На узбіччі: пікніки на полотнах знаних митців

У розпал літа ми вирішили надихнути вас на відпочинок на свіжому повітрі і склали добірку художніх творів, центром сюжету яких є пікнік.

"Жнива" Пітера Брейгеля Старшого (1565)

Картина "Жнива" належить до циклу картин Брейгеля, відомих під загальною назвою "Пори року". На полотні зображено пшеничне поле на пагорбі, в спекотний літній день. Біля краю поля частина скошеної пшениці вже складена в копиці та скирти. З пагорба відкривається ідеальний вид на далекі поля, дерева та будинки. На обрії видніється морський берег. Селяни збирають врожай зерна, одні працюю, а інші — відпочивають, хтось вже й приліг подрімати. "Жнива" є однією з небагатьох робіт Брейгеля, на яких панують умиротворення та спокій.

"Сніданок на траві" Едуарда Мане (1863)

Едуард Мане написав "Сніданок на траві" у 1863 році для виставки на Паризькому салоні. Суворе журі відкинуло її, але робота отримала скандальну популярність. Вже при першому погляді складається враження, що мета автора – шокувати глядача, зруйнувавши всі уявлення про сучасний живопис. На картині зображені двоє молодих чоловіків, що сидять під деревами поряд з оголеною молодою жінкою, яка обернулась прямо до глядача. Неподалік вибирається з води її напівоголена подруга. На траві — жіночі сукні і кошики для пікніка. Пози персонажів виразно нагадують роботи старих майстрів, однак їхні костюми вказують на те, що герої Мане — його сучасники, і саме це викликало найбільше обурення публіки.

"Сніданок на траві" Клод Моне (1866)

Клод Моне написав "Сніданок на траві" для заявки на Паризький салон 1866 року, а також як виклик Едуарду Мане з його однойменною картиною досить фривольного змісту. Робота над полотном велася у 1865-1866 роках на природі у лісі Фонтенбло, а потім у студії в Парижі. Спочатку виконавши менший варіант композиції розмірами 130 × 181 сантиметр, Моне почав його переносити на полотно 4 х 6 метрів, що спричинило певні труднощі. В 1878 художник в якості застави простроченої заборгованості залишив незакінчений "Сніданок на траві" орендодавцю будинку, який він знімав разом з сім’єю. В 1884 Клод Моне викупив картину і розрізав її на три частини. Один фрагмент був втрачений, оскільки встиг підгнити під час зберігання в підвалі орендодавця, тоді як інші дві через приватні руки потрапила до Музею Орсе в Парижі, де і знаходяться зараз.

"Пляжна сцена" Едґара Деґа (1877)

Деґа був відомий своєю любов'ю до міського життя та танців, але ця картина показує його здатність зобразити природну красу та емоції життя на пляжі. Картина була створена в 1877 році, в період великих змін у французькому суспільстві і демонструє популярність пляжу як туристичного напрямку. Художній стиль Деґа очевидний у цій картині, з його технікою вільних мазків, використанням світла та яскравої палітри для створення відчуття руху і безтурботності.

"Недільний день на острові Ґранд-Жатт" Жоржа Сера (1884-1886)

Погожої неділі елегантно вбрані парижани насолоджуються відпочинком на мальовничому березі Сени. Тут пара з мавпочкою та песиком, чоловік з ціпком, жінка з вудкою, рукодільниця з плетінням, хтось прогулюється, а хтось влігся на траву відпочити. Ця величезна картина — приклад нового, систематичного живописного методу Сера, розробленого на основі дослідження наукових колірних теорій. Спершу художник накладав фарбу крихітними мазками, але невдовзі почав використовувати рівновеликі крапки. Кольорові цятки змушують картину бриніти; тіні теж відтворено за допомогою поєднань чистих тонів, які створюють ефект сяйва. "Недільний день на острові Ґранд-Жатт" — вважається однією з найкращих картин XIX століття періоду постімпресіонізму.

"Гість із Запоріжжя" Фотія Красицького (1901 або 1916)

На полотні зображений пасічник, колишній запорожець, який літнім сонячним днем ​​в саду, в тіні дерев, пригощає свого гостя – козака-запорожця. Перед ними на землі розстелена біла скатертина, на ній розмальовані миски, куманці з гостинцями. До козака дружина господаря привела дітей, щоб познайомити з гостем. Позаду розгорнулася чисельна пасіка родини та рясно буяє зелень. Натурою для картини послугував курінь в садибі сестер художника, в селі Козачому. У ролі запорожця позував місцевий селянин Степан Кругляк, а образ пасічника був збірним. Робота "Гість із Запоріжжя" є однією з кращих в українському історичному живописі на козацьку тематику.

"Відпочинок. Товариство в циліндрах" Казимира Малевича (1908)

Тут художник демонструє картину земної ідилії, творить мальовничу симфонію, наповнену безтурботними, оптимістичними образами, що відповідають початковій функції ідилії — тішити естетичне почуття. Втім, полотно справляє подвійне враження, і вказує на пристрасть художника до пародійності. Робота явно спровокована знаменитою картиною Едуарда Мане. Однак, використовуючи відомий мотив, Малевич вводить "зайвого" чоловіка (в центрі вгорі), що надає картині гумористичний відтінок і трохи затьмарює перше ідилічне враження.

"Пікнік на Бедфорд-Хіллз" Флорін Стеттхаймер (1918)

Флорін Стеттхаймер не звикла економити на гламурі, тому на картині присутні моделі в модних образах, зокрема сестри художниці, скульптор Елі Надельман і ніхто інший, як Марсель Дюшан. Богема відпочиває на жовтому пагорбі з легким білим покривалом, парасольками, подушками та навіть лобстерами.

"Пікнік" Фернандо Ботеро (1989)

Фернандо Ботеро — визначний колумбійський художник, пропонує нам пікнік у своєму звичному стилі перебільшених об’ємів та явної сатири. На перший погляд сюжет картини здається таким спокійним: здоровенний кошик, наповнений фруктами та овочами, чоловік дрімає, притулившись до ніжно-рожевої скатертини. При більш детальній оцінці, ми помічаємо руку жінки, що курить, і тривожне виверження вулкану на задньому плані.

Оксана Багрій