/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F278%2Fb07e33acfa051893c484d108d5f1d9e2.jpg)
Найбільшу виставку робіт Алли Горської відвідали 50 тисяч осіб. Її кураторка розповідає, як це вдалось
Весною 2024 року в Українському домі проходила перша ретроспективна виставка робіт української художниці-шістдесятниці, дисидентки, правозахисниці та громадської діячки Алли Горської. Виставка під назвою «Алла Горська. Боривітер» мала неабиякий успіх і недаремно — саме зараз життя та творчість Алли Горської відгукуються в серцях українців.
Читайте більше: До виставки Алли Горської в Києві не зникають черги, до її портрету приносять квіти (фото)
«Хмарочос» поговорив зі співкураторкою виставки Оленою Грозовською про особистість мисткині, актуальність події та дізнався цікаві подробиці з її організації.
Нерв часу
«Проєкт влучив у нерв часу. Він не тільки про історію 60-х — історію художнього життя й дисидентського руху, але й про сьогодення — віднайдення та свідомий вибір української ідентичності, боротьбу з власним страхом і важливість мережі людської солідарності», — розповідає Олена Грозовська.
Виставка, організаторами якої стали Український Дім та артфундація «Дукат» у співпраці з Фондом Алли Горської й Віктора Зарецького, стала найбільшою та найпотужнішою презентацією робіт Горської в історії. На виставці було представлено понад 100 робіт мисткині, також до експозиції долучили твори її старших товаришів, учителів і натхненників — Анатоля Петрицького, Ганни Собачко-Шостак та інших митців.
«Крім власне художніх творів було представлено архівні матеріали — фрагменти щоденників і документів, фотографії. Чимало ескізів Горської та документів, пов’язаних з її життям і творчістю, експонувалися вперше», — зазначає Олена Грозовська.
Виставка одразу планувалась найбільшою презентацією робіт Горської. Для її створення організатори звертались і до приватних колекціонерів, і до державних установ. На жаль, не так багато робіт авторки збереглося до нашого часу: більшість творів потрапила під російську окупацію ще у 2014 році, а на території, контрольованій Україною, збереглися лише дві мозаїки.
Зокрема, композиція під назвою «Боривітер», яка представлена на виставці, постраждала внаслідок обстрілів Маріуполя російськими військами.
Знищений вітраж
Також спеціально для виставки сучасні митці Олексій Сай і Микола Марусик створили відеосвітлову інсталяцію за мотивами знищеного 60 років тому вітражу «Шевченко. Мати», однієї з найвідоміших творів мисткині, який було знищено ще до завершення робіт.
До 150-річчя з дня народження Шевченка, тогочасний ректор Київського університету доручив групі художників виготовлення вітража, який планували встановити в червоному корпусі університету. У 1964 році Алла Горська, Галина Севрук, Опанас Заливаха, Галина Зубченко та Людмила Семикіна розпочали роботу над макетом. Шевченка зобразили в експресивному, ні на що не схожому та потужному образі. Лютий та гнівний Шевченко пригортає Україну-мати, і робить погрозливий жест карною правицею над головою, що супроводжується написом «Возвеличу малих отих рабів німих, я на сторожі коло їх поставлю слово».
Побачивши макет вітража, який вочевидь не відповідав радянській догмі про Шевченка, як про співця селянської недолі й дружби народів, ректор університету молотком розбив роботу художників.
Українські 60-ті
Протягом життя Алла Горська весь час зазнавала переслідувань, цензури та заборони роботи. ЇЇ виключали зі Спілки художників, а твори демонтували.
«В основі нашої концепції розповідь про мисткиню й дисидентку в контексті її часу, в контексті української історії та сьогодення. Це розповідь про українські 60-ті, про мистецькі пошуки та політичну боротьбу, про сполученість історичних епох», — пояснює кураторка проєкту Олена Грозовська.
За її словами, дуже небагато людей знало про Аллу Горську до виставки, особливо про її мистецький спадок. Якщо про Горську-дисидентку щось чули, то Горська-художниця певною мірою перебувала в тіні свого чоловіка, визначного живописця й монументаліста Віктора Зарецького.
«Проте її самобутнє мистецьке обдарування варте окремого вивчення та популяризації. Виставка показала Горську як мисткиню надзвичайно широкого діапазону та непересічного таланту», — зазначає Олена Грозовська.
Після виставки про Аллу Горську, її долю та непростий шлях дізналось значно ширше коло українців. Лише за півтора місяця виставку відвідало понад 50 тисяч осіб. Олена Грозовська наголошує, що це абсолютний рекорд в історії Українського Дому, та й, мабуть, в історії вітчизняного мистецтва загалом. Це найбільше свідчення того, що тема політичної боротьби та пробудження української свідомості надзвичайно актуальна для сьогодення.
Локація
Кураторка виставки розповідає, що локація, на який проходила виставка була непростою, проте дуже доречною.
«Український Дім, у ситуації вимушеної летаргії багатьох музейних інституцій, взяв на себе функції флагмана українського мистецтва. Чи не щомісяця там відбуваються дуже цікаві й потужні виставкові проєкти. Модерністична архітектура цього простору, його масштаб виявилися напрочуд відповідними масштабу постаті Горської», — розповідає Олена.
Олена Грозовська розповідає, що вже є ідеї щодо того, яким може бути наступний виставковий проєкт. За її словами, ймовірніше за все, його теж буде присвячено українському мистецтву другої половини XX сторіччя. Це буде мистецько-філософська оповідь про непересічних художників та їхні «крафтові» форми ескапізму.
«Збереження архітектурного й монументального спадку XX століття — надважлива задача. Війни, зокрема й нинішня російська агресія, людська недбалість, жадібність забудовників неймовірно ускладнюють це завдання. Я була б щасливою, якби наша діяльність сприяла усвідомленню цінності творів шістдесятників, які ще дивом збереглися донині», — наголошує Грозовська.
- #Виставка
- #мистецтво
Найпопулярніше за тиждень
Коментарі:
*Ці коментарі модеруються відповідно до наших правил ком’юніті