Залізний лицар – старовинний символ патріотизму і волонтерства

Історія “Лицаря в зброї” (тобто в обладунках) почалась у 1915 році зі встановлення у Відні дерев’яної скульптури для забивання в неї цвяхів. Кожен охочий в залежності від внесеної суми міг забити залізний чи срібний цвях у фігуру і через деякий час дерев’яна скульптура стала залізним пам’ятником. Отримані кошти йшли на підтримку сиріт та вдів воїнів, полеглих на фронтах Першої світової війни. [1]

Згодом подібні фігури почали встановлювати в інших містах Австро-Угорщини і Німеччини на честь визволення від російської окупації. Деколи це були не скульптури воїна в обладунках, а які-небудь інші дерев’яні предмети, як от щит у м. Стрий [12] або імператорський герб у м. Чернівці. І навіть, якщо  отримані кошти могли бути незначними, масштабна пропагандистська акція створювала відчуття патріотизму, піднімала бойовий дух і зміцнювала відчуття єдності.

Перший галицький лицар постав у Львові. Урочистості відбулись в неділю 2 квітня 1916 року на Гетьманських Валах (тепер пр. Свободи). Ось як це описували в краківській газеті “Ілюстровані новини”:   “Минулої неділі у Львові відбулося урочисте відкриття «Лицаря в обладунках» роботи скульптора пана Нальборчика. На церемонії були присутні представники духовенства всіх обрядів, депутати військової, державної та автономної влади, німецький та аргентинський консули, корпорації та натовпи громадськості.

Імператора репрезентував комендант міста Львова генерал-майор Рімль від імені хворого губернатора генерала Колярда. Під час його прибуття музика заспівала народний гімн, а урядовий комісар староста Ґрабовський виступив із промовою, в якій просив місто Львів висловити вдячність за делегування намісника цісаря. Після промови генерала Рімля опустилася завіса і почалося забивання цвяхів. Перший цвях від імені цісаря забив генерал Рімль. Під час церемонії над головами присутніх кружляли три літаки.” [2]

Кожен бажаючий купити і забити цвях отримував пам’ятковий листок (т. зв. “цеглинку”) з текстом, написаним польською, німецькою і українською мовами:

“Зелїзний лицар міста Львова
Сей воєнний памятник 1914-1916 виставлений в р. 1916, під повним слави панованєм Єго Цїсарського і Королївського Величества Франца Йосифа І.
Властитель сего памяткового листка брав участь в здвигненю памятника через вбитє гвоздя.
Кожен гвіздь до сего лицаря коштує 50 сотиків, а усмиряє недолю вдів і сиріт по тих героях, котрі лягли на полї слави за Бога, Цїсаря, Короля і Вітчину.
Прихід впливає до ц. к. австр. військового фонду вдів і сиріт для цїлої оружної силиб в котрій містять ся також Легіони.
За комітет:
Павлїна ф. Колярд Почесна президентка
Ген. Майор Рімль Президент”

Крім встановлення фігури на Гетьманських Валах, у тому ж році почався випуск поштових листівок, значків і зменшених копій “Лицаря в зброї”, які досі можна купити на інтернет-аукціонах.

До речі, серед експонатів Львівського історичного музею можна теж побачити цю мініатюрну копію, але не тільки –  у холі “Чорної кам’яниці” можна детально оглянути оригінальну скульптуру “Львівського лицаря”, котра потрапили до музею після закінчення Першої світової війни.

Вслід за столицею Галичини естафету встановлення залізного лицаря підхопив Дрогобич – нафтова столиця нашого краю. На постаменті скульптури було вирізьблено напис “Pro Patria”(“За Вітчизну”) і дата 14 травня 1916 р., а на щиті красувався герб міста. У перший же день було зібрано астрономічну суму в 400 000 австрійських крон. При цьому дохід не мав вирішального значення, важливішим був пропагандистський ефект, оскільки залізні воїни апелювали до народного патріотизму.

Патріотична ініціатива столітньої давності знайшла своє продовження в наші часи. У Львові та Івано-Франківську були встановлені своєрідні “залізні лицарі”, а у Дрогобичі справа викликала значний резонанс у суспільстві, але так і не дійшла до реалізації…

Львів

30 липня 2014 року у Львові біля входу до Ратуші було встановлено фігуру св. Юрія Змієборця, котру символічно була названо “Львівським лицарем” [6]. Кожен міг задонатити суму від 100 гривень і прибити на щит святого Юрія металеву пластинку із зображенням тризуба. За перші два місяці акції українці пожертвували близько 1 500 000 гривень. Зібрані кошти були направлені на закупівлю ноктовізорів, далекомірів, тепловізорів, прицілів, біноклів тощо. Вже у жовтні того ж року “залізний” святий воїн переїхав у палац Сапєгів на вул. Коперника, 40а [7]. Наразі фігура святого недоступна, оскільки потребує ремонту, але волонтерська акція “Львівський лицар” триває надалі.

Івано-Франківськ

У 2015 році громадські діячі міста Івано-Франківська ініціювали встановлення залізного лицаря на т. зв. “стометрівці” (вул. Незалежності, 18). Кошти, які збиралися з забивання цвяхів, передавалися на оздоровлення поранених військовослужбовців ЗСУ в АТО. Але ініціатива не набула великої популярності і за 6 років лицар так і не став залізним. У 2021 р. лицаря перевезли до Галицького замку, де він спокійно стоїть у куточку, а туристи, що роблять фотосесію, навіть не здогадуються, якою була первинна ідея створення цієї скульптури.

Дрогобич

У 2016 році у Дрогобичі теж з’явилась ініціатива відбудови “Лицаря в зброї”, що викликало неабияке зацікавлення. Серед істориків, краєзнавців та простих містян і жителів району спалахнули навіть суперечки через різні оцінки такої акції. Якщо комусь цікаво почути ці думки, можна переглянути відео «Лицар в збруї». Чи потрібний він Дрогобичу? Зрештою схоже, що більшість авторитетних голосів була проти цієї ідеї, тому вона так і не дійшла до втілення.

Чому ж ці патріотичні ініціативи не прижилась в сучасній Галичині? Здається, справа тут не в різних історично-політичних оцінках автрійського “Kriegsnagelungen”, а в тому, що на відміну від періоду Першої світової війни у нас з’явились радикально інші та набагато швидші способи збору та переказу коштів і цілком зрозуміло, що забивання цвяхів не може порівнятись зі зборами благодійних внесків через соцмережі, миттєвим переведенням платежів і т. д. Світ змінився, тільки ворог лишився той самий…

Автор: Zommersteinhof

Корисні посилання:

1. Wikipedia. Kriegsnagelungen (Військове забивання цвяхів)
2. Nowości ilustrowane, 1916, nr. 15. Osłonięcie “Rycerza w zbroi” we Lwowie
3. Nowości ilustrowane, 1916, nr. 16. “Żelazny rycerz” we Lwowie
4. Інтерактивний Львів. Імперська пропаганда та національні протиріччя (1916)
5. Енциклопедія сучасної України. Ян Нальборчик
6. Львівський Лицар – це добра історія 1916 року…
7. Львівський лицар переїхав в палац Сапєгів
8. Легенди Станиславова. Залізний лицар
9. Дерев’яний лицар, який не став залізним
10. Залізний вояк
11. Б. Лазорак, Б. Скварек, Т. Лазорак. Дрогобич і дрогобицька земля у 1914-1919 pp. Дослідження історії міста та регіону
12.Нотатки стриєзнавця. Микола Закусов. У пошуках «Лицарського щита».