Нагадування про домівку в кожній деталі: Любов Бессараб про створення бренду RDNY

Повномасштабна війна внесла свої корективи в життя мільйонів українців. Багато хто був змушений вибратися далеко за межі Батьківщини, щоб врятувати своє життя та забезпечити себе й рідних безпекою. Сотні кілометрів від дому, теплі спогади та щасливе безтурботне життя, залишене позаду, — тепер чимало українців тримаються за будь-які речі, які хоч якось нагадують про Україну. 

Так, щоб допомогти людям підтримувати зв’язок з рідною землею, українські бренди почали створювати одяг та аксесуари з патріотичною символікою. Серед них опинився й RDNY — стрітстайл-лейбл, який виготовляє елементи гардероба, прикрашені вишивкою з українськими культурними мотивами в сучасному баченні.

Перша колекція бренду була зосереджена навколо нашої могутньої столиці. На бежеві й чорні худі нанесли вишивку у вигляді різноманітних пам’яток — Золотих воріт, Софійського собору, цирку та інших. Цим команда намагалася кожному киянину, який покинув дім, подарувати відчуття знайомих улюблених місць. 

Сьогодні засновниця бренду Любов Бессараб розповіла ELLE про створення RDNY, благодійну складову їхньої діяльності та сенси, які вкладають в одяг. 

Як і коли з’явилася ідея створити бренд? 

RDNY не народився з конкретного бажання заснувати модний бренд. Я знала, що врешті-решт започаткую бізнес, але на той момент ще навіть не закінчила університет і тільки починала працювати на когось. Тож у мене й думки не було, що я маю достатньо досвіду чи впевненості, щоб створити свій лейбл. Однак бажання мати стабільний дохід, з якого могла б робити пожертви на благодійність, справді виштовхало із зони комфорту. Я дуже щаслива, що ризикнула.

Мене неймовірно надихала сутність нашої нації, наша історія. Тож перша колекція безпосередньо присвячена українській культурі. Я прагну втілити цей бунтарський, стійкий та молодіжний дух і в майбутніх лінійках.

Чому вирішили присвятити одяг патріотичній тематиці?

Це було те, чого мені особисто не вистачало в той момент, і я знала, що інші могли б це теж зрозуміти. Коли я одягла перший зразок, то відчула, що вже вдома, і це було справді незабутньо.

Ви зазначали, що певний відсоток з продажів йде на благодійність. На яку допомогу ви спрямовуєте кошти? 

Причина, чому я запустила бренд, полягала в тому, що я хотіла регулярно жертвувати на підтримку українців під час війни. Наразі допомога зосереджена на окремих батальйонах і медичних потребах.

Відбір благодійних організацій та зборів залежить від різноманітних потреб, які помічаємо в певний момент. Нещодавно наша команда вирішила зробити пожертву «Охматдиту» через ракетний удар, який пошкодив лікарню.

Чому для вас було важливо віддавати частину коштів із продажів на доброчинну справу?

Раніше, коли я навчалася й мала підробітки, моя зарплата була справді невеликою, щоб робити пожертви благодійним організаціям. Тому мені не вистачало масштабу. Було прикро, що я роблю недостатньо, щоб допомогти своїй країні. Я знала, що через запуск цього бренду зможу хоча б спробувати збільшити підтримку армії, лікарів і тих, хто цього потребує. Тому доброчинність завжди буде невіддільною частиною RDNY.

Перший дроп бренду ви присвятили Києву. Які символи ви наносили на одяг та що вони для вас означали?

Перша колекція має дуже особисте відношення до мене та мого життя, адже я народилася в Києві. Мені  хотілося створити лінійку, коли була у від’їзді та сумувала за домом, тому ілюстрації зображують усе, чого мені не вистачало. Деякі пам’ятки — біля мого дому, інші – ті, повз які я проходжу, коли гуляю.

Чи плануєте ви й далі прив’язувати майбутні колекції до певних міст України та їхніх символів? Які з локацій наступні на черзі?

У мене є ідея представити інші міста та культурні традиції під брендом RDNY. Я думала про те, щоб зробити колекцію для річки Дніпро та виділити всі міста, розташовані вздовж неї. Також хотіла б віддати данину східним містам, які зараз найбільше страждають, і зосередити виторг на пожертви для цих населених пунктів. 

Як зазначено в Instagram бренду, ви зосереджені на вуличному стилі — худі, футболках тощо. Чи розширюватимете ви наступні колекції й іншими позиціями?

Це моя велика мрія. Я хотіла б мати можливість розширюватися на всі категорії одягу та створювати обмежені й цілеспрямовані колекції, подібно до Off-White. Мене певним чином надихнула робота Вірджила Абло для цього бренду. 

Зараз RDNY зосереджений на худі й футболках через матеріально-технічні цілі та мої інвестиційні можливості. Але як тільки я стану більш впевненою у своєму виробництві та зможу масштабуватись, зроблю це негайно.

Як малювання допомагало вам переживати початок повномасштабного вторгнення й розлуку з домом?

Малювання зі мною з дитинства. Я починала у 6 років у спеціалізованій художній підготовчій школі. Там дійсно багато чого навчили про форму й теорію мистецтва. Я залишалася в цій школі до 13 років, а після того продовжувала малювати без перерви. Мені також дуже пощастило з викладачкою, яка дійсно змусила мене повірити у власне бачення мистецтва та підтримувала мій творчий розвиток.

Я думаю, що саме тому мені було так легко використовувати мистецтво як форму притулку на початку війни, оскільки воно є невіднятною частиною мого життя. Просто почала малювати, коли сумувала за домом, а потім це легко стало частиною дизайну одягу RDNY.

Коли ви зрозуміли, що бажаєте перенести власні малюнки на одяг? 

Насправді це була лише гумористична думка про те, чи може патріотична людина зробити татуювання свого міста на руках, щоб відчувати себе ближче до дому.

Я намагаюся зосереджуватися на різних темах. Зараз розробляю кілька майбутніх колекцій, і для мене дуже важливо, щоб вони мали сенс. Починаю з теми, яку хочу втілити в дизайні, потім створюю колаж з усім, що мене надихає: кольорами, формами, творами мистецтва, навіть архітектурою — і переходжу далі.

Яким ви бачите майбутній розвиток бренду? Чи плануєте поширювати роботу й на міжнародну арену?

Ми вже продаємо у Великій Британії, але переважно українцям. Однак я бачу багато іноземців (особливо тих, хто допомагає нашій державі), які надзвичайно зацікавлені у пошуку українських брендів у всьому світі.

Я думаю, що завжди хотітиму підтримувати українську культуру у своїх творах — можливо, у менш очевидних формах у майбутньому, але все одно дуже виражених. І гадаю, що Україна та наша культура настільки унікальні, що заінтригують та надихнуть і міжнародну спільноту покупців.