Традиційна імпреза Львова. Жмут вражінь із „Східних Торгів”

Сьогодні хочемо поділитися із читачами Фотографій Старого Львова із враженнями очевидця про Східні Торги у Львові 1936 року. Жмут вражень було опубліковано у   часописі Діло (№207 від 15.09.1936 р.) за авторством В. Несторовича.

Нагадаємо, що Східні Торги – щорічні міжнародні виставки, що відбувалися із 1921 по 1939 роки у Львові, в парку Кілінського (сучасний Стрийський парк) та були о.рієнтовані на розвиток торгівлі Польщі з іншими країнами Центральної та Східної Європи.

Традиційна імпреза Львова. Жмут вражінь із „Східних Торгів”.

Цьогорічні „Східні Торги”, ХVІ-ті з черги рішуче нічим не замітніші від своїх попередників. Затримали вони ту даму неповність, коли йде про репрезентацію промислу цілої Польщі, ту саму слабу участь закордону, той сам малоярмарковий характер деяких тіаігільонів, ту саму репрезентаційну „напушистість” промислових „величин” з одночасною погонею за зиском дрібних крамарчиків, врешті ту саму перевагу декоративности над практичністю. Не хочемо тим самим сказати, що на цьогорічних «Торгах» нема нічого нового. Є й новини, починаючи від ніби – відокремленої вистави «Львівський Повіт» з червоно-білими і жовто-блакитними паперовими ґірляндами в середині павільончику, де можете бачити ориґінальних сільських ткачів із Дмитрович за роботою при автентичнім варстаті, – а кінчаючи XIV новозбудованим великим павільоном. Це, як те ж дещо інше (нпр. гарна «ловецька вистава») є гідним уваги приростом, хоч від цього ніяк не стали «Торги» імпозантніші. Мають вони свій (що так скажемо) крій, від якого майже не відступають.

Вже давно стверджено, що характер «Торгів Східних» зовсім розійшовся зі своєю назвою. Бо ані не є вони імпрезою для влекшення торговельних взаємин зі справжнім сходом, ані – коли під сходом розуміти східні воявідства Польщі не відзеркалюють вони як слід батацтв і потреб сх.- галицького населення. Вся «східність» міститься мабуть у східних семітських типах, місцевих і з варшавських Налєвок, що доволі густо окупували деякі павільони, заступаючи багато краєвих промислів і майже всіх заграничних виставців (крім німецьких, які зосередились в окремому гарному павільоні п. н. «Нємци —Дойчлянд» з гітлерівською свастикою).

Кажуть, що міністра торговлі і промислу п. Романа, який особисто відчинив цьогорічні «Торги», найбільше зворушило велике число сільсько-господарських машин, якими заповнено шматок площі при вході до окремого павільону, шо репрезентує хліборобство. «Є ліпше, а буде ще краще» – мав він з задоволенням сказати. Що завдяки зростові цін сільсько-господарських продуктів на селі є дещо краще, це так, але до зросту селянського добробуту «Торги» нічим не причиняться. Занадто вони наставлені на місто, на репрезентацію, традицію і… патріотизм. Щоправда, в павільоні «Рільництво» найде селянин чимало ціка вого, особливо в асортименті збіжжа. Зокрема слід відзначити виставу сільсько-господарської літератури. Подбала за неї львівська Хліборобська Палата, віддаючи третину стійлища під сільсько-господарську літературу в українській мові. Це немов би окрема вистава видань т-ва «Сільський Господар» гарно оформлена і вдекорована українськими вивісками (одинокі на виставі). Але — як сердечно мало присвячено уваги основним інтересам села, коли взяти «Торги» як цілість! Як не дивно, але навіть рухливі аранжери заліщицького «Свята винозбору» не подбали, щоби розреклямувати у Львові огородничо-садівничі інтереси теплого Поділля. Стійлище шутроминецької фондації нічим не краще від першої з берега бойківської будки в будній день на одній з вулиць Львова. І то не тільки виглядом, але і в ділянці торговельної інформації.

Не будемо обговорювати тут поодиноких павільонів, бо треба би тому присвятити цілий цикль статтей-репортажів. Безперечно, що крім ріжного хламу в роді бляшаної кухонної ґалятерії і всяких «вічних» апаратів та «медикаментів» є на «Торгах» багато дечого, що варто побачити. Ми хочемо тут ще тільки згадати про учасників-україїнців чи українські фірми, які в тій чи іншій формі заступлені на виставі. Вичисляемо їх за чергою, так як зустрічали йдучи від одного пасвільону до другого. Ось вони: «Будучність» – тутки «Калина» і канцелярійні книги, сеґреґатори, тощо фабрики «Бібльос» (одні і другі вироби в загальному стійлищі, що його влаштувала ф-ма «Центропапір»), відтак «Перзіяна» інж. Кіндія (гарбарня і красильня футер, Львів-Скнилівок), столярські робітні в Підберізцях коло Львова П. Балтро і М. Дзюбек, дальше П. Чепига із Кут, який виставив ріжні гуцульські вироби та наслідування ловицьких узорів. У збірній виставі Ремісничої Палати в Станиславові найшли ми вироби «Гуцульської Різьби» і Григ. Цвілика (кераміка) з Косова, Брушкевича Синів (кераміка) із Кут, священничі колпаки Михайла Тихонюка зі Станиславова та вивіску Снігуровича також зі Станиславова. В павільоні «Ремесло» виставив самостійно П. Рогатинський, кафлярськиїй майстер зі Львова. Гарне і цікаве стійлище має п. Іван Бунда зі Львова, який віддавна працює в бранжі фризієрських апаратів. Як щороку так і цим разом багата вистава відомого нашого купця Ю. Ломаґи (машини до шиття і писання). Постійний елєґантний кіоск має «Око» Литвиненка, де довше спиняються тільки ті, що цінять мистецтво.

Маємо вражіння, що все важніше з того, що наше, ми вже подали. Є щоправда чимало дрібних виставців, особливо гуцулів (як нпр. Ґретиняк із Річки) і яворівців з їх деревляною всячиною. Цікаво сконструовану гойданку виставив Дамян Сенишин із Винник. Наш народній промисл репрезентує чимало польських і жидівських фірм під ріжними назвами. Особливо багато їх торгує килимами і ліжниками, заробляючи очевидно добрі гроші. Все те називається здебільша: «пшемисл людови», або «пшемисл халупнічи», чи «вироби людове» або «вироби халупніче». Скільки там цінних виробів а скільки хламу – годі при поверховному огляданні пізнати…

Ми приглянулися «Торгам» у будні, приглянулись і в неділю. У будні було публики обмаль, виставці нудьгували і нарікали. В цю неділю фреквенція була велика. Люди формально душились у вузьких проходах поміж стійлищами. Перед деякими павільонами треба було стояти в хвості, а в трамваях здобувати місце з ужиттям великої кількости терпцю і енерґії. Помогла понеділкова військова ревія. До Львова приїхало чимало посторонніх, що пішли теж «Східні Торги» оглядати. Чи купці, що виставляють, поправили свої гумори, не довелось нам довідатись. Усі вони були заняті пропаґандою своїх виробів.

В. НЕСТОРОВИЧ