоб ця виставка відбулась. Щоб кожен громадянин України та гість нашої держави зміг побачити та усвідомити, що історія України почалася тисячі років тому.
«У різні періоди територію України населяли різні народи, які залишили по собі величезний спадок. Сьогодні ми усі маємо його зберігати та захищати. Це наша візія та наша мета, це ми і робимо», – сказав міністр.
ЕКСПОЗИЦІЯ ТРИВАТИМЕ ДО ОСТАТОЧНОЇ ДЕОКУПАЦІЇ КРИМУ, ПОТІМ ЇЇ ПЕРЕВЕЗУТЬ НА ТЕРИТОРІЮ УКРАЇНСЬКОГО ПІВОСТРОВА
Для України сам факт повернення цих експонатів, перемога не тільки в юридичній площині, а набагато ширше – це перемога в боротьбі за власну історію, культуру, ідентичність. Адже Росія на захоплених територіях завжди намагається знищити ідентичність і культуру інших народів: щось знищує, щось приписує собі.
Верховний суд Нідерландів у червні 2023 році поставив остаточну крапку і визнав, що «скіфське золото» – це українські скарби і вони мають повернутись до України на противагу позиції, яку заявляли музеї окупованого Криму.
У листопаді Києву передали експонати чотирьох кримських музеїв, які з 2014 року – після завершення там виставки «Крим: золото й таємниці Чорного моря» зберігалися в музеї Алларда Пірсона в Амстердамі. 2694 кілограмів стародавніх скарбів доставили на територію Києво-Печерської лаври до Скарбниці Національного музею України і ось зараз вони готові постати перед очима відвідувачів. Експозиція виставки «Скарби Криму. Повернення» триватиме до остаточної деокупації Криму, після чого її перевезуть на територію українського півострова.
ВІД 5 СТОЛІТТЯ ДО НАШОЇ ЕРИ – ПО 7 СТОЛІТТЯ НАШОЇ ЕРИ
В експозиції Скарбниці представлені речі різних народів за проміжок часу 1200 років – від 5 століття до нашої ери по 7 століття нашої ери.
Всі експонати виставки безумовно унікальні, але ми зупинимося на деяких, вартих особливої уваги. Наприклад, двохтисячолітні китайські дерев’яні шкатулки з реставрації яких, власне, й виникла ідея виставки у 2013 році.
Це територіально «найзахідніша» знахідка китайських дерев’яних виробів – складно навіть уявити, яку колосальну на той час відстань вони подолали північною гілкою Шовкового шляху від Китаю до Криму, щоб опинитися в Усть-Альмі (неподалік Бахчисарая), в одному з найбільших і найбагатших некрополів пізньоскіфської культури!
Їх виготовили у першому столітті нашої ери, тож не дивно, що від давньої краси цих скриньок, в яких заможні жінки зберігали свої прикраси, до нашого часу збереглися тільки тонесенькі шари лакового обладунку. І щоб постати перед нами в майже натуральному вигляді, шкатулки пройшли складну й кропітку реставрацію в Японії у визнаних майстрів, які протягом кількох років філігранно складали всі знайдені частинки.
«Знахідка шкатулок була сенсацією, а їх реставрація – справді унікальна, адже це деревина – не золото, не камінь. Тому те, що дерев’яні вироби дійшли аж до нас, привернуло цікавість наукової спільноти. Першими зацікавилися науковці з Німеччини, ними й була створена концепція виставки «Крим – золотий острів у Чорному морі» і у 2013 році почалися організаційні заходи – з чотирьох кримських музеїв відібрали найрепрезентативніші речі, що характеризували історію і культуру Кримського півострова в різні часи», – розповіла директорка Скарбниці Національного музею історії України Наталя Панченко.
До виставки тоді долучили також 19 експонатів зі Скарбниці Національного музею історії України (до 2021 року вона мала назву «Музей історичних коштовностей України»), де зберігається найбільша в Україні, а можливо і в світі колекція «скіфського золота» – 44 тисячі експонатів. Зокрема в 2014 році за кордон з виставкою вивозили скіфські меч, піхви та золотий «шолом», що походять з курганів материкової України, гривна з Ногайчинського кургану та інші артефакти пізнішої – сарматської доби. Знамениту «скіфську пектораль» на ту виставку не відправляли і вона не перетинала кордонів держави у 2013-му, хоча саме її зображенням часто помилково ілюстрували інформацію про перебіг судового процесу по «скіфському золоту».
Після укладання контрактів виставка виїхала за кордон – спочатку експонувалася в Бонні (Німеччина), потім переїхала в Нідерланди, де в лютому 2014-го розпочалося експонування в музеї Алларда Пірсона в Амстердамі. І на момент анексії Кримського півострова, речі лишалися в цьому музеї відповідно до контрактів – вона мала тривати до кінця травня 2014 року.
Але через два вагомих фактори виставку «Крим – золотий острів у Чорному морі» було продовжено до 20 серпня 2014 року: по-перше, через надзвичайно великий інтерес з боку відвідувачів, а по-друге, через сподівання, що подальша доля півострова буде скоро вирішена і кримські експонати повернуться в Україну.
Потім «київські» експонати вже восени 2014 року без проблем повернулися до Києва, а от з поверненням кримської частини – виникли проблеми, на розв’язання яких пішло майже 10 років...
ЦЕ НАБАГАТО ШИРШЕ, НІЖ ЮРИДИЧНИЙ ПРОЦЕС. ЦЕ БОРОТЬБА ЗА НАШУ КУЛЬТУРНУ СПАДЩИНУ ТА ІДЕНТИЧНІСТЬ
Звісно, коли в травні 2014 року постало питання про продовження виставки в Амстердамі, Міністерство культури та інформаційної політики України його погодило, але видало наказ, що після експонування потрібно передати всі речі на зберігання в Національний музей історії України. До анексованого Криму вони не повинні були їхати. Проте, оскільки музей Алларда Пірсона мав контрактні зобов’язання з кримськими музеями, які наполягали на поверненні експонатів саме їм, нідерландська сторона на це не пішла. Виник спір, який в європейських країнах вирішується тільки в судах. Кримські музеї подали свої претензії, а держава Україна вийшла з зустрічним позовом, вимагаючи повернути ці речі Національному музею історії України.
До відстоювання загальнонаціональних інтересів були залучені Міністерство юстиції, Міністерство закордонних справ, Міністерство культури та інформаційної політики, адвокати та юридичні радники, які потужно захищали українську позицію і надавали сильні аргументи, щоб до останнього відстояти наші культурні цінності.
За словами Уповноваженої у справах Європейського суду з прав людини Маргарити Сокоренко, історія тривалої судової суперечки щодо «скіфського золота» та його повернення була доволі складною і затягнутою, проте у 2023-му році, після рішення Верховного суду Нідерландів, Україна здобула перемогу не тільки в юридичній площині – це була перемога в боротьбі за власну історію, культурну спадщину, ідентичність.
ЧЕРЕЗ ТАКІ ПРОЦЕСИ РОСІЯ НАМАГАЄТЬСЯ ЛЕГІТИМІЗУВАТИ ЗАХОПЛЕННЯ ТЕРИТОРІЙ
«Рішення Верховного суду Нідерландів дійсно дуже важливе і переможне для нас, але я б хотіла звернути увагу на момент, який не одразу є очевидним – за допомогою таких процесів, як повернення «скіфського золота», Росія опосередковано намагається виправдати і легітимізувати захоплення територій. Адже конкретно в цьому провадженні стороною позову були не держава Росія, а саме ці окуповані кримські музеї. Що якраз і є опосередкованою спробою легітимізувати установи і органи, які функціонують на окупованій території. Тому це для нас знакове рішення ще й тому, що ми позбавили Росію можливості опосередкованого визнання окупаційних адміністрацій», – переконана Сокоренко.
Судовий процес закінчився в Нідерландах, де Верховним судом була поставлена крапка – це українське надбання, українські скарби і вони мають бути повернені Україні. Але тоді ж в 2023 році у російських ЗМІ з’явилися заяви музеїв окупованого Криму, що вони позиваються щодо «скіфського золота» до Європейського суду з прав людини проти Нідерландів і України.
«Ми не отримували жодної інформації від Європейського суду з прав людини чи це дійсно правда. Можливо, в перспективі нам про це повідомлять, якщо позов справді є. Зараз у нас в Європейському суді є інші міждержавні позови проти Російської Федерації – днями було винесено рішення щодо порушення прав людини в окупованому Криму, і якраз перед ним в засобах масової інформації Росії знову з’явилася інформація, що музеї окупованого Криму чекають розгляду справи в Європейському суді по «скіфському золоту» – наголосила Уповноважена у справах Європейського суду з прав людини Маргарита Сокоренко.
Вона не виключає, що такий позов таки може мати місце, але з її власного досвіду 10-ти років участі в юридичних процесах в Європейському суді з прав людини (з моменту окупації нашої території) знає, що доволі часто, коли Росія супроводжує якийсь позов широкою інформаційною кампанією, то або сама розуміє, що претензія не буде задоволена, або взагалі мета – не сам позов, а створення інфоприводу. В даному випадку, нібито «скіфське золото» незаконно віддане Україні, хоча його нам не віддали, а повернули.
СПІВРОБІТНИКИ МУЗЕЮ АЛЛАРДА ПІРСОНА ДОДАЛИ БЕЗПРЕЦЕДЕНТНИХ БЕЗПЕКОВИХ ЗАХОДІВ
Коли українські експерти прибули до Амстердама забирати експонати, виникла наступна проблема, адже вони не мали жодної облікової документації, а тільки контракти і списки, укладені не ними, а кримськими музеями. Тобто фахівці мали надскладне завдання підтвердити автентичність речей, не маючи уявлення, з чим порівнювати.
«Робота була доволі складна, ми на все мали 5 днів і 2 тисячі 100 одиниць зберігання (всього 565 музейних предметів, але ж багато з них складні, як шкатулки, або намиста). Співробітники музею Алларда Пірсона, знаючи ціну росіянам, додали безпрецедентних безпекових заходів – повністю відокремили крило музею, де ми працювали, та найняли додаткову охорону. Спочатку вони були напружені, очікували, що можливо ми будемо мати якісь претензії до експонатів, але професіонали завжди порозуміються – вони побачили фаховість наших експертів-археологів і зараз у нас дуже добрі відносини. Закінчилося це тим, що в останній день, коли ми підписували підсумкові документи і підтвердили автентичність експонатів, вони відмовилися від стягнення плати, яку висували нам за зберігання», – згадує директорка Скарбниці Національного музею історії України Наталя Панченко.
Як відомо, Україна мала сплатити амстердамському музею за зберігання впродовж майже 10-річного періоду експонатів досить велику суму, але в апеляції її зменшили до такої, яку українська сторона визнала справедливою компенсацією. Йшлося приблизно про 100 тисяч євро.
За словами Наталі Панченко, музей Алларда Пірсона утримував українську колекцію в дуже хорошому стані і добре її охороняв, тобто експонати не просто лежали десь у ящиках, а була залучена спеціалізована компанія, яка оглядала їх та давала рекомендації зі збереження. От, власне за це й мала бути стягнута плата.
Зараз в Україні скіфські артефакти також зберігаються за всіх необхідних вимог температури та вологості. Як трохи сумно констатувала пані Наталя, не було б щастя, та нещастя допомогло, і тепер у Скарбниці Національного музею історії України є те, чого не було до повномасштабної війни – завдяки європейській допомозі вони отримали багато осушувачів і зволожувачів, щоб регулювати потрібний для зберігання режим.
РОСІЯ НАМАГАЄТЬСЯ ЗНИЩУВАТИ НАШУ КУЛЬТУРУ І САМОБУТНІСТЬ І МИ МАЄМО БОРОТИСЯ ЗА ЇХ ЗБЕРЕЖЕННЯ – BGV
Виставковий проєкт «Скарби Криму. Повернення» проводиться Міністерством культури та інформаційної політики України за підтримки та ГО «Інститут публічних комунікацій» та благодійного фонду BGV, для якого це далеко не перший історичний та культурно-освітній проєкт, підтриманий під час повномасштабної війни.
«Ми вважаємо, що повернення «скіфського золота» є символічним. Ця історія об’єднала багато людей, установ, організацій та країн. Це неймовірна синергія і ми вкотре переконалися: як багато можемо і які ми сильні, коли об’єднані і всі за одно. У команді фонду ми говоримо, що це проєкт про дорогоцінності та цінності. А українські цінності – вони у самоідентичності, у збереженні історії, в історичній справедливості. Тому Благодійний фонд BGV та наша родина Буткевич не могли не підтримати такий важливий проєкт повернення додому Скарбів Криму. Стати його частиною для нашого Благодійного фонду – честь», – розповіла Анна Буткевич, меценатка, співзасновниця Благодійного фонду BGV, членкиня наглядової ради АТБ
У фонді зауважили, що сьогодні часто можна почути фразу: «Це зараз не на часі», проте команда зрозуміла: ми не в змозі обирати часи, ми живемо тут і зараз. І коли головне для кожного українця – оборона країни, непрофільним благодійним фондам та організаціям, окрім підтримки захисників, важливо забезпечити надійний тил, розширюючи напрями роботи, дбаючи також про гуманітарну сферу, освіту, історію. Особливо з огляду на те, з якою впертістю Росія намагається викорінити українців як націю і робить це зокрема через знищення мови, культури та нашої самобутності. «Тож ми можемо і маємо боротися за їх збереження», – наголосили у благодійному фонді BGV, коментуючи свою участь у виставковому проєкті.
СИЛА ЖИТТЯ КРИМСЬКОГО ПІВОСТРОВА НЕВМИРУЩА
Центральним образом виставки «Скарби Криму. Повернення» є кам’яна скульптура Змієногої богині, яка згідно зі скіфськими віруваннями була богинею-прародителькою скіфів. Цей артефакт датовано першим століттям до нашої ери.
«Змієногу богиню було знайдено фрагментами в різні часи – окремо нижню частину, окремо – верх. На думку науковців, не факт, що верхня частина дійсно від конкретно цієї фігури, можливо, від іншої (бо їх вірогідно було декілька), але такого ж віку. Скульптура походить з античного Пантікапея (сучасне місто Керч), яке входить до переліку найвідоміших світових лапідаріїв – виставок стародавніх кам’яних скульптур та зразків писемності, виконаних на кам’яних плитах», – каже пані Наталя.
Скіфська Змієнога богиня пов'язана з життєдайним початком, але водночас вона має хтонічну природу, через що її зображення розміщували у скіфських гробницях. Зображення богині мають і рослинну символіку, тож водночас вона була і богинею Дерева Життя.
«Природа вмирає і відроджується, і це відродження – це сила життя. Тому ми її так і репрезентували – сила життя Кримського півострова невмируща», – говорить директорка Скарбниці.
Також на виставці можна побачити унікальні гунські прикраси з «тайників» у гробницях. Це ювелірні вироби V століття нашої ери, які збереглися виключно завдяки тому, що їх поклали не на померлу людину, а сховали в спеціальну нішу. Знаючи, що нові народи, які прийдуть на території, пограбують могили попередніх, люди замаскували ці дві сережки, два браслети та два персні у «тайник», грабіжники його не помітили, а археологи знайшли.
Це зразок типової тодішньої європейської моди – прикраси інкрустували переважно гранатами, інколи заміняли більш дешевими сердоліками, додавали також інше кольорове каміння, наприклад, зелений жадеїт. Подібні дуже близькі за оформленням коштовності знаходять у різних регіонах Європи (в центральній частині та на півдні), що свідчить про розповсюдження аж до Криму моди, яку принесли германські племена готів.
«На жаль, ми не знаємо, що залишиться в Криму після того, як звідти підуть російські окупанти, але ці унікальні речі однозначно збережені для нащадків», – говорить Наталя Панченко.
Невеличка фігурка оленя, представлена в експозиції – це насправді срібна ручка до дерев’яної чаші, яка не збереглася. Науковці дослідили, що цю побутову річ використали за іншим призначенням: спочатку вона була частиною посудини з двома ручками (інша була у вигляді грифона), але потім стала амулетом.
«Взагалі і в сарматських, і в скіфських могилах знаходять дуже багато різних амулетів. Наприклад, з того ж поховання, де знайшли «оленя», походить і уламок сокири-молота, який датується бронзовою добою. Тобто людина пізнього скіфського часу знайшла цей уламок, зрозуміла, що це виготовлено давньою людиною і використовувала його як амулет», – пояснила наукова співробітниця музею Оксана Ліфантій.
Оскільки в давніх віруваннях олень символізував «світове дерево» та був символом сонця, то у цьому конкретному випадку поєднання хижого птаха і оленя свідчить про битву, коли хижах атакував мирну тварину.
КАРАНДЄЄВ: КУЛЬТУРА – НАДІЙНИЙ ТИЛ ФРОНТУ
Історією повернення скіфського золота в Україну в цілому та «оленем» зокрема надихнувся український бренд виняткових речей, вироблених на основі традиційних етнічних культур «Gunia Project», який створив у рамках виставкового проєкту благодійну прикрасу «скіфське золото».
В їхньому втіленні олень переміг грифона і прикував до себе як скореного. Поки що виготовлено 300 таких прикрас. Весь прибуток з їх продажу буде відправлено на благодійність, мета – зібрати 1 млн гривень на закупівлю РЕБів для батальйону «Азов». І допоки збір триватиме, «Gunia Project» буде продавати прикраси.
«Для нас важливо досліджувати і популяризувати українську культуру. Історія повернення скіфського золота в Україну стала для нас джерелом великого натхнення. Це подія виняткового значення, і ми прагнемо увічнити її у своїй творчості та привернути ще більшу увагу, нагадуючи українцям і всьому світу про цю культурну дипломатичну перемогу. Крім того, для нас важлива благодійна складова проєкту. Конвертувати свій креатив у підтримку армії – вагома частина нашої місії.
Культурна дипломатія – важлива частина інформаційної війни. Часто її називають всім нам відомим терміном – Soft Power. У своїх колекціях ми розповідаємо про українську культуру в сучасному прочитанні, підкреслюємо її глибину, символізм і різноманітність, якою захоплюємось самі. Цей проєкт – вкотре підкреслює історичне значення України у міжнародній історії», – розповіли Укрінформу в «Gunia project».
А міністр культури Ростислав Карандєєв підкреслив, що подібні благодійні ініціативи соціально-відповідального бізнесу засвідчують, що культура – надійний тил фронту, а культурні цінності – не лише семантичний щит, вони здатні перетворюватись на справжні засоби захисту наших військових.
ВИСТАВКА ПОКАЖЕ, ЩО УКРАЇНА МАЄ ДАВНЮ ІСТОРІЮ, ЯКА ПОЧАЛАСЯ НЕ З ВОЛОДИМИРА ВЕЛИКОГО, А НАБАГАТО ДАВНІШЕ
З початком повномасштабного вторгнення основна експозиція Скарбниці Національного музею історії України була демонтована і значна частина топових експонатів евакуйована (загальна кількість 800 тисяч, вивезено – 256 тисяч). Зараз всі 9 залів працюють у форматі виставок, якою власне і є проєкт «Скарби Криму. Повернення», про який ми говоримо.
Відвідувачів музею, за словами Наталі Панченко, зараз не менше ніж було до повномасштабного вторгнення. Люди з початку повномасштабної агресії почали задаватися багатьма питаннями, які раніше їх не хвилювали, вони намагаються шукати відповіді, а Національний музей історії України намагається давати їм їх у формі цікавих виставок, ілюструючи артефактами.
Так, у 2022 році там пройшла виставка «Європейська Україна. Доба Мазепи». «Це було тоді, коли розглядалася заявка України про асоційоване членство в ЄС і невідомо було, як її розглянуть. У нас були експонати середньовічної доби, і ми вирішили, що покажемо на прикладах принаймні, що в ту епоху вона вже давно була Європою: була така ж система права, в Києво-Могилянському колегіумі навчалися за тими ж підручниками, що і в Європі, були традиції будувати храми, донатити на культуру.
І ця виставка так само здатна розповісти, що Україна – країна з давньою історією, яка почалася не від Володимира Великого, а набагато давніша. Завдяки географічному розташуванню у нас контактна територія, де був перетин багатьох торговельних та кочових шляхів, наші території міксували велику кількість народів, відбувалися взаємні впливи культур – оце ж і є наше коріння», – каже директорка Скарбниці Національного музею історії України Наталя Панченко.
Тож знайте власну історію, ставте собі складні запитання і шукайте на них відповіді. Виставка «Скарби Криму. Повернення» у Скарбниці Національного музею історії України працюватиме з 5 липня за адресою: м. Київ, вул. Лаврська, 9.
Любов Базів. Київ
Фото Руслана Канюки