Страдч коло Львова, або де відпочивали львів’яни 90 років тому

Літо у самому розпалі, маємо спекотні дні, які манять львів’ян на відпочинок ближче до водойм і кожен вишукує де б сховатися від задушливого міста, але щоб було недалеко від Львова. А де відпочивали, окрім Заліщик, Трускавця чи Черче, львів’яни 90 років тому? Про це можемо прочитати в невеликій статті, що була опублікована у газеті “Діло” (№184 від 15.08.1939) під криптонімом “В.З.” у рубриці “З наших літнищ” та розповідала про відпочинок у Страдчі.

Правопис статті збережено оригінальним.

Страдч коло Львова.

Страдч коло Янова відомий вже у нас з преси та публікацій місцевого пароха о. М. Вояковського, який перший, як невсипущий дослідник та ентузіаст історичних памяток цієї місцевости, звернув на неї увагу українського громадянстві, зокрема науковців-археольоґів. Цьогорічні, нескінчені ще розкопи д-ра Я. Пастернака в скелистих печерах колишнього монастиря на страдецькій горі виказали історичну стійкість леґенд і переказів, які вяжуть істнування цього підземного монастиря з часами українських князів і татарських нападів.

Але не буду торкатися історичної сторінки Страдча. Хочу тут звернути увагу на корисні літниськові умовини, якими відзначається ця місцевість. Вже сама невелика віддаль від Львова (20 км.) і вигідне получення зі Львовом залізницею (стація в місці чомусь під назвою „Козлинка”), а також автобусами на лінії Львів—Янів —Яворів дає деякі незаступні у наших часах користи. Само село лежить у гарній лісистій околиці Янова, дотого на високій горі, чим перевищає сам Янів та інші дооколичні літниськові місцевостіи, бо має клімат сухий і здоровий. Зі страдецької гори, покритої у великій частині сосновим лісом, розтягається прегарний вид на лісисті горби і долину Верещиці та на великий став у самому підніжжі гори. Став і річка Верещиця побіч лісистого краєвиду це один з літниськових козирів Страдча. Його великою прикметою є чисте, піскове дно у місцях пригіндих на купіль.

Мешкальні умовини у Страдчі, як на наше село, правда, не комфортові, але досить добрі. Місцеві селяни вже з давніших часів винаймають свої мешкання літникам і стараються задоволити їх вимоги. Вистане сказати, що цього року примістилося в Страдчі рекордове число понад 500 осіб літників, але з того, на жаль, не більше як 30 душ українців, решта поляки і жиди. А скільки то українських родин у Львові сидить у душних мурах міста тільки тому, що далеко від Львова виїздити не хотять, або не можуть, а краси найближчих околиць Львова не знають!

З прохарчуванням тут теж відносини досить добре наладнані. Місцева кооператива постачає усі споживчі товари включно з щоденно свіжим маслом Маслосоюзу. Мясо і все інше можна дістати частинно у місцевих селян, частинно у Янові, віддаленім усього 4 км. При цьому Страдч село богате на сади та на лісові овочі і гриби, так, що і під цим оглядом літники не відчувають ніяких браків.

Поза своїми літниськовими прикметами Страдч дуже надається на літні недільні прогульки, а залізниче получення зі Львовом також для цього пристосоване. На жаль, серед соток львован, що кожної неділі висідають на стаційці Козлинка і спішать на річку чи на став, або на страдецьку гору, лиш дуже рідко можна почути українську мову. Поза кількома прогульками, львівські українці Страдча не відвідують. А шкода! Для них і для Страдча, яке заливає чужий елемент.

В.С.